ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2009 року Справа № 25/43-09(2-435/2009)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Головка В.Г. (доповідач)
суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.
при секретарі: Ревковій Г.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 14.11.2008
від відповідача-1: не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений
від відповідача-2: не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2009р. у справі №25/43-09(2-435/2009)
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до відповідача-1: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, смт.Новомиколаївка Верхньодніпромвського району Дніпропетровської області
відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю „Верзеса”, с.Українка Криничанського району Дніпропетровської області
про визнання правочину недійсним та витребування коштів у сумі 36000,00грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2009р. по справі №25/43-09(2-435/2009) (суддя Чередко А.Є.) в задоволені позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю „Верзеса” про визнання правочину недійсним та витребування коштів у сумі 36000,00грн. відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, яке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на наступне:
- при прийнятті рішення господарським судом невірно дана оцінка доказам, оскільки ОСОБА_3 отримав від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 грошові кошти обманним шляхом, так як видав розписку за отримані гроші нібито за майно товариства з обмеженою відповідальністю „Верзеса”, наперед знаючи, що лінія не належить товариству, а лише знаходиться у неї на відповідальному зберіганні. Тобто при укладенні цієї угоди відповідач-1 свідомо вводив позивача в оману з запланованою метою не повертати в подальшому гроші та унеможливлення витребування майна. Крім того, видавши розписку в якості засновника товариства з обмеженою відповідальністю „Верзеса”, отримані гроші до каси товариства не вніс, привласнивши їх. Таким чином, угода була укладена внаслідок оману, тому згідно ст.57 ЦК УРСР повинна бути визнана недійсною, тощо.
Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення..
Відповідач-2 відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судову засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим розглянути скаргу у його відсутність за наявними в матеріалах справи документами.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ „Верзеса” в особі директора ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_2 18.11.2003року був укладений договір оренди нежитлових приміщень №1, згідно умов якого перший передав, а другий прийняв у строкове платне користування споруду цеху ЗЦМ та дріжджів, загальною площею –769,5кв.м., розташовану в с.Українка Криничансього району Дніпропетровської області. Факт передачі майна підтверджується актом приймання-передачі від 20.11.2003 року (а.с.52-53).
В цей же час ОСОБА_3 як засновником ТОВ „Верзеса” 19.11.2003р. ПП ОСОБА_2 видана розписка про одержання ТОВ „Верзеса” в рахунок оплати за купівлю майна ТОВ „Верзеса” 20000,00грн. із розрахунку 100000,00грн. та 16000,00грн. з розрахунку 200000,00грн. (а.с.7)
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2008р. у справі №27/248-08 встановлено, що 12.08.2003р. між ВАТ “Верхньодніпровський” (продавець) і ОСОБА_3 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу майна №Т-37, за умовами якого продавець зобов’язався продати, а покупець прийняти і оплатити лінію з виробництва соняшникової олії вартістю 38700грн.
Зазначене майно 05.11.2003р. було прийнято ТОВ фірма “Верзеса” від приватного підприємця ОСОБА_3 на зберігання, про що видана відповідна розписка, тому фізичну особі-підприємця ОСОБА_2 було зобов’язано повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 безпідставно набуте майно: бункер №1, транспортер “Норія”, приймач питателя ППМ – 500.01, машину ППМ 500.03.00пс, конвеєри шнекові ППМ 500.02.00пс 3шт., жаровні 3шт., вальці чотири валкові, бункер №2, установку для отримання олії УМ –7, фільтр очистки олії 4м2, бочки алюмінієві 6.00м3 2шт., конвеєр скребковий ППМ 500.04, вентилятор витяжний, бочку алюмінієву 2.3м3, бочки алюмінієві 2.25м3 2шт., водонагрівач 15 кВт, електрощити 2шт. (а.с.22-26).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2009р. це рішення господарського суду залишено без змін (а.с.67-68).
За ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів яких беруть участь ті самі особи.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 03.11.2003р., укладеного між ТОВ „Верзеса” (продавець) в особі директора ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_3 (покупець), продавець передав у власність покупця лінію по виробництву олії балансовою вартістю 5870,00грн., а також приміщення площею 78,5кв.м. на суму 2123,08грн., які знаходяться у с. Українка Криничанського району Дніпропетровської області. Факт передачі майна на виконання зазначеного договору підтверджується актом прийому-передачі будівлі від 05.11.2003р. (а.с.85-86).
Згідно договору оренди ПП ОСОБА_2 прийняв в строкове платне користування цех ЗМЦ та дріжджів, загальною площею 769,5кв.м, проти чого не заперечують сторони у справі.
Отже ПП ОСОБА_3 як власник майна правомірно звернувся до суду про витребування майна, яке знаходилось в орендованому приміщенні.
Таким чином, на момент видачі ПП ОСОБА_2 розписки про одержання коштів за купівлю майна, ТОВ „Верзеса” як вірно зазначив суд не було власником лінії по виробництву олії.
Відповідно до ст.44 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на той час, угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами... повинні укладатися в письмовій формі.
Позивач не надав доказів щодо укладення договору купівлі-продажу майна, а саме лінії по виробництву олії, в письмовій формі, тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову щодо визнання угоди недійсною, оскільки розписка від 19.11.2003р. не може вважатися договором купівлі-продажу.
Крім того, як вірно зазначив суд, із тексту розписки не можливо визначити, яке саме майно ТОВ „Верзеса” та на яких умовах підлягало продажу позивачеві.
Позивачеві достеменно було відомо, що розписка від 19.11.2003р. про отримання коштів видана відповідачем-1 як засновником ТОВ „Верзеса”, а не його посадовою особою.
Згідно ст.29 ЦК УРСР юридична особа набуває цивільних прав та бере на себе цивільні обов’язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом.
Відповідно до ст.62 Закону України „Про господарські товариства” виконавчим органом товариства, який вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників є директор або дирекція.
Отже доводи скаржника, що під час продажу лінії по виробництву олії його було введено в оману є безпідставними, тому не можуть бути прийняті до уваги.
Суд обґрунтовано дійшов до висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права щодо стягнення 36000грн. і правомірно відмовив в позові.
Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.
Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2009 року по справі №25/43-09(2-435/2009) залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий В.Г.Головко
Судді А.О.Логвиненко
Т.Г.Стрелець