ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2009 року Справа № 18/59-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Головка В.Г. (доповідач)
суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.
при секретарі: Ревковій Г.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Бірсан Є.М., довіреність від 16.03.2009
від відповідача: Бірюк Л.В., Лазаренко К.О., довіреності від 26.12.2008
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу малого науково- впроваджувального підприємства "ЛАДО" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2009р. у справі №18/59-09
за позовом малого науково - впроваджувального підприємства "ЛАДО", м.Дніпропетровськ
до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
про зобов’язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2009р. у справі №18/59-09 (суддя Петрова В.І.) в задоволені позовних вимог малого науково-впроваджувального підприємства "ЛАДО" до Дніпропетровської міської ради про зобов’язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, яке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на наступне:
- посилання господарського суду на чинність рішення Дніпропетровської міської ради від 26.11.2008року за № 347/39 та приймаючи його як підставу для відмови скаржнику у задоволенні позовних вимог, господарським судом не було взято до уваги, що скаржник просив визнати незаконним та скасувати вищевказане рішення;
- посилання господарського суду на те, що враховуючи приписи статті 16 Цивільного кодексу України, скаржник невірно визначив спосіб захисту цивільного права, не можна взяти до уваги, оскільки перелік способів захисту цивільного права передбачений статтею 16 Цивільного кодексу не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом;
- при ухвалені рішення, яким відмолено в задоволенні позовних вимог скаржника, господарським судом не було взято до уваги коло доказів, як-то висновок ГоловАПУ про можливість продовження терміну дії рішення міської ради від 09.04.2003 року № 88/8 та висновок Управління земельних ресурсів у місті Дніпропетровську від 19.03.2008 року № 53.08/П-ю. Посилання на них відсутні в рішенні господарського суду тощо.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Із матеріалів справи вбачається, що між малим науково-впроваджувальним підприємством "ЛАДО" (орендар) та Дніпропетровською міською радою (орендодавець) 28.05.2003 року було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,0180га, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, 11-д, для фактичного розміщення літнього майданчика.
Відповідно до п. 2.1 договору земельна ділянка передається до 09.04.2008 року. Після закінчення терміну договору його дія скінчується (а.с.9-13).
До закінчення договору оренди позивач 20.11.2007року на адресу міського голови направив клопотання про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки на 5 років.
Згідно ст.1 Земельного кодексу України, який діє з 01.01.2002р., земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом.
За пунктом в) ч.1 ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
За ст.4 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом та районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації на земельні ділянки, що перебувають у державній власності в межах повноважень, визначених законом.
Дніпропетровська міська рада 26.11.2008 року прийняла рішення №347/39, яким відмовила малому науково-впроваджувальному підприємству "ЛАДО" в поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,0180га по вул. Калиновій, 11-д.
Рішення Дніпропетровської міської ради №347/39 від 26.11.2008 року в установленому порядку недійним не визнавалося та не скасовувалося, що підтвердив представник позивача в судовому засіданні.
Незважаючи на це, позивач звернувся з позовом до суду про зобов’язання міської ради на укладання договору оренди, пославшись на висновки управління земельних ресурсів та ГоловАПУ.
За приписами ст.13, 41 Конституції України право власності від імені Українського народу здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Зважаючи на викладене, а також на те, що відповідно до ст.16 Закону України “Про оренду землі” та ст.124 Земельного кодексу України необхідною умовою укладання договору оренди земельної ділянки є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов’язання цього органу прийняти рішення про надання в оренду земельної ділянки буде порушенням його конституційного права щодо реалізації права власності.
За таких обставин суд повно та обґрунтовано дійшов до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач просив визнати незаконним та скасувати вищезазначене рішення міської ради є безпідставним, оскільки не підтверджується матеріалами справи.
Інші доводи скаржника, у тому числі щодо наявності висновків архітектурного та земельного управлінь, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не впливають на вирішення справи по суті.
Таким чином, підстав для скасування рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.
Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2009 року по справі №18/59-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий В.Г.Головко
Судді А.О.Логвиненко
Т.Г.Стрелець