донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.08.2009 р. справа №39/139
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
За участю представників сторін: від позивача : | Посилаєв М.І. –представник за дов. № 107 від 19.12.2009р.; Пасєка І.Б. –представник за дов. № 357 від 21.05.2009р |
від відповідача: | Коротенко Р.О. - представник за дов. № 09-18/1487 від 02.01.2009р. |
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь Донецької області |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 15.06.2009р. |
у справі | №39/139 (суддя Морщагіна Н.С.) |
за позовом | Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Укрвентсистеми”, м. Харків |
до відповідача: | Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь Донецької області |
про | стягнення 114 006 грн. 40 коп. |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.06.2009р. у справі №39/139 (суддя Морщагіна Н.С.) частково задоволені позовні вимоги Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Укрвентсистеми”, м. Харків, до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 114 006 грн. 40 коп.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь Донецької області, на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Укрвентсистеми”, м. Харкі, в основний борг в сумі 97 079 грн.98 коп., 3% річних в сумі 1 992 грн. 40 коп., інфляційних в сумі 12 717 грн. 42 коп.
Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належним чином.
Відповідач, Відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь Донецької області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким частково відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно досліджені судом фактичні обставини справи. Скаржник вважає, що сума нарахування та стягнення 3% річних, неустойки та інфляційних нарахувань не ґрунтується на матеріалах справи. У судовому засіданні представник відповідач підтвердив факт отримання обладнання по специфікації №1 за договором 07/218 від 12.05.2008р.
Позивач, Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю “Укрвентсистеми”, м. Харків, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства. Просить залишити рішення господарського суду –без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розпорядженням Першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 11.08.2009р. відповідно до ст. ст. 28, 29 Закону України “Про судоустрій України” № 3018-ІІІ від 07.02.2002р. для розгляду апеляційної скарги у справі №39/139 була призначена інша колегія суддів, у складі: головуючий суддя Старовойтова Г.Я, судді Алєєва І.В. та Запорощенко М.Д.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Позивач, Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю “Укрвентсистеми”, м. Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь, про стягнення суми 114 006 грн.40коп., яка складається з основного боргу в сумі 97 079 грн. 98 коп., неустойки в сумі 4 853 грн. 99 коп., 3% річних в сумі 1 587 грн. 85 коп., інфляційних в сумі 10 484 грн. 58 коп.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Позивач, Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю “Укрвентсистеми”, заявою №356 від 21.05.2009р. керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму 406 грн. 94 коп., та інфляційних на суму 2 232 грн. 84 коп., та просив стягнути з відповідача основного боргу в сумі 97 079 грн. 98 коп., неустойки в сумі 4 853 грн. 99 коп., 3% річних в сумі 1 994 грн. 79 коп., інфляційних в сумі 12 717 грн. 42 коп. Господарським судом розглянуті остаточні позовні вимоги позивача.
З матеріалів справи вбачається, що сторони уклали між собою договір на придбання обладнання № 07/218 від 12.05.2008р.
Згідно умов якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач) - прийняти і оплатити на умовах передбачених договором, обладнання, номенклатура, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід’ємною частиною договору (п.1.1. договору).
За своєю правовою природою договір № 07/218 від 12.05.2008р. є договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Другим розділом договору № 07/218 від 12.05.2008р. сторони передбачили ціну товару, та порядок розрахунків, а саме: ціна продукції за одиницю за позиціями вказується у специфікаціях до договору. Ціна продукції приймається на базових умовах, викладених у договорі (пункт 2.1 договору); сума договору визначається як сума за всіма специфікаціями, які є невід’ємною частиною договору (пункт 2.2 договору).
Пунктом 2.3 договору № 07/218 встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються у національній валюті шляхом: 20% передплати за продукцію, зазначену в специфікації № 1 до цього договору протягом 10 банківських з моменту підписання договору та/чи специфікацій та отримання рахунку на передплату (пункт 2.3.1 договору); 80% вартості продукції за специфікацією № 1 –оплата по факту поставки продукції на склад покупця протягом 10 банківських днів з дати поставки та отримання покупцем документів, зазначених в п. 4.1 цього договору (пункт 2.3.2 договору)
Відповідно до пункту 4.1 договору №07/218 від 12.05.2008р. Продукція постачається на умовах DDP –склад Покупця згідно правил Інкотермс в редакції 2000р. протягом 45 календарних днів від дати оплати попередньої оплати згідно п. 2.3.1 Договору. Поставка продукції супроводжується наступними документами: рахунок-фактура; паспорт якості; накладна на відпуск; податкова накладна; товаротранспортна накладна.
Згідно пункту 8.5 договору №07/218 від 12.05.2008р. договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2008р., а за гарантійними обов’язками постачальника та санкціям за порушення гарантійних обов’язків –до спливу гарантійних обов’язків.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач, Відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", на виконання умов договору поставки № 07/218 від 12.05.2008р. здійснив передплату у сумі 24 270 грн. 02 коп., що підтверджується банківськими виписками від 11.07.2008р. та від 21.08.2008р.
Відповідно правил Інкотермс 2000р. на умовах DDP та умов специфікації №1 позивачем на адресу відповідача була здійснена поставка обладнання –аератори ПАМ-32 у кількості 15 шт., на суму 121 350 грн. 00 коп. Факт поставки підтверджується товарно-транспортними накладними 02ААР №558058 від 27.08.2008р. та 02ААР №558059 від 27.08.2008р.
Згідно з умовами специфікації № 1 від 13.05.2008р. та до договору № 07/218 від 12.05.2008р., строк поставки обладнання - протягом 45 днів з моменту оплати попередньої оплати на склад замовника автотранспортом постачальника. Строк оплати обладнання - за фактом поставки обладнання протягом 10 банківських днів. Тобто кінцевим строком оплати обладнання є 10.09.2008р.
Специфікація № 1 та договір №07/218 підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств. Отже, доказів існування інших строків оплати, ніж ті, що встановлені договором, до суду першої інстанції сторонами не представлено.
Факт отримання відповідачем зазначеної продукції підтверджується видатковою накладною № 356 від 27.08.2008р. Накладна підписана представником відповідача гр.Чемеріс Р.А., який уповноважений довіреністю серії НБЙ № 337270/1111 від 27.08.2008р., податковими накладними № 367 від 27.08.2008р., № 353 від 21.08.2008р., № 297 від 11.07.2008р.
Доводи відповідача стосовно ненадання позивачем визначених у пункті 4.1 Договору документів, та як наслідок невиконання у останнього права вимоги оплати за поставлену продукцію спростовується вищевикладеним, крім того пунктом 3.4 договору № 07/218 передбачено, що приймання продукції за якістю та комплексністю виконується у відповідності з «Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю» (Інструкція П-7)
Відповідно до пункту 14 Інструкції П-7 відсутність супровідних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт в якому вказується, які документи відсутні.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи при отриманні товару відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання позивачем (постачальником) прийнятих за договором зобов’язань з поставки продукції. Акт про фактичну якість і комплектності поставленої продукції з зазначенням, які саме документи відсутні, сторони не складали.
Відповідно до статей 525,526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.
Відповідач умови договору № 07/218 від 12.05.2008р., не виконав, у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 97 079 грн. 98 коп., яка на момент прийняття рішення господарським судом, відповідачем не погашена, доказів погашення цієї заборгованості відповідачем не надано.
З огляду на викладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідач свої договірні зобов’язання стосовно своєчасної та повної оплати за одержане обладнання не виконав, у зв’язку з чим господарський суд позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 97 079 грн. 98 коп. задовольнив обґрунтовано..
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За період з 12.09.2008 р. по 21.05.2009 р. позивач просив стягнути 3% річних у сумі 1 994грн.79коп., та інфляційні нарахування у сумі 12 717 грн. 42 коп.
Сума 3% річних позивачем нарахована невірно. Згідно діючого порядку нарахування, сума 3% річних нарахувань за період з 12.09.2008р. по 21.05.2009р. складає 1 992 грн. 40 коп., інфляційні в сумі 12 717 грн. 42 коп. нараховані вірно.
Таким чином, частково задовольняючи вимоги позивача, місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, правильно встановив порушення відповідачем умов договору № 07/218 від 12.05.2008р., щодо оплати основного боргу в сумі 97 079 грн.98 коп., 3% річних в сумі 1 992 грн. 40 коп., інфляційних в сумі 12 717 грн. 42 коп. Дані висновки відповідають вимогам закону, ґрунтуються на матеріалах справи та підтверджені наявними у справі доказами.
Крім того, позивач керуючись Положенням про поставки товарів народного споживання, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. № 888 заявлено вимоги про стягнення з відповідача неустойки (штрафу) в розмірі 5% від вартості простроченого зобов’язання в сумі 4 853 грн. 99 коп.
Статтями 546, 547 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Тобто, якщо сторони у відповідному договорі не встановили відповідальність за порушення зобов’язання у вигляді пені, остання стягненню не підлягає.
Сторонами у договорі №07/218 від 12.05.2008р. не дотримана передбачена чинним законодавством обов’язковість письмової форми для такого виду забезпечення зобов’язань, як пеня.
Таким чином, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що оскільки сторони письмово не визначили пеню, як засіб забезпечення виконання договору (правочину), господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні в цій частині позовних вимог.
Позивач, Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю “Укрвентсистеми”, просив відшкодувати витрати на оплату послуг адвоката в сумі 11 395 грн.85 коп.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.
Як вбачається з матеріалів справи, юридичні послуги надавались позивачу фізичною особою підприємцем Посилаєвим М.І. який є приватним підприємцем, та не має свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що господарський суд Донецької області при розгляді справи обґрунтовано відмовив у задоволенні вимого про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в сумі 11 395 грн.85 коп.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність заборгованості у відповідача перед позивачем, оскільки причиною виникнення спору є протиправне порушення відповідачем умов договору щодо оплати отриманої продукції, а також норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань та правила виконання договорів.
Враховуючи викладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника по справі.
Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь Донецької області, на рішення господарського суду Донецької області від 15.06.2009р. у справі № 39/139 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 15.06.2009р. у справі № 39/139 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку.
Повний текст постанови підписаний 17.08.2009р.
Головуючий
Судді:
надр.4 прим:
1 прим. –у справу;
1 прим. –позивачу
1 прим - відповідачу
1 прим –ДАГС;