ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2009 року Справа № 32/134-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Головка В.Г. (доповідач)
суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.
при секретарі: Ревковій Г.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Тиква М.І., довіреність від 4.11.2008
від відповідача: Хижняк О.О., довіреність від 8.04.2009
від третьої особи: Сакало П.А., довіреність від 18.05.2009
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Центру поштового зв’язку №6 Дніпропетровської дирекції на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2009р. у справі №32/134-09
за позовом: Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Центру поштового зв’язку №6 Дніпропетровської дирекції , м. Нікополь
до: відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії “Марганецьке відділення ВАТ “Ощадбанк” № 6696”, м.Марганець
третя особа: Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській області , м. Дніпропетровськ
про: визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2009р. у справі №32/134-09 (суддя Васильєв О.Ю.) в задоволені змінених позовних вимог Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Центру поштового зв’язку №6 Дніпропетровської дирекції до відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії “Марганецьке відділення ВАТ “Ощадбанк” №6696”, за участю третьої особи Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області про визнання недійсним договору відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, яке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на наступне:
- відповідачем не надано доказів суду та позивачу страхування орендованого нерухомого майна відповідно до пп. 5.2.7; 5.2.8; 4.2.1. договору оренди № 235 від 01.12.2000р. дозволу пожежної безпеки та проведення поточного ремонту орендованого приміщення під відділення Ощадбанку по вул. Радянська,25, м.Марганець, площею 40кв.м, чим порушив взяті зобов’язання по договору оренди та порушив ст.10 Закон України “Про оренду державного та комунального майна” істотні умови укладеного договору оренди;
- в порушення ст.193 Господарського кодексу України, відповідачем орендоване приміщення не застраховано, дозволу пожежної охорони не надано, договір оренди № 235 від 01.12.2000р. не відповідає новому типовому договору оренди розробленого Фондом державного майна України тощо.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, її представник у судовому засіданні повідомив, що регіональне відділення згоду на продовження дії договору оренди після 2003р. не надавало.
Вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Із матеріалів справи вбачається, що між Українським державним підприємством поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Нікопольського вузла зв’язку Дніпропетровської дирекції ( орендодавець ) та Відділенням Ощадбанку № 6696 м. Марганець ( орендар ) 01.12.00 р. укладено спірний договір № 235 оренди нежилого приміщення, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 40 м2, яке розташоване за адресою: м. Марганець, вул. Радянська,25; (а.с.35-37).
Відповідно до акту приймання-передачі не житлове приміщення було передано Орендодавцем, а Орендарем прийнято в користування (а.с.38).
В подальшому сторони неодноразово укладали додаткові угоди до цього договору про продовження строку його дії, остання з яких підписана сторонами 01.01.2003р., відповідно до змісту якої сторони погодили, що цей договір діє до укладення нового договору (а.с.82).
На протязі дії строку договору позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про надання додаткових документів, у тому числі щодо збільшення орендної плати, але відповідач належним чином на це не відреагував.
Зазначене стало підставою для звернення з позовом до суду про розірвання договору та звільнення приміщення, але в подальшому позивач змінними вимогами та просив визнати договір оренди нежилого приміщення від 01.12.2000р. №235 недійсним.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги ст.203 ЦК України щодо змісту оскаржуваного правочину, волевиявлення сторін, осіб, які його вчиняли, а також його спрямованості на реальне настання правових наслідків, як вірно зазначив суд, сторонами витримані.
Отже, посилання позивача на неналежне виконання вимог договору не є підставою для визнання договору недійсним.
За таких обставин суд правомірно та обґрунтовано дійшов до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивач обрав не передбачений законом спосіб захисту своїх інтересів, а це унеможливлює задоволення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2009 року по справі №32/134-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Центру поштового зв’язку №6 Дніпропетровської дирекції - без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий В.Г.Головко
Судді А.О.Логвиненко
Т.Г.Стрелець