ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2009 року Справа № 27/48-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Головка В.Г. (доповідач)
суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.
при секретарі: Ревковій Г.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 3.03.2008
від відповідача: Доненко В.В., довіреність від 2.01.2009
від третьої особи: ОСОБА_3, НОМЕР_1 від 25.09.1998
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровська будівельна компанія - 17” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009р. у справі № 27/48-09
за позовом приватного підприємства “Асоціація правового захисту”, м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровська будівельна компанія - 17”, м. Дніпропетровськ
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ
про стягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009р. у справі №27/48-09 (судді Татарчук В.О., Васильєв О.Ю., Кощеєв І.М.) позов приватного підприємства “Асоціація правового захисту” до товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровська будівельна компанія - 17”, за участю третьої особи ОСОБА_3 про стягнення коштів задоволено.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, яке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і просив припинити провадження по справі, посилаючись на наступне:
- судом не застосований п.2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд припиняє провадження по справі, оскільки рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2007року по справі №39/444-07 вже було вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав;
- незалежно від наявності очевидного підґрунтя для припинення провадження у справі, були всі підстави для відмови у задоволенні позову, які суд не взяв до уваги, а саме: судом не було встановлено напевно, чи дійсно ОСОБА_3 відступав своє право вимоги за спірним зобов’язанням, чи передавав він документи, на які посилається позивач, як на докази виникнення боргу. Заява, яка начебто підписана ОСОБА_3 та передана до суду не може давати стовідсоткової гарантії, що саме він підписував її та надавав до суду. Тому у суду не було достатньої можливості з’ясувати дійсність відступлення права вимоги, а таким чином мале місце не повне з’ясування обставин справи;
- крім того, позивач не має статусу фінансової установи, не має відповідної ліцензії, тому не мав права укладати договір про відступлення права вимоги з фізичною особою, тощо.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Представник третьої особа в судовому засіданні підтримав вимоги позивача в повному обсязі та заперечив проти апеляційної скарги.
Вислухавши представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Із матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_3 (покупець) та ТОВ “Дніпровська будівельна компанія –17”(продавець) 01.06.2006р. був укладений попередній договір купівлі-продажу нерухомості №55ОС/06, за умовами якого сторони зобов’язуються в майбутньому, протягом 10 банківських днів з моменту укладення попереднього договору, укласти та нотаріально оформити основний договір купівлі-продажу об’єкту нерухомості (Будинок культури), який розташований за адресою: вул. Академіка Янгеля, 35 в м. Дніпропетровську.
Відповідно до п.5.1 попереднього договору, протягом 1-го календарного дня, з дати підписання цього договору, на підтвердження своїх зобов’язань, покупець зобов’язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця, суму авансу у розмірі 30000 гривень.
ТОВ “Дніпровська будівельна компанія –17” було виписано рахунок-фактуру №ОС-315 від 01.06.2006р. на суму 30000грн. з вказівкою призначення платежу: “Оплата згідно договору №55ОС/06 від 01.06.06р.”, за яким ОСОБА_3 відповідачу перераховано 30000грн. відповідно квитанції від 01.06.2006р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2007р. по справі №39/444-07 позов ПП “Асоціація правового захисту” до ТОВ “Дніпропетровська будівельна компанія - 17”про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 30000грн. задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2008р. дане рішення суду скасовано, в позові відмовлено.
Між ОСОБА_3 та ПП “Асоціація правового захисту” 20.09.2008р. укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави в розмірі 30000грн., сплачених за квитанцією №6719/245/6192452 від 01.06.2006р. на підставі рахунку-фактури №ОС-315 від 01.06.2006р.
Це стало підставою для повторного звернення до суду з позовом про стягнення грошових коштів отриманих без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Вищезазначеною постановою суду встановлено, що попередній договір №55ОС/06 від 01.06.2006р. укладений між ОСОБА_3 та ТОВ “Дніпровська будівельна компанія –17”є недійсним (нікчемним), його недійсність встановлена законом і такий договір не створює юридичних наслідків.
Отже доведено, що ОСОБА_3 були перераховані, а ТОВ “Дніпровська будівельна компанія –17” отримані 30000грн. без достатніх правових підстав.
Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином.
За приписами ст.1214 цього ж Кодексу особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала.
За таких обставин суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 30000грн.
Доводи відповідача щодо припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України є безпідставними, оскільки, як зазначив суд першої інстанції аналіз матеріалів справ №39/444-07 і №27/49-08 свідчить про відмінність підстав наведених господарських спорів, а саме різні договори про відступлення права вимоги.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті.
Більш того, в судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердив достовірність його підпису на документах, долучених позивачем до матеріалів справи.
Враховуючи викладене, підстав для скасування рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.
Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009року у справі №27/48-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровська будівельна компанія - 17” - без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий В.Г.Головко
Судді А.О.Логвиненко
Т.Г. Стрелець