ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.08.2009  року                                                            Справа № 10/124

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:

     головуючого судді                      Бородіної Л.І.

     суддів                                          Медуниці О.Є.

Перлова Д.Ю.

Судова колегія призначена розпорядженням заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 30.07.2009 у складі головуючого судді Бородіної Л.І., суддів Перлова Д.Ю. та Якушенко Р.Є. Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 21.08.2009 у зв”язку з відпусткою виключено зі складу судової колегії суддю Якушенко Р.Є. та введено до складу судової колегії суддю Медуницю О.Є.

     При секретарі

     судового засідання                    Жиленка Д.В.

     та за участю представників сторін:

     від позивача                                                не прибув  

     від відповідача                           не прибув                                                       

     Розглянувши

     апеляційну скаргу                  Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_3, м.Луганськ

     на рішення                                   

     господарського суду             Луганської області                                       

                                                       від 13.07.2009

     у справі                                             № 10/124 (суддя Мінська Т.М.)

    за позовом                                  Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_3, м.Луганськ

     до відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю

„Домеро”, м.Луганськ

    про                                          стягнення 5195 грн. 34 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.07.2009 у справі № 10/124 (суддя Мінська Т.М.) частково задоволений позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Луганськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Домеро”, м.Луганськ: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі                                   4037 грн. 50 коп., інфляційні втрати в сумі  64 грн. 82 коп., 3% річних в сумі 26 грн. 36 коп. В задоволенні вимог щодо стягнення пені та про визнання договору поставки укладеним і  дійсним відмовлено. Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладені на відповідача пропорційно розміру задоволених  позовних вимог. Щодо стягнення витрат на правову допомогу у складі судових витрат, місцевий господарський суд дійшов висновку, що наданими документами не підтверджується, що дані витрати пов”язані з розглядом даної справи, оскільки договір доручення, а також інші документи не містять посилання на дану справу.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (позивач у справі) не погодилась з прийнятим рішенням та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 13.07.2009 у справі № 10/124 в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 1700 грн. через неповне з”ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та прийняти нове рішення про задоволенні позову в частині стягнення заборгованості та судових витрат на правову допомогу в розмірі 1700 грн.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказує на те, що судом не прийнятий до уваги наданий позивачем договір доручення від 26.03.2009 № 26/03/09/45, за яким фізичній особі-підприємцю надавалася юридична допомога адвокатом ОСОБА_6 по справі № 10/124, квитанція про сплату даних послуг. Позивач зазначає, що адвокатом постійно проводилися консультаційні послуги, складалися процесуальні документи, розрахунки та інші документи. До апеляційної скарги позивачем додана калькуляція витрат для розрахунку суми договору доручення від 26.03.2009 № 26/03/09/45, яка складає                  1700 грн.

ТОВ „Домеро” (відповідач у справі) відзив на апеляційну скаргу не надало.

Ухвала про порушення апеляційного провадження надіслана відповідачеві за двома адресами: м.Луганськ, кв.Шевченка, буд.6 (згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та м.Луганськ, вул.Совєтська, буд.20 „б” (за відомостями пошти), проте рекомендована кореспонденція була повернута поштою з позначкою про те, що адресат вибув.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв”язку, вважаються належними доказами виконання господарським судом обов”язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (Інформаційні листи Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228, від 15.03.2007 № 01-8/123, від 14.08.2007  № 01-8/675).

Позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить  його супровідний лист, зданий до Луганського апеляційного господарського суду 14.08.2009, про надання документів на виконання ухвали від 30.07.2009 про порушення апеляційного провадження у справі № 10/124, проте позивач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги факт належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з”ясування місцевим судом обставин справи, апеляційний господарський суд

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3, ід.номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, 09.11.2006 зареєстрована виконавчим комітетом Луганської міської ради в якості Фізичної особи-підприємця, номер запису 23820000000020185, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (а.с.19).

11.04.2008 позивачем передано відповідачеві товар на загальну суму                       11075 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ за видатковою накладною № РН-0000214, який отриманий представником відповідача за довіреністю від 11.04.2008 ЯОЯ № 357059, що видана на підставі рахунку-фактури від 18.02.2008 № СФ-0110 (а.с.16-18, 21, 52, 53).

У лютому та березні 2009 року відповідачем отриманий товар оплачений частково, у  сумі 6037 грн. 50 коп., про що свідчать виписки банку (а.с.22-23).

26.03.2009 між ТОВ „Адвокатська компанія „Лінія захисту” (повіреним) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (довірителем) –позивачем у даній справі укладений договір-доручення № 26/03/09/45, за умовами якого повірений зобов”язався від імені та за рахунок довірителя здійснити певні юридичні обов”язки, а саме: представляти інтереси у господарському суді; подавати та складати заяви, скарги та позови до суду; заявляти клопотання; робити запити до всіх організацій, установ; підписувати документи від імені довірителя, а довіритель –оплатити повіреному винагороду на умовах та у порядку, передбаченому цим договором (а.с.14).

Відповідно до пункту  1.2 договору повірений робить довірителю юридичні послуги через своїх працівників (юристів), які діють на підставі довіреності, виданої повіреним.

Згідно з пунктом 2.1 договору розмір винагороди повіреного за виконання доручення, яке є предметом даної угоди, складає 1700 грн. 00 коп.

За довіреністю від 10.02.2009 № 724 ТОВ „Адвокатська компанія „Лінія захисту” в особі директора ОСОБА_6., яка діє на підставі Статуту, уповноважено Яковенко С.І. представляти інтереси підприємства за договором доручення, зокрема, в господарських та апеляційних судах; подавати та підписувати позовні заяви, скарги, клопотання, інші документи; здійснювати інші дії в інтересах справи зі всіма правами та обов”язками, які не протирічать Господарському кодексу України, Господарському процесуальному кодексу України та Цивільному кодексу України (а.с.24).

Відповідно до виписки банку від 03.04.2009 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 оплачені юридичні послуги в сумі 850 грн. за договором від 26.03.2009                № 26/03/09/45 (а.с.15).

Претензією від 14.04.2009 № 934 позивач запропонував відповідачеві у семиденний строк від дня отримання претензії погасити суму заборгованості в розмірі 5037 грн. 50 коп. шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок позивача. Названа претензія направлена на адресу відповідача 15.04.2009 разом з актом звірки взаємних розрахунків (а.с.10-12).

30.04.2009 відповідачем перераховано на користь позивача за поставлений товар 1000 грн., що підтверджено випискою банку (а.с.91).

Відповідач у встановлений претензією строк суму заборгованості не оплатив, що стало підставою звернення 04.06.2009 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до господарського суду Луганської області з позовом про визнання договору поставки від 18.02.2008 укладеним та дійсним; про стягнення з ТОВ „Домеро” боргу в сумі                             5037 грн. 50 коп., інфляційних нарахувань в сумі 23 грн. 87 коп., 3% річних в сумі                              14 грн. 07 коп., пені в сумі 119 грн. 90 коп., з покладенням судових витрат, а саме: по сплаті державного мита в сумі 187 грн. 00 коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп. та на правову допомогу в сумі 850 грн. 00 коп. на відповідача.

Уточненою позовною заявою від 10.07.2009 № 1234, яка носить характер заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог у зв”язку з частковим погашенням відповідачем боргу в сумі 1000 грн. та просив визнати договір поставки від 18.02.2008 укладеним та дійсним; стягнути з ТОВ „Домеро” борг в сумі 4037 грн. 50 коп., інфляційні нарахування в сумі 64 грн. 82 коп., 3% річних в сумі 26 грн. 36 коп., пеню в сумі 225 грн. 28 коп., з покладенням судових витрат, а саме: по сплаті державного мита в сумі 187 грн. 00 коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі                        312 грн. 50 коп. та на правову допомогу в сумі 1700 грн. 00 коп. на відповідача  (а.с.38-43).

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.07.2009 у справі                     № 10/124 позов задоволений частково з підстав, викладених вище (а.с.57-58).

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом,   якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання  суду  першої  інстанції  з причин, що не залежали від нього.

              Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги   (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення господарського суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим скасуванню не підлягає з огляду на наступне.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості в сумі 4037 грн. 50 коп., яка утворилась за відповідачем при розрахунках за поставлений товар, а також стягнення пені в сумі 225 грн. 28 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 64 грн. 82 коп. і 3% річних в сумі                  26 грн. 36 коп. відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов”язанням є правовідношення, в  якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

             Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов”язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

              Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір є обов”язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Договір може бути укладений усно або в письмовій формі. Щодо форми договору застосовуються загальні положення про форму правочинів (статті 205-209 ЦК України), якщо інші вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у квітні 2008 року поставлений відповідачеві товар на загальну суму 11075 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ за видатковою накладною від 11.04.2008 № РН-0000214, який отриманий представником відповідача за довіреністю від 11.04.2008 ЯОЯ № 357059, без укладення договору в письмовій формі (а.с.18, 52-53).

Тобто в даному випадку мала місце усна домовленість сторін про купівлю-продаж товарів, яка регулюється параграфом 1 глави 54 ЦК України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується  передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, відповідач одержаний товар оплатив частково, у сумі  7037 грн. 50 коп., про що свідчать виписки банку (а.с.22-23, 91).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання  боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензією від 14.04.2009 № 934 позивач запропонував відповідачеві у семиденний строк від дня отримання претензії погасити суму заборгованості в розмірі 5037 грн. 50 коп. шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок позивача. Названа претензія направлена на адресу відповідача 15.04.2009 (а.с.10-12).

Матеріалами справи доведено факт невиконання відповідачем свого зобов”язання щодо оплати одержаного товару за  видатковою накладною від 11.04.2008 № РН-0000214 та наявність боргу в сумі 4037 грн. 50 коп.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

              1) припинення  зобов'язання  внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання,  якщо це встановлено договором або законом,  або розірвання договору;

              2) зміна умов зобов'язання;

              3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

              Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволений позов в частині стягнення 3% річних в сумі 26 грн. 36 коп. за період прострочки зобов”язання з 23.04.2009  до 09.07.2009 та інфляційних нарахувань в сумі 64 грн. 82 коп. за період з травня по червень 2009 року.

          Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції сторони  не  укладали письмово договору, в тому числі стосовно забезпечення зобов’язання   неустойкою у  вигляді  пені.

Таким чином, господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що відсутність  угоди  у  письмовій  формі,  якою передбачено  нарахування  пені,  позбавляє  позивача  права  на  нарахування  пені за  прострочення  виконання  грошового зобов’язання.

Щодо вимоги про  визнання  договору поставки укладеним та дійсним від 18.02.2008   між  Фізичною особою-підприємцем  ОСОБА_5  та  ТОВ “Домеро”,  суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду,  що визнання  договору  укладеним  є  встановленням  факту, а  не способом  захисту.  Вимога про визнання договору  дійсним може бути способом захисту у  випадках,  передбачених законом,  зокрема,  коли  законом  вимагається  дотримання  нотаріальної форми  договору.   

За таких обставин судом першої інстанції  правомірно відмовлено у задоволенні цих вимог, оскільки вони  не відповідають  встановленим статтею 16 ЦК України та статтею 20 Господарського кодексу України способам захисту.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг,  лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Позивачем не доведено, що юридичні послуги, передбачені договором доручення від 26.03.2009 № 26/03/09/45, укладеним ним з ТОВ „Адвокатська компанія „Лінія захисту”, були надані йому саме адвокатом ОСОБА_6 Всі документи, які містяться в матеріалах справи, підписані позивачем або її представником Яковенко С.І., яка діяла на підставі довіреності від 10.02.2009 № 724, виданої директором ТОВ „Адвокатська компанія „Лінія захисту” на представництво інтересів за договором доручення. В судових засіданнях позивач ОСОБА_3 приймала участь особисто без адвоката. Доказів фактичного виконання адвокатом послуг за договором доручення позивачем не надано.

Крім того, до суду першої інстанції позивачем не надано доказів сплати витрат на правові послуги у повній сумі. Надана до Луганського апеляційного господарського суду копія виписки банка про сплату позивачем 27.07.2009 юридичних послуг у сумі                          850 грн. 00 коп. за договором від 26.03.2009 № 26/03/09/45, тобто після прийняття рішення місцевим господарським судом по даній справі (13.07.2009), не може бути прийнята судом апеляційної інстанції до уваги, виходячи з приписів частини 1 статті 101 ГПК України.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно вирішено питання про розподіл судових витрат у даній справі, у т.ч. щодо витрат на правову допомогу, доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та відхиляються апеляційною інстанцією за необгрунтованістю.

З огляду на викладене апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Луганськ не підлягає до задоволення, рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги –Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, м.Луганськ.

Керуючись ст.ст.48, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

          1. Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 13.07.2009 у справі                 № 10/124 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 13.07.2009 у справі  № 10/124 залишити без змін.

3. Судові витрати покласти на заявника апеляційної скарги –ОСОБА_3, м.Луганськ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку у місячний строк до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                                Л.І. Бородіна

Суддя                                                                                       О.Є.Медуниця

Суддя                                                                                           Д.Ю.Перлов

Надруковано 5 примірників:

1-          до справи

2-          позивачу

3-          відповідачу

4-          ГСЛО

5-          до наряду

Внесено