ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2009 року                                    Справа №  16/268

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючого: судді Чимбар Л.О.(доповідач),

суддів: Тищик І.В., Чохи Л.В.

секретар судового засідання: Пруднікова Г.В.

представники сторін:       

від позивача:  Ткаченко Р.Ю.

від відповідача:  Пастух В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства “Теплоенергоцентраль” товариства з обмеженою відповідальністю “Високі енергетичні технології”, м. Кіровоград

на рішення господарського суду Кіровоградської області  від  30.03.2009р. у справі №16/268

за позовом  дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ    

до дочірнього підприємства “Теплоенергоцентраль” товариства з обмеженою відповідальністю “Високі енергетичні технології”, м. Кіровоград    

про  стягнення 3589176 грн. 82 коп.

                                      

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.03.2009р. у справі № 16/268 (суддя -  Коротченко Л.С.) позовні вимоги дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”                    (далі - позивач) задоволено: стягнуто з дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" (далі- відповідач) на користь позивача -  заборгованість в сумі  3 589 176 грн. 82 коп.., з яких 2 121 630 грн. 46 коп.. - основна заборгованість, 597 515 грн. 40 коп. - пеня, 737 446 грн. 45 коп. - інфляційні втрати, 132 584 грн. 51 коп..- 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 25 500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким припинити провадження по справі щодо вимоги про стягнення                            2 121 630 грн. 46 коп. та відмовити позивачеві в задоволенні вимог щодо стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних. Скаржник посилається на те, що постачальником на виконання умов договору № 5-06/07-1438 ТЕ-18 від 09.10.07р. протягом жовтня-грудня 2007р. та березня-квітня 2008р. передано природний газ на суму 9 218 996 грн. 22 коп., з яких сплачено                                  7 097 365, грн. 76 коп. та за період розгляду справи  - 4 252 300 грн. 00 коп.

Що ж до зазначення в платіжних документах призначення платежу – договір 2008р., скаржник вказує, що станом на день подання апеляційної скарги позивач не має з ним, відповідачем, договірних відносин, а тому, враховуючи п.6.4 Договору № 9-06/07-1438 ТЕ-18 від 09.10.07р. оплата по платіжних документах на суму  4 252 300 грн. 00 коп. повинна була автоматично зарахована позивачем в погашення заборгованості, що існує, незалежно від призначення платежу.

Посилаючись на те, що на момент винесення судом першої інстанції рішення у справі заборгованість була сплачена в повному обсязі, скаржник вважає, що провадження в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Скаржник також вказує, що при винесенні  рішення про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних господарським судом не враховано положення ст.ст. 614, 625 ЦК України та ст. 83 ГПК України.

До подання позовної заяви позивачу сплачено з підлягаючих сплаті 9218996 грн. 22 коп. –7 097 365 грн. 76 коп., тобто виконано зобов`язання майже на 80%, а залишок заборгованості виник з причини різниці між економічно –обґрунтованим  та діючим тарифом. Суд не врахував, що постачання відповідачем отриманого по договору з позивачем  здійснюється споживачам –фізичним особам, заборгованість яких станом на 01.10.2007р.склала 2653 528 грн. 89 коп., на 01.06.2008р. - 3 665 262 грн. 18 коп., на 01.12.2008р. –3272 385 грн. 81 коп.

З листопада 2007р. відповідно до Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожити газ та електроенергію” підприємство уклало договори реструктуризації зі споживачами –фізичними особами на загальну суму 572 507 грн. 00 коп., що також вплинуло на розрахунок за отриманий природний газ.

Стаття 625 ЦК України застосовується з урахуванням вини особи, яка порушила зобов`язання (ст. 614 ЦК України).

Посилаючись на відсутність своєї вини  в виникненні заборгованості перед позивачем, скаржник вважає, господарський суд повинен був відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних.

          Позивач проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним і обґрунтованим, просить залишити без змін, а в задоволенні скарги просить відмовити.

В судовому засіданні 02.09.2009р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.              

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

            Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 09.10.07 р. між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Постачальник) та дочірнім підприємством “Теплоенергоцентраль” товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" (далі - Покупець) укладено договір № 9-06/07-1438ТЕ-18 про постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі –Договір).

          Згідно вказаному Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю в 2007 році природний газ, надалі - газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору (п. 1.1. Договору).

          В п. 2.1. Договору сторони погодили, що Постачальник передає Покупцю в період з 01.10.2007 року по 31.10.2007 року газ в обсязі 1 421 000,00 куб. м.  

          Відповідно до п. 5.1 Договору ціна за 1000,00 куб. м. газу без врахування вартості транспортування газу територією України на момент укладання даного Договору становить 466,045 грн., крім того цільова надбавка до тарифу на газ (2%), крім того ПДВ за ставкою 20%; вартість транспортування газу територією України становить 96,30 грн., крім того ПДВ за ставкою 20% разом до сплати за 1000 куб. м. газу - 686,00 грн. з врахуванням ПДВ.

          Розділом 6 Договору визначено порядок та умови проведення розрахунків. Так, оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку:

-          перша оплата у розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

-          подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місцем поставки газу (п. 6.1. Договору).

Крім того сторони в п. 6.3 Договору домовилися, що оплата, яка надійшла по даному договору, зараховується Постачальником пропорційно вартості газу та компенсації затрат на транспортування газу територією України.

Згідно п. 6.4. Договору в платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у Покупця за даним Договором Постачальник зараховує кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ та компенсацію витрат на його транспортування територією України, поставлений в минулі періоди по даному Договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначенні платежу.

Договір набирає чинності з 01.10.2007 року і діє в частині поставки газу до 31.10.2007 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного їх здійснення.

Крім того, сторонами було укладено додаткові до Договору угоди:  № 1 від 29.10.07 р., № 2 від 27.11.07 р.,   № 3 від 24.03.08 р., № 4 від 27.03.08 р., відповідно до яких доповнено п. 2.1. Договору, підпунктами 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. та 2.1.4., відповідно до яких обумовлені обсяги поставки газу в період з 01.11.07 по 30.11.07 р.; з 01.12.07 р. по 31.12.07 р.; з ресурсу січня, лютого та березня  2008 року та в період з 01.04.08 р. по 30.04.08 р., а також змінено п. 11.1 Договору, що має наступну редакцію: "11.1. Даний Договір набирає чинності з 01.10.2007 року  і діє в частині поставки газу до 30.04.2008 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення. Строк дії даного Договору                  може бути продовжений шляхом укладення додаткових угод"                                              (а.с. 16, 17, 18, 19 том 1).   

 Згідно додаткової угоди № 3 від 24.03.09 р. сторони доповнили п. 6.1 Договору підпунктом 6.1.1. в наступній редакції: "6.1.1. Остаточний розрахунок за обсяги газу спожиті і транспортовані в січні-лютому 2008 року, Покупець здійснює протягом трьох банківських днів з дати підписання актів приймання-передачі за січень-лютий 2008 року" (а.с. 18 том 1). 

На виконання умов Договору Постачальником було передано у власність Покупцю протягом жовтня-грудня 2007 року та березня-квітня 2008 року природний газ в обсязі 13 438,788 тис. куб. м. на загальну суму 9 218 996,22 грн., що підтверджується матеріалами справи.

          Відповідач на дату подання позовної заяви свої зобов'язання за Договором виконав частково, сплативши суму заборгованості в сумі 7 097 354 грн. 76 коп.

          За наданим позивачем розрахунком боргу (а.с. 34-36 том 1) заборгованість відповідача  за  Договором  становить   2 121 630 грн. 46   коп.                                            (9 218 996 грн. 22  коп. - 7 097 354 грн. 76  коп.  =  2 121 630 грн. 46 коп.).

          Позивачем, у відповідності до вимог ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-551, 625 Цивільного кодексу України та  п. 7.2. Договору, за несвоєчасну оплату поставленого природного газу було нараховано відповідачу пеню в розмірі  597 515,40 грн., інфляційних втрат в сумі 737 446,45 грн. та 3% річних в сумі  132 584,51 грн.

          Загальна   сума   позовних   вимог,   заявлена позивачем  до стягнення, становить 3 589 176 грн. 82 коп.

Постановляючи рішення про стягнення суми основного боргу в розмірі  2121630 грн. 46 коп.,  господарський суд виходив з того, що докази сплати відповідачем вартості отриманого згідно Договору природного газу на суму 2121630 грн. 46 коп. в матеріалах справи відсутні, так як надані до справи платіжні доручення (а.с. 70-81 т.1) не є доказами погашення заборгованості, оскільки ці платіжні доручення не вказують на Договір, на підставі якого позивач просить стягнути з відповідача існуючу заборгованість. Згідно вимог  п. 6.4 Договору, який передбачає зарахування коштів, що надійшли від Покупця за даним договором, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по даному Договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу, відсутня і визначена Договором умова щодо зарахування Постачальником отриманих від Покупця грошових коштів в погашення існуючої заборгованості за Договором. Зазначені в платіжних дорученнях відповідачем договори з позивачем не укладались, тому вони (платіжні доручення) лише можуть свідчити про наявність у утримувача коштів  ознак набуття вказаних коштів без достатньої правової підстави.

Однак з такими висновками господарського суду не можна погодитись з наступних підстав.

Як  вбачається  з  матеріалів справи відповідачем в період грудень 2008 року  -  лютий  2009 року сплачено  згідно платіжних доручень  (а.с. 113-124 т.1)  4 652 300 грн.

В призначенні платежу вказані договори №06/08-1901 ТЕ і                        06/08-1902 БО.

Зазначені в платіжних дорученнях договори до теперішнього часу не укладались.

Згідно письмових пояснень представника позивача ( а.с. 21 т.2) та службової записки головного бухгалтера Компанії,  в зв”язку з відсутністю в платіжних дорученнях посилань на існуючий Договір, кошти в сумі  4 652 300грн. були зараховані як попередня оплата за постачання газу в майбутні періоди.

Разом з тим, ні позивачем, ні господарським судом не враховані положення п.6.5 Договору, згідно якого сторони визначились, що кошти, які надійшли  від Покупця, зараховуються як передоплата тільки за умови відсутності заборгованості по даному Договору.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що за відсутності між позивачем та відповідачем в період 2008-2009рр. інших договорів та існування заборгованості по діючому Договору, кошти, що надійшли згідно платіжних доручень:

150 000 грн. 00 коп. –платіжне доручення № 151 від 16.12.2008р. (а.с. 121 т.1)

250 000 грн. 00 коп. - платіжне доручення № 152 від 16.12.2008р. (а.с. 122, т.1)

800 000 грн. 00 коп. - платіжне доручення № 3359 від 30.12.2008р. (а.с. 115, т.1)

250 000 грн. 00 коп. - платіжне доручення № 3360 від 30.12.2008р. (а.с. 113, т.1)

250 000 грн. 00 коп. - платіжне доручення № 158 від 30.12.2008р. (а.с. 121, т.1)

400 000 грн. 00 коп. - платіжне доручення № 168 від 23.01.2009р. (а.с. 123, т.1)

24300 грн. 00 коп. - платіжне доручення № 13122 від 29.01.2009р. (а.с. 114, т.1), всього – 2 124 300 грн., повинні бути зараховані в погашення заборгованості по Договору.

За викладених обставин апеляційний суд  приходить  до висновку  про відсутність  заборгованості по Договору на момент розгляду справи господарським судом та безпідставність стягнення основної заборгованості в розмірі 2 121 630,46 грн. на користь позивача.

 В цій частині рішення господарського суду належить скасувати.

В погашення заборгованості відповідачем 16.12.2008 року, до подачі позивачем позову до господарського суду Кіровоградської області, було сплачено 400 000 грн.,  тому  в цій частині в задоволенні позову належить відмовити.

В погашення заборгованості протягом грудня 2008-січня 2009 року (в період  розгляду  справи  господарським  судом),  відповідачем   було   сплачено  1 721 630,46 грн., в зв”язку з чим в цій частині провадження  у справі належить припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно стягнення пені:

Частина 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки (пені) може бути зменшений  за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Апеляційний суд вважає наявними у справі обставини, які мають істотне значення і можуть слугувати підставою для зменшення розміру пені, а саме:

- газ, що постачається за даним Договором, використовувався Покупцем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (п.1.3 Договору) і заборгованість населення перед відповідачем склала на 01.10.2007р.  –2 653 528,89 грн,  а на 01.06.2008 року -3 272 385,81 грн (а.с.104);

- відповідач надавав послуги населенню  в 2007-2008 р.р. за тарифами, які не забезпечували рентабельність підприємства відповідно: 2007р. - на 5 256 710,49 грн., 2008р. - на 7 749 484,45 грн., недоотримана відповідачем дотація з місцевого бюджету, для відшкодування різниці в тарифах на момент подачі позову, кінець 2008року  склала 5 142 859 грн (20 380 949,94 грн –15 238 090,05 грн) (а.с. 82 т.1);

   - відповідач знаходиться в скрутному майновому стані, має заборгованість  по обов”язкових платежах перед Державним бюджетом та Пенсійним фондом України;

-  майже  80% боргу, незважаючи на проведення виробничої діяльності в складних умовах, відповідач сплатив до подачі позову позивачем і на момент винесення судом рішення у даній справі заборгованість погасив повністю.  

З врахуванням викладених обставин, апеляційний суд вважає за необхідне розмір пені зменшити до 10%   від  нарахованої    суми,  а  саме: до 59 751,54 грн., змінивши рішення господарського суду в цій частині.

Вимоги апеляційної скарги  щодо скасування рішення господарського суду в частині  нарахування інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягають. Апеляційний суд вважає правильним висновок суду про необхідність стягнення інфляційних втрат та 3% річних в повному обсязі з підстав, викладених господарським судом у рішенні.

Судові витрати, що підлягають стягненню на користь позивача, слід визначити   відповідно до вимог ст.49 ГПК України в наступному розмірі :

держмито -  18 836,8 грн.,

витрати на інформаційно-технічне забезпечення -  87,17 грн.

На користь відповідача слід стягнути судові витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі в розмірі 9 440 грн.       

      На підставі викладеного та керуючись ст. ст.  99, 101, 103 - 105 ГПК України, апеляційний суд, -

                                                       ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу дочірнього підприємства “Теплоенергоцентраль” товариства з обмеженою відповідальністю “Високі енергетичні технології”,                  м. Кіровоград задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Кіровоградської області  від  30.03.2009р. у справі №16/268 в частині задоволення позову про стягнення основного боргу в розмірі 2 121 630 грн. 46 коп. скасувати.

        В позові в частині стягнення основного боргу в сумі 400 000 грн. відмовити, в позові в частині стягнення основного боргу в сумі 1 721 630,46 грн. провадження у справі припинити.

        В частині стягнення пені та судових витрат рішення суду змінити і викласти в наступній редакції:

       “Стягнути з дочірнього підприємства “Теплоенергоцентраль” товариства з обмеженою відповідальністю “Високі енергетичні технології”, м. Кіровоград    на користь дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ    59 751,54 грн. пені, витрати по сплаті державного  мита  в розмірі 18 836,8 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 87,17 грн.        

          В решті рішення залишити без змін.

     Стягнути з дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ на користь дочірнього підприємства “Теплоенергоцентраль” товариства з обмеженою відповідальністю “Високі енергетичні технології”, м. Кіровоград витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі в розмірі 9 440 грн.

          Доручити господарському суду Кіровоградської області видати наказ згідно постанови.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду.

   

 Головуючий                                                                        Л.О. Чимбар

 Суддя                                                                                    І.В.Тищик

 Суддя                                                                                    Л.В.Чоха

Постанова виготовлена в повному обсязі 04.09.2009 року.