ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.09.2009 року Справа № 33/155-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джихур О.В. (доповідача) суддів: Виноградник О.М., Прудніков В.В.
секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.
за участю представників сторін:
від відповідача: Гудименко О.М., довіреність № б/н від 06.04.09,
представник;
представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.63, 69).
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гончарово", с Водяне Софіївського району Дніпропетровської області
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2009 року у справі № 33/155-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма", м. Кривий Ріг
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гончарово", с Водяне Софіївського району Дніпропетровської області
про стягнення 163 711,12 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2009 (суддя Рудовська І.А.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 121 174 грн. 80 коп., інфляційні втрати в сумі 18 529 грн. 11коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 667 грн. 47 коп., пеню в сумі 21 339 грн. 74 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 637 грн. 11 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.
Рішення вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором купівлі -продажу від 03 березня 2008 року №61.
Не погодившись з зазначеним рішенням, його оскаржує відповідач на предмет неправильного застосування норм матеріального права, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та невідповідності висновків суду обставинам справи. Скаржник, посилаючись на, положення ч.2, ч.З ст. 180 Господарського кодексу України, стверджує що договір купівлі –продажу від 01 вересня 2008 року № 133 не можна вважати укладеним. Зазначає, що п.1.5 Договору передбачено припинення дії договору з причини непогодження сторонами однієї з його істотних умов, а саме непогодження ціни товару, тому вважає поставки товару за видатковими накладними -без договірними поставками. Скаржник заперечує проти порушення ним строків оплати за поставлений товар, оскільки відбулася зміна ціни та строк оплати не був визначений сторонами. Від позивача не надходило ні рахунків ні інших вимог щодо сплати вартості поставленого товару, тому, на думку відповідача, підстави для оплати за поставлений товар відсутні.
Скаржник просить рішення скасувати, в позові відмовити.
06 липня 2009 року від сторін надійшла заява про затвердження мирової угоди.
Представник скаржника наполягає на затвердженні мирової угоди.
Позивач вимоги ухвали апеляційного господарського суду від 11 серпня 2009 року не виконав, представник позивача в судове засідання ані 11 серпня 2009 року, 01 вересня 2009 року не з'явився, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справ, заслухавши представника відповідача судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості за поставлені нафтопродукти за видатковими накладними № 550 від 22 серпня 2008 року, № 338 від 26 серпня 2008 року, № 571 від 02 вересня 2008 року в загальній сумі 121 174 грн. 80 коп., пеня за прострочку виконання грошового зобов'язання в сумі 21 993 грн. 74 коп., інфляційні втрати в сумі 18 529,11 грн., 3% річних в сумі 2 667,47 грн.
Матеріали справи свідчать, що на підставі договору № 61 від 03 березня 2008 року представник відповідача по довіреностям ЯПЖ № 592787 від 22 серпня 2008 року, ЯПЖ № 592788 від 26 серпня 2008 року, ЯПЖ № 592791 від 02 вересня 2008 року отримав від позивача по вказаним вище накладним (а.с.11-13) нафтопродуктів на загальну суму 173 106, 86 грн.
Частково борг відповідачем сплачений, залишок становить 121 174 грн. 80 коп., доказів оплати відповідач не представив. В судовому засіданні 01 вересня 2009 року представник скаржника підтвердив наявність боргу в розмірі 121 174 грн. 80 коп.
Згідно п.2.2.1 договору покупець здійснює оплату товару попереднім платежем на підставі рахунку -фактур продавця. Перерахування грошових коштів покупець зобов'язаний здійснити на протязі 5 банківських днів з дати їх виписки.
Для оплати відповідачу пред'явлені рахунки -фактури № 647 від 22 серпня 2008 року, № 356 від 26 серпня 2008 року, № 668 від 02 вересня 2008 року (а.с.8-10).
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В повному обсязі відповідач своє зобов'язання з оплати поставленого та прийнятого товару в повному обсязі не виконав.
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 121 174, 80 грн. правомірно задоволені господарським судом.
Позивачем на підставі п. 2.2.3 договору відповідачу нарахована пеня за прострочення грошового зобов'язання, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України -інфляційні втрати та 3% річних (розрахунок - а.с. 19).
Розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних не відповідає умовам договору та діючому законодавству.
Так, розрахунок пені зроблений без врахування п. 2.2.1 договору щодо оплати товару на протязі 5 банківських днів з дати виписки рахунку.
Не враховано позивачем, що згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. По накладним №№ 338 та 571 пеня нарахована за 202 та 195 днів відповідно.
З незрозумілих причин позивачем нараховані пені, інфляційні та річні по накладним №№ 604 та 628, хоча підставою позову не є стягнення боргу за цими накладними.
Неможливо перевірити правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3%, оскільки позивач не представив суду докази часткового погашення боргу.
За наведених підстав не можна вважати доведеним розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з чим в частині стягнення пені в розмірі 21339, 74 грн., інфляційних втрат в розмірі 18529, 11 грн., 3% річних в розмірі 2 667, 47 грн. позов задоволенню не підлягає і рішення суду в цієї частині підлягає скасуванню.
Не можна погодитися з твердженням відповідача, що договір № 61 від 03 березня 2008 року слід вважати неукладеним.
Дії сторін по передачі, прийняттю, часткової оплати товару слід розцінювати як такі, що сторони домовились по всім істотним умовам договору.
Клопотання сторін про затвердження мирової угоди задоволенню не підлягає. Відповідно до приписів розділу VII апеляційна інстанція перевіряє законність рішення місцевого господарського суду на час його прийняття. Станом на 21 квітня 2009 року сторони не заявили клопотання про укладання мирової угоди. Таким чином, на стадії апеляційного провадження мирова угода розгляду не підлягає.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2009 року через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, підлягає зміні.
Керуючись статтями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гончарово" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2009 року у справі № 33/155-09 змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гончарово", (53130 Дніпропетровська область, Софіївський район, с Водяне) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" (50065, м. Кривий Ріг) основний борг в сумі 121 174 грн. 80 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1211,75 грн., витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в сумі 87, 32 грн.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у місячний строк до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.В.Джихур
Суддя О.М.Виноградник
Суддя В.В. Прудніков