ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

____________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.09.2009  року                                                                      Справа № 11/86

 

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Семендяєвої І.В.

суддів                                        Журавльової Л.І.

                                                            Парамонової Т.Ф.

                                                            

секретар

судового засідання                     Антонова І.В.

та за участю

представників сторін:

від позивача                              представник за довіреністю Бут Д.В.,

довіреність №б/н від 15.11.2008;          

                    

від  відповідача                               начальник юридичного відділу Шишкін О.В.,

довіреність №955 від 01.09.2009;

розглянувши

апеляційну скаргу                    Спільного підприємства з іспанським

інвестором „Інтерсплав”, м.Свердловськ

Луганської області

на рішення          

господарського суду                    Луганської області

від                                                  15.07.2009

по справі                                         №11/86 (суддя –Москаленко М.О.)

за позовом                                        Донецького державного науково-дослідного

та проектного інституту кольорових

металів, м.Донецьк

          

до  відповідача                              Спільного підприємства з іспанським

інвестором „Інтерсплав”, м.Свердловськ

Луганської області

про                                               стягнення 1709911 грн. 79 коп.

В С Т А Н О В И В:

Донецький державний науково-дослідний та проектний інститут кольорових металів, м.Донецьк звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав”, м.Свердловськ Луганської області про стягнення з відповідача боргу за договором оренди від січня 1991 в сумі 1479996 грн. 88 коп., та штрафних санкцій (пені, 3% річних, інфляційні нарахування) 229914 грн. 91 коп.

27.04.2009 позивачем господарському суду було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 2141073 грн. 13 коп., 137463 грн. 40 коп. пені, 3% річних у розмірі 17157 грн. 41 коп., інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 198513 грн. 36 коп. Дана заява прийнята судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.07.2009 позов задоволений частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 2141073 грн. 13 коп., 136371 грн. 40 коп. пені, 16986 грн. 79 коп. 3% річних, 168849 грн. 25 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, витрати зі сплати державного мита у розмірі 24632 грн. 80 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116 грн. 54 коп.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 15.07.2009 спільне підприємство з іспанським інвестором „Інтерсплав”, м.Свердловськ Луганської області звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржуване рішення частково, в частині подвійного стягнення 16986 грн. 79 коп. 3% річних, інфляційних нарахувань за період з січня по жовтень 2007 у розмірі 70760 грн. 76 коп., пені в розмірі, визначеному місцевим господарським судом та прийняти нове рішення, яким провадження у справі в частині стягнення інфляційних нарахувань на суму заборгованості за період з січня по жовтень 2007 у розмірі 70760 грн. 76 коп., позов задовольнити частково, зменшити розмір пені, стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні нарахування на суму заборгованості в розмірі, визначеному в апеляційній скарзі та витрати зі сплати державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що оскаржуване рішення винесене при неповному з’ясуванні всіх обставин справи; що висновки суду не відповідають обставинам справи; судом визнано встановленими обставини, які не були доведені; що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 29.07.2009 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав”, м.Свердловськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 15.07.2009 по справі №11/86 призначена судова колегія у складі: Баннова Т.М.- суддя –головуючий, Єжова С.С. - суддя, Парамонова Т.Ф. –суддя.

Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 05.08.2009 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав”, м.Свердловськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 15.07.2009 по справі №11/86 у зв’язку з виходом з відпустки судді Семендяєвої І.В. та з метою забезпечення рівномірного навантаження на суддів здійснено заміну головуючого судді Баннової Т.М. на суддю Семендяєву І.В.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав”, м.Свердловськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 15.07.2009 по справі №11/86 у зв’язку з відпусткою судді Єжової С.С. її виключено із складу колегії та введено суддю Журавльову Л.І.

Позивач запереченням на апеляційну скаргу б/н від 16.09.2009 вимоги апеляційної скарги відхилив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, Всесоюзним  науково –дослідним  та   проектним  інститутом  вторинних  кольорових металів  “ВНДІПвторкольормет”, правонаступником  якого є позивач у даній справі  (Орендодавцем) і  спільним  радянсько –іспанським  підприємством “Інтерсплав” (Орендарем),  належним найменуванням якого на даний час згідно  свідоцтва  № 016246 від 17.09.2007 є Спільне  підприємство  з  іспанським  інвестором  “Інтерсплав”,  у  січні  1991  року  укладено  договір  оренди  (далі за текстом - договір) (т. 1, а.с. 22-26), відповідно з умовами пункту 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду з правом викупу за остаточною вартістю будівлі, споруди, інженерні мережі, обладнання, розташовані за адресою:                   м. Свердловськ Луганської області, с. Луначарського, до якого  в подальшому  було  підписано  кілька додаткових  угод.

Згідно п.2.2 договору строк  внесення орендної плати за договором сторони встановили в  редакції  додаткової  угоди  № 6/2000   від  02.06.2000,  таким чином: що платіжні  доручення  на перерахування  платежів  до  бюджету  і  орендодавцю  подаються  орендарем  установам  банку  не пізніше  25–го  числа  місяця,  наступного за  розрахунковим  згідно  виставленого  орендодавцем  рахунку.

За умовами пункту 5.1.  Договору  в  редакції  додаткової  угоди             № 7/2002 (т.1, а.с. 32-33),  яка  підписана  орендодавцем  08.07.2002,  а  орендарем  підписана  без  зазначення  дати,   передбачено,  що  за  порушення  строків  перерахування   орендної плати,   передбачених  пунктом 2.2. договору,  орендар  сплачує  Орендодавцю  крім  суми  боргу  (з урахуванням  індексу  інфляції  за  весь  час   прострочення  платежу),  пеню  в  розмірі  подвійної  облікової ставки НБУ,  що  діє  на  момент  оплати  пені,  за  кожен   день  прострочення  платежу, а  також  відшкодовує  спричинені   орендодавцю  збитки.  

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу були направлені рахунки за вересень-грудень 2008 та січень-лютий 2009, які відповідачем були отримані, але своєчасно та повністю не були сплачені.

Платіжним дорученням №189 від 20.02.2009 на суму 127134 грн. 99 коп. (т.2, а.с. 22) відповідач сплатив вказану грошову суму на розрахунковий рахунок позивача у справі  із таким призначенням платежу: “ *100 КФК 22080300; 30% за оренду держмайна за січень 2009 р.”.

В подальшому, а саме 27.02.2009, відповідачем до кредитної установи, що прийняла платіж, було направлено листа  від 26.02.2009 з проханням змінити у вказаному платіжному документі  графу “призначення платежу” на “оплата рах. 242 від 30.09.2008 р. орендна плата за вересень 2008 р. в т.ч. ПДВ 21189, 17”.  

При визначенні суми кінцевих позовних вимог позивачем грошову суму, сплачену за платіжним дорученням № 189 від 20.02.2009, було зараховано у рахунок погашення відповідачем орендної плати за січень 2009 року відповідно до первісного призначення платежу, зазначеного відповідачем, з чим погодився суд першої інстанції.  

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що  лист щодо виправлення у графі “призначення платежу” платіжного доручення № 189 від 20.02.2009  відповідачем  до банківської установи було надіслано лише 27.02.2009, а також те, що відповідно до довідки позивача № 01-1 (т. 2, а.с. 20) вказана грошова сума була зарахована як погашення заборгованості з орендної плати за січень 2009 року.

За висновком суду першої інстанції підстави для висновку про те, що відповідачем було частково сплачено орендну плату за вересень 2008 року, а  не за січень 2009 року, як зазначено у первісному примірнику платіжного доручення, відсутні; позивачем при визначенні суми збільшених позовних вимог обґрунтовано вказану грошову суму зараховано у рахунок сплати орендної плати за січень 2009 року.

Такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки слід прийняти до уваги те, що відповідач мав право внести виправлення в платіжні документи.

Відповідно до п.1.24 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” помилковий переказ –це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб’єкту переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Те, що спірний переказ (платіжне доручення №189 від 20.02.2009 (т.2, а.с.38) є дійсно помилковим, свідчить наступне. У зазначеному платіжному дорученні платник (відповідач) зазначив призначення платежу *101 КФК 22080300; 30% за оренду державного майна за січень 2009 р.

За умовами укладеного сторонами договору №б/н від січня 1999 року в редакції додаткової угоди №6/2000 від 02.06.2000 (а.с.31, т.2) орендна плата за нерухоме майно (п.2.2 договору) розподіляється так –70% Орендодавцю і 30% - до державного бюджету. Таким чином отримувачем коштів по платіжному дорученню №189 від 20.02.2009 згідно запису „30% за оренду держмайна” є державний бюджет України, а не позивач, що доводить помилковість переказу з вини платника (відповідача). Але при цьому позивач є особою, яка безпідставно володіє помилково перерахованими коштами.

Пунктом 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в України у національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004, передбачено, що „кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, встановлені законодавством України”. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється у судовому порядку. Таке ж положення містить ст.400 Цивільного кодексу України.

Відповідач відповідно до п.3.8 Інструкції №22 вніс зміни до реквізиту платіжного доручення №189 від 20.02.2009 призначення платежу та визначив його дійсне призначення „орендна плата за вересень 2008 р.”. Банком 27.02.2009 було виконано доручення клієнта, про що свідчить платіжне доручення №189 від 20.02.2009 (т.2 а.с.39) з новим призначенням платежу та з відповідною відміткою банку.

Позивач не відмовився прийняти платіж, проведений банком 27.02.2009 з призначенням платежу „за оренду за вересень 2008 р.”. Таким чином спірний платіж повинен бути зарахованим в погашення суми заборгованості з орендної плати саме за вересень 2008 року.

З урахуванням викладеного сума заборгованості 2141073 грн. 13 коп. не змінюється, але зарахування платежу в сумі 127134 грн. 99 коп. в рахунок погашення заборгованості за вересень 2008 змінює в подальшому розміри інфляційних нарахувань, річних та пені.

Суд апеляційної інстанції погоджується з проведеним відповідачем розрахунком пені, річних та інфляційних витрат, за яким сума пені склала 134974 грн. 82 коп., 3% річних –16871 грн. 84 коп., інфляційних нарахувань –95551 грн. 37 коп.

Але при визначенні суми інфляційних витрат, яка повинна бути стягнута з відповідача, слід враховувати наявність рішення господарського суду Луганської області у справі № 10/21 за позовом Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів до спільного підприємства з іспанським інвестором “Інтерсплав” про стягнення 1709911 грн. 79 коп., у якому, за відповідним розрахунком суду, інфляційні втрати склали  117614 грн. 99 коп. за період з січня по жовтень 2007 року. Вказана сума інфляційних нарахувань не була стягнута судом у повному обсязі (117614 грн. 99 коп.), оскільки суд при прийнятті рішення був обмежений  позовними вимогами щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 46854 грн. 23 коп.  Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача залишку інфляційних нарахувань за період з січня по жовтень 2007 року у розмірі  70760 грн. 76 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що провадження у справі в частині стягнення суми 70760 грн. 76 коп. слід припинити з тих підстав, що вона вже була предметом судового розгляду у справі №10/21 відхиляються, оскільки ця сума позивачем до стягнення не заявлялась, а лише розрахована судом як належна.

Щодо подвійного стягнення річних в сумі 16986 грн. 79 коп., то слід враховувати те, що господарський суд ухвалою від 27.07.2009 виправив зазначену описку при друкуванні.

Доводи апеляційної скарги відносно необґрунтованого відхилення судом першої інстанції заяви позивача про зменшення розміру пені не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки відповідач згідно ст.551 Цивільного кодексу України не довів винятковість обставин, що зумовлює зменшення розміру пені.

Частиною 2 ст.233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Пунктом 3.9.2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання (п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов’язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов’язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов’язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.”.

Відповідач вказує на те, що причиною неналежного виконання зобов’язань по договору оренди стало невідшкодування відповідного податку на додану вартість в розмірі 13, 9 млн. грн. (що підтверджено рішенням Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (т.1, а.с.84-93) та подані адміністративні позови на відшкодування ПДВ за 2008 за 248 судовими справами (620 рішень судів різних інстанцій) бюджетна заборгованість була стягнута. Також на підприємстві відповідача виникла заборгованість із заробітної плати і обов’язкових платежів; 19.06.2009 скорочено 164 робітника. Відповідач не має потреби орендувати окремі види майна, з приводу чого звертався до орендодавця, але орендодавець, який є засновником СП „Інтерсплав”, виключити із договору оренди окремі позиції не погодився.

Також в обґрунтування клопотання про зменшення заявленої до стягнення позивачем суми пені відповідач надав Свідоцтво про настання обставин непереборної сили (форс-мажору) від 23.06.2009, видане Луганською регіональною торгово –промисловою палатою.  

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факту наявності виключних обставин, які могли б стати підставою для застосування судом приписів п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, та що суд врахував фінансове становище позивача, а саме доводи позивача про його важке фінансове становище, перехід підприємства на скорочений графік роботи.

Також є обґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що Свідоцтво про настання обставин непереборної сили (форс-мажору) від 23.06.2009 видане Луганською регіональною торгово –промисловою палатою з порушенням її компетенції, оскільки правовідносини між сторонами у даній справі не ґрунтуються на зовнішньоторгівельних угодах і міжнародних договорах України, а також на торгових та портових звичаях, прийнятих в Україні.

Слід прийняти до уваги також те, що розмір пені не є надто великим порівняно із сумою заборгованості відповідача з орендної плати.

Таким чином рішення господарського суду підлягає зміні у частині зменшення сум пені, річних та інфляційних втрат. З відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість з орендної плати у розмірі 2141073 грн. 13 коп., 134974 грн. 72 коп. пені, 16871 грн. 84 коп. 3% річних, 166312 грн. 13 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, в іншій частині рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за апеляційним провадженням відносяться на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

          Державне мито у сумі 11942 грн. 35 коп., що було зайве сплачене відповідачем при поданні апеляційної скарги, повертається йому із державного бюджету на підставі п.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Керуючись ст.ст. 43, 49, п.3 ст.83, ст.ст.85, 99, п.4 ст.103, п.3 ч.1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав”, м.Свердловськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 15.07.2009 по справі №11/86 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 15.07.2009 по справі №11/86 –змінити.

3.Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: „Стягнути з спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав”, Луганська область, м.Свердловськ, код 05827201 на користь Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів, м.Донецьк, проспект Лагутенка, 14, код 00201514 заборгованість з орендної плати у розмірі 2141073 грн. 13 коп., 134974 грн. 72 коп. пені, 16871 грн. 84 коп. 3% річних, 166312 грн. 13 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, а також витрати по сплаті державного мита у сумі  24592 грн. 32 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 116 грн. 35 коп.”

5. В іншій частині рішення залишити без змін.

6. Стягнути з Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів, м.Донецьк, проспект Лагутенка, 14, код 00201514 на користь спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав”, Луганська область, м.Свердловськ, код 05827201 державне мито за апеляційним провадженням в сумі 00 грн. 61 коп.

7. Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

          8. У відповідності з п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” повернути на р/р спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав”, Луганська область, м.Свердловськ, код 05827201 державне мито в сумі 11942 грн. 35 коп., що зайве сплачене за платіжним дорученням №613 від 20.07.2009, яке знаходиться в матеріалах справи.

          Повернення державного мита здійснюється на підставі даної постанови, скріпленої гербовою печаткою суду.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  І.В. Семендяєва

Суддя                                                                      Л.І. Журавльова

Суддя                                                                      Т.Ф. Парамонова

       Помічник судді                                              С.І.Заєць