ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.09.2009 року Справа № 18/213-07
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джихур О.В. (доповідача)
суддів: Виноградник О.М., Прудніков В.В.
при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Макаренко В.А., представник, довіреність № 399 від 26.08.09; Дорошенко С.О., представник, довіреність № 340/1 від 18.08.08;
від відповідача: Монич М.В., представник, доручення № б/н від 03.01.08;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Науково-виробничої дослідної агрофірми “Наукова” с.Таромське, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2007 року у справі № 18/213-07
за позовом Науково-виробничої дослідної агрофірми “Наукова”, с.Таромське, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос”, с.Таромське, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область
про визнання договору недійсним,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2007р. (суддя Петрова В.І.) в позові науково –виробничій дослідній агрофірмі “Наукова” про визнання договору недійсним відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що укладаючи договір про сумісну діяльність сторони домовилися, що їх спільна діяльність буде здійснюватись без об’єднання вкладів учасників (п.1.1 договору). Таким чином, сторони визначили правовий статус майна виділеного для спільної діяльності, яке по закону не переходить у власність учасників договору. Відносини, що ґрунтуються на такому договорі регулюються статтями 1130, 1131 ЦК України та загальними положеннями зобов’язального права тому договір не суперечить закону.
Не погодившись з зазначеним рішенням позивач його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що договір від 05 квітня 2004 року № 53 укладений з порушенням ст.ст. 92, 122 Земельного кодексу України, п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки право на розпорядження земельною ділянкою 2 273,3 га переданої позивачем відповідачу належить державі в особі Дніпропетровської районної державної адміністрації. Земельна ділянка передана відповідачу без складання технічного паспорту та його реєстрації, без виділення її в натурі. Прийняте господарським судом рішення впливає на права та обов’язки Дніпропетровської районної державної адміністрації, що є підставою для його скасування.
Скаржник вважає, що спільна діяльність між позивачем та відповідачем мала бути здійснюватись на основі об’єднання вкладів учасників діяльності та на залученій у якості вкладу до спільної діяльності права користування земельною ділянкою, що знаходиться в постійному користуванні позивача.
Посилаючись на ч.1 ст. 89 Земельного кодексу України, позивач вказує, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам.
Скаржник просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2007 року скасувати, позов задовольнити.
Ухвалою від 05 вересня 2007 року апеляційне провадження у справі було зупинено до розгляду в Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді постанови господарського суду Дніпропетровської області у справі № А8/45 про визнання недійсною та протиправною постанови Української академії аграрних наук від 22 квітня 2004 року в частині надання дозволу науково-виробничій дослідній агрофірмі “Наукова” залучити для спільного використання із товариством з обмеженою відповідальністю “Колос” земельну ділянку площею 2 400 га, що знаходиться в користуванні науково-виробничої дослідної агрофірми “Наукова” на умовах про спільну діяльність.
У зв’язку з вирішенням спору по адміністративній справі 03 березня 2009 року апеляційне провадження у справі було поновлено, але знову зупинено у зв’язку з поданням позивачем касаційних скарг і необхідністю направлення справи до Вищого господарського суду України.
07 серпня 2009 року апеляційне провадження у справі поновлено.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним, посилається на те що строк дії договору закінчився в 2004 році, спір про визнання договору недійсним двічі розглядався господарським судом, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
У зв’язку з відмовою представника позивача від оголошення вступної та резолютивної частини постанови, в судовому засіданні 27 серпня 2009 року оголошувалась перерва до 01 вересня 2009 року
В судовому засіданні 27 серпня 2009 року представник позивача заявив усне клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі, у зв’язку з подачею Науково-виробничою дослідною агрофірмою “Наукова” касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03 березня 2009 року.
Вказане клопотання судовою колегією відхилено, оскільки апеляційна скарга позивача знаходиться на розгляді в апеляційному господарському суду з 11 липня 2007 року, апеляційне провадження неодноразово зупинялося апеляційним господарським судом (05 вересня 2007 року, 03 березня 2009 року) за клопотаннями позивача. Подача касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03 березня 2009 року напередодні дня розгляду даної справи свідчить про те, що позивач намагається затягнути вирішення спору по суті.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно постанови Української академії аграрних наук від 22.04.04 року погоджено пропозицію НВД АФ „Наукова” щодо спільної діяльності з ТОВ “Колос” шляхом укладання між учасниками договору про спільну діяльність без мети створення окремої юридичної особи терміном до 31.12.04 p., а також надано дозвіл позивачу щодо залучення для спільного використання необхідне майно та земельну ділянку площею 2 400 га, що знаходиться в користуванні агрофірми „Наукова", на умовах та в обсягах, передбачених договором про спільну діяльність (а.с.9 т.1).
05.04.04 р. між сторонами у справі укладено договір № 53 про сумісну діяльність, що погоджений з Українською академією аграрних наук, та за умовами якого сторони зобов'язались шляхом об'єднання зусиль без створення окремої юридичної особи спільно діяти у рамках чинного законодавства (розділ 1).
Позивач –НВД АФ „Наукова” зобов'язався залучити для використання у сумісній діяльності необхідні земельні ділянки сільськогосподарського призначення; необхідні будівлі, споруди та виробничі площі (які надаються стороні-2 (відповідачу) на умовах оренди державного майна відповідно до договорів оренди); необхідні машинно- тракторний парк, агрегати, інвентар та інші засоби сільськогосподарського виробництва (які надаються на умовах договорів про надання послуг та виконання робі здійснювати науково-методичне та консультативне забезпечення проведення спільних робіт по вирощуванню сільськогосподарських культур; видати довіреність про надання права розпорядчого підпису при проведенні грошових операцій та повноважень стороні-2 для представництва перед третіми особами для укладання договорів, пов’язаних із забезпеченням сумісної діяльності (п. 3.1. Договору).
Відповідач –ТОВ „Колос” зобов'язався, в свою чергу, здійснювати повний цикл виробничого процесу сільськогосподарської продукції на залучених площах земельних ділянок, забезпечивши його необхідними машинно –тракторними агрегатами, технічним обладнанням інвентарем, паливно-мастильними та насіннєвими матеріалами, добривами, засобами захисту рослин та відповідними спеціалістами і працівниками; проводити всі технологічні операції та етапи робіт у відповідності до технології у визначені терміни; прийняти по переводу, в першочерговому порядку, на постійну роботу фахівців та робітників сторони -1 (позивач); відкрити в банку окремий рахунок для проведення розрахунків, пов'язаних з операціями по сумісній діяльності; вести окремий бухгалтерський облік майна, коштовностей, зобов'язань, пов'язаних із виконанням цього договору, а також відображати на окремому балансі фінансові та інші результати сумісної діяльності і не включати їх в баланс сторони-2, на яку покладено ведення спільних справ; укладати договори, пов'язані із забезпеченням сумісної діяльності, від свого імені і нести обов'язки за цими договорами, тощо (п.3.2.).
Керівництво сумісною діяльністю (прийом на роботу спеціалістів, працівників, виконання програми робіт, тощо), а також ведення спільних справ в межах цього договору, згідно п. 4.2. покладено на сторону-2 (відповідач). Сторона-2 проводить розрахунок із стороною-1 за використання в сумісній діяльності земельних ділянок площею 2400 га фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 86 880,00 грн. на рік; відшкодовує витрати стороні-1, понесені на незавершене виробництво –оранку земель тощо (п.4.9.).
У відповідності до розділу 5 Договору реалізація спільно вирощеної продукції здійснюється стороною-2 за участю сторони -1 на тендерній основі. До моменту реалізації спільно вироблена продукція перебуває у розпорядженні сторони-2 і перебуває на складах, орендованих у сторони-1. Всі доходи, одержані сторонами за даним договором у результаті сумісної діяльності, використовуються в першу чергу на відшкодування витрат кожної сторони; прибуток, одержаний сторонами від спільної діяльності, підлягає розподілу між сторонами наступним чином: стороні-1 (позивачу) належить 25% від реалізації спільно виробленої сільгосппродукції, стороні –2 (відповідачу) належить 75% від реалізації спільно виробленої сільгосппродукції (розділ 5).
Позивач вважає, що договір про сумісну діяльність від 05 квітня 2004 року не відповідає ст.ст. 1130, 1134 Цивільного кодексу України оскільки умови вказаного договору передбачають передачу земельної ділянки яка передана позивачу в постійне користування, у спільну власність відповідача.
Позивач вважає, що договір також суперечить приписам ст.ст. 92, 122, 123 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка не може надаватися на праві постійного користування у спільне користування декільком користувачам.
Також позивач вважає, що спірний договір підписаний з порушенням вимог ст.ст. 17, 116 Земельного кодексу України за відсутністю рішення Дніпропетровської райдержадміністрації, з перевищенням компетенції по розпорядженню земельною ділянкою позивачем.
Позивач зазначає, що договір підписаний з порушенням п.п. 64, 73 Статуту Української академії аграрних наук, ст.4, р.4.3, п.4.4 Статуту Науково-виробничої дослідної агрофірми “Наукова”, постанова від 22 квітня 2004 року якою Українська академія аграрних наук погодила спільну діяльність позивача з відповідачем господарським судом Дніпропетровської області визнана протиправною і недійсною в частині надання дозволу позивачу для залучення земельної ділянки для спільного використання із відповідачем.
Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Правовідносини щодо здійснення спільної діяльності врегульовано главою 77 ЦК України. У відповідності до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Умови договору про спільну діяльність, який укладається у письмовій формі, відповідно до ст. 1131 ЦК України, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Загальними засадами цивільного законодавства, згідно ст. 3 ЦК України, є, зокрема, свобода договору. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Спірний договір про сумісну діяльність від 05 квітня 2004 року не суперечить положенням глави 77 ЦК України, а також загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що встановлені ст. 203 ЦК України.
Матеріли справи свідчать, що земельна ділянка площею 2 5564,7 га надана позивачу в постійне користування на підставі державного акту № 1254 від 16 грудня 1998 року (а.с.16 т.1).
Відповідно до п.1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою здійснюється шляхом реалізації таких правомочностей як володіння і користування.
Право володіння означає, що особі фактично належить земельна ділянка на підставах, визначених законодавством.
Зміст права користування полягає у можливості отримання корисних властивостей земельної ділянки, тобто можливості її господарського використання з метою отримання прибутку або задоволення власних потреб.
Так, ч.1 п. ”а” ст. 95 Земельного кодексу України закріплено право землекористувача самостійно господарювати на землі, що означає, що останні мають право самостійно визначати напрями своєї підприємницької та іншої діяльності відповідно до її цільового призначення та умов надання. Така діяльність планується і здійснюється землекористувачем самостійно без втручання інших органів.
Умови договору свідчать, що у спільну власність земельна ділянка позивачем відповідачу не надавалася. На земельній ділянці, що належить позивачу на праві постійного користування, відповідач здійснював повний цикл виробничого процесу сільськогосподарської продукції, отже вирощував сільськогосподарську продукцію, яка вже належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
Договором не передбачено, що сторони об’єднають свої вклади, що свідчить про те, що сторони визначили правовий статус майна виділеного для спільної діяльності, яке не переходить у власність учасників договору.
Таким чином позивач скористався своїм правом самостійного господарювання на землі, що належить йому на праві постійного користування. При цьому цільове призначення землі не було змінено: земельна ділянка надана у постійне користування для ведення сільського господарства.
Отже вважається безпідставним твердження позивача, що земельна ділянка повинна була передаватися відповідачу за рішенням Дніпропетровської райдержадміністрації.
Таким чином, судова колегія не погоджується з твердженням позивача, що спірний договір не відповідає приписам ст.ст. 92, 122, 123, 116 Земельного кодексу України.
Не вбачається правових підстав для визначення недійсним договору від 05 квітня 2004 року, як укладеного з порушенням ст.4 п.4.3, п.4.4 Статуту Науково-виробничої дослідної агрофірми “Наукова”.
Згідно п.3.6 Статуту Науково-виробничої дослідної агрофірми “Наукова” затвердженого розпорядженням Голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 26 листопада 2001 року з метою залучення додаткових коштів для фінансування своєї діяльності агрофірма, з дозволу Української Академії аграрних наук має право створювати і брати участь у діяльності малих і спільних підприємств, інших підприємницьких структур і вести підприємницьку діяльність за своїм виробничим профілем.
Постановою від 22 квітня 2004 року (а.с.15 т.1) Президія Української Академії аграрних наук погодила укладення між Науково-виробничою дослідною агрофірмою “Наукова” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос” договору про спільну діяльність.
В позові про визнання недійсною та протиправною вказаної постанови Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд відмовив (постанова від 28 жовтня 2008 року у справі № А8/45 –а.с .139 т.1).
Судова колегія не погоджується з твердженням відповідача, що строк дії договору сплинув, а тому відсутні підстави для звернення з позовом про недійсність цього договору.
Договір на предмет відповідності законодавству оцінюється на момент його укладання. Крім того згідно ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. В результаті закінчення строку договір припиняє свою дію і зазначена обставина не є перешкодою для звернення з позовом про визнання договору недійсним.
Також не можна погодитися з твердженням відповідача, що спір про визнання недійсним спірного договору двічі розглядався господарським судом, який вирішив господарський спір між тим ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Згідно ч.1 п.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі підлягає припиненню в разі якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
По справі № 32/512 склад учасників судового процесу був інший, позовні вимоги ґрунтувалися на інших підставах (а.с.51-58 т.1), спір по суті у справі № 32/512 не вирішено, про що свідчить постанова Вищого господарського суду України від 27 вересня 2005 року (а.с.57 т.1).
По справі № 31/368 підстави позову були іншими, позивач намагався визнати договір удаваним (а.с.59-63 т.1).
Отже не вбачається підстав для припинення провадження у справі.
З огляду на викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2007 року відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської від 31 травня 2007 року у справі № 18/213-07 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Науково-виробничої дослідної агрофірми “Наукова” с.Таромське, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у місячний строк до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.В. Джихур
Суддя О.М. Виноградник
Суддя В.В. Прудніков