ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.08.09 р.                                                                                     Справа № 33/150пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Новікової Р.Г., при секретарі судового засідання Лисенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» м. Маріуполь

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка Плюс» м. Маріуполь

про:

-          стягнення суми боргу з оплати послуг з розміщення рекламної продукції в розмірі 2771грн.50коп., суми боргу з оплати вартості демонтування рекламної продукції в розмірі 304грн.40коп., інфляційної складової в розмірі 108грн. та пені в розмірі 11475грн.

-          розірвання договору про розміщення та обслуговування реклами на опорах та елементах контактної мережі №350 від 09.07.2008р.

за участю представників:

від позивача: Пазій О.І. – за дов. від 02.01.2009р.; Мавроді В.М. – за дов. від 12.08.2009р.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» м. Маріуполь звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка Плюс» м. Маріуполь з позовом про стягнення суми боргу з оплати послуг з розміщення рекламної продукції в розмірі 2168грн., інфляційної складової в розмірі 66грн.07коп., пені в розмірі 5081грн.96коп.; розірвання договору про розміщення та обслуговування реклами на опорах та елементах контактної мережі №350 від 09.07.2008р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається порушення положень договору №350 від 09.07.2008р. про розміщення та обслуговування реклами на опорах та елементах контактної мережі в частині своєчасної та в повному обсязі оплати наданих послуг; акти виконаних робіт; рахунки - фактури; повідомлення №1-10/241юр від 08.05.2009р.; акт звіряння розрахунків від 30.03.2009р.

Позивач зазначає, що між сторонами був укладений договір про розміщення та обслуговування реклами на опорах та елементах контактної мережі №350 від 09.07.2008р., згідно якого виконавець (позивач) зобов’язується здійснювати установку (монтаж, демонтаж) та обслуговування спеціальних конструкції зовнішньої реклами (банер, лайтбокс) на опорах та елементах контактної мережі в кількості 2шт. розміром 5,0х0,6 та 1,5х1,8 за адресою проспект Нахімова (пл. Ленінського Комсомолу).

Відповідно до пункту 3.2.3 замовник (відповідач) зобов’язується здійснювати оплату вартості наданих послуг на умовах цього договору на рахунок виконавця не пізніше 5 числа наступного за розрахунковим місяця.

Позивач наполягає на тому, що за період з листопада 2008р. по квітень 2009р. утворилась заборгованість з оплати наданих послуг в розмірі 2168грн.

Також на підставі пункту 3.2.3 вищезгаданого договору за несвоєчасно перераховану плату за надані послуги позивач нарахував суму інфляційної складової в розмірі 66грн.07коп. та пеню в розмірі 5081грн.96коп.

Крім того, позивач наполягає на розірванні договору №350 від 09.07.2008р. про розміщення та обслуговування реклами на опорах та елементах контактної мережі, посилаючись на норми статті 651 Цивільного кодексу України.

В подальшому, на адресу суду надійшла заява №1-10/291юр від 26.06.2009р. позивача про уточнення та збільшення позовних вимог, згідно яких позивач наполягає на стягнення суми боргу з оплати послуг з розміщення рекламної продукції в розмірі 2771грн.50коп., суми боргу з оплати вартості демонтування рекламної продукції в розмірі 304грн.40коп., інфляційної складової в розмірі 108грн. та пені в розмірі 11475грн.

Збільшення вимог обумовлене зміною періоду, за який стягується сума боргу, позивач наполягає на стягненні заборгованості за період вересень 2008р., листопад 2008р.-травень 2009р.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмірі позовних вимог, з урахуванням цього суд розглядає справу з урахуванням заяви Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» м. Маріуполь.

В судовому засіданні від 12.08.2009р. представник позивача надав до суду клопотання про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення боргу з оплати вартості демонтування рекламної продукції в розмірі 304грн.40коп.

Також представник позивача надав пояснення, згідно яких сума в розмірі 11475грн. нарахована на підставі пункту 3.2.3 договору є пенею.

У зв’язку з невиконанням відповідачем вимог суду, викладених в ухвалах господарського суду Донецької області та нез’явленням у судове засідання, розгляд справи неодноразово відкладався.

Вказані ухвали суду були направлені відповідачу у справі в установленому порядку на адресу, вказану у позові, яка співпадає з адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АГ №665112 ТОВ «Хозяюшка плюс» зареєстроване за адресою – 87549, м. Маріуполь, вул. Артема, буд. 134.

Отже, відповідача відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

На день розгляду справи у судовому засіданні 12.08.2009р. будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи, що від відповідача повідомлення щодо неможливості участі у судовому засіданні 12.08.2009р. до господарського суду Донецької області не надходило, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При цьому, згідно зі статтею 38 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарський суд встановив наступне.

Маріупольським трамвайно-тролейбусним управлінням (далі – виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка плюс» (далі – замовник) був підписаний договір про розміщення та обслуговування реклами на опорах та елементах контактної мережі №350 від 09.07.2008р., згідно якого виконавець (позивач) зобов’язується здійснювати установку (монтаж, демонтаж) та обслуговування спеціальних конструкції зовнішньої реклами (банер, лайтбокс) на опорах та елементах контактної мережі в кількості 2шт. розміром 5,0х0,6 та 1,5х1,8 за адресою проспект Нахімова (пл. Ленінського Комсомолу). Виготовлені конструкції є власністю замовника.

Відповідно до пункту 2.1 вищезгаданого договору вартість послуг з реклами всього обсягу становить 361грн.50коп. в місяць (з урахуванням ПДВ та податку на рекламу). Вартість монтажу банеру (одноразова виплата) дорівнює 198грн.53коп. (з ПДВ та податком на рекламу).

Пунктом 2.3 договору про розміщення та обслуговування реклами на опорах та елементах контактної мережі №350 від 09.07.2008р. визначено, що на підставі договору замовник сплачує виконавцю вартість наданих послуг згідно акту виконаних робіт, який складається щомісяця.

Підпунктом 3.2.3 договору про розміщення та обслуговування реклами на опорах та елементах контактної мережі №350 від 09.07.2008р. встановлено, що замовник зобов’язується здійснювати оплату вартості наданих послуг на умовах цього договору на рахунок виконавця не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим.

Позивач наполягає на стягненні з відповідача заборгованості з оплати наданих послуг з розміщення рекламної продукції за вересень, листопад 2008р. - травень 2009р. в розмірі 2771грн.50коп. та суми боргу з оплати вартості демонтування рекламної продукції в розмірі 304грн.40коп. за травень 2009р.

До матеріалів справи позивачем надані акти виконаних робіт з розміщення реклами (підписані обома сторонами) за листопад 2008р., січень 2009р., лютий 2009р., березень 2009р. Також в матеріалах справи наявні докази направлення на адресу відповідача актів виконаних робіт за вересень 2008р., грудень 2008р., квітень 2009р. та травень 2009р.

Відповідач обґрунтованих заперечень відносно факту виконаних робіт (наданих послуг) не представив ані на адресу позивача, ані до суду.

Крім того, відповідачем підписувались без зауважень та заперечень акти звірки розрахунків з позивачем станом на 01.12.2008р. та на 01.03.2009р.

За приписами статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов’язання, доказів припинення відповідних зобов’язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Як вбачається із матеріалів справи, грошові зобов’язання відповідачем за договором щодо здійснення плати за надані послуги з реклами не виконані у повному обсягу - належних у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим виникла заборгованість у сумі 2771грн.50коп. за вересень 2008р, листопад 2008р., грудень 2008р., січень –травень 2009р.

Позивач також наполягає на стягненні з відповідача боргу з оплати вартості послуг з демонтування реклами на опорах та елементах контактної мережі за травень 2009р. в розмірі 304грн.40коп.

Ухвалами суду від 14.07.2009р. та від 23.07.2009р. суд зобов’язував позивача надати докази наявності порушеного права відносно відшкодування вартості робіт з демонтування рекламної продукції в розмірі 304грн.40коп. та докази правомірності розміру витрат таких робіт.

Відповідно до пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Оскільки позивач не виконав вимоги ухвал суду та надав витребувані документи та враховуючи клопотання позивача від 12.08.2009р., суд залишає вимоги про стягнення суми боргу з оплати вартості демонтування рекламної продукції в розмірі 304грн.40коп. без розгляду.

За порушення умов договору позивач нарахував пеню в розмірі 11475грн., нараховану на підставі пункту 3.2.3 договору №350 від 09.07.2008р.

Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні  санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до підпункту 3.2.3 договору про розміщення та обслуговування реклами на опорах та елементах контактної мережі №350 від 09.07.2008р. своєчасно не перерахована або перерахована не в повному обсязі плата за надані послуги стягується з замовника за весь період заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% за кожен день з простроченої суми.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Таким чином, штрафні санкції, передбачені у вигляді 3% за кожен день з простроченої суми за своєю правовою природою є пенею.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» №543/96-ВР від 22.11.1996р. регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір заявленої позивачем до стягнення пені перевищує встановлений статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” №543/96-ВР від 22.11.1996р. граничний розмір пені. Враховуючи викладене, належний розмір пені становитиме 221грн.39коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, грошові зобов’язання відповідачем за договором щодо здійснення плати за надані послуги не виконані у повному обсягу, тому у позивача виникло право для вирахування інфляційної складової в розмірі 108грн.

Позивач наполягає на розірванні договору про розміщення та обслуговування реклами на опорах та елементах контактної мережі №350 від 09.07.2008р. через систематичне порушення відповідачем умов договору.

На адресу відповідача направлялась пропозиція позивача про розірвання договору №1-10/241юр від 08.05.2009р., залишена відповідачем без розгляду.

Відповідно до положень статті 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За приписами статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, плата за надані послуги за договором про розміщення та обслуговування реклами на опорах та елементах контактної мережі №350 від 09.07.2008р. належить до істотних умов.

Як встановлено судом, відповідачем порушено істотні умови договору щодо плати наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 2771грн.50коп. за період вересень 2008р, листопад 2008р., грудень 2008р., січень –травень 2009р.

Враховуючи викладене, вимога позивача про розірвання договору про розміщення та обслуговування реклами на опорах та елементах контактної мережі №350 від 09.07.2008р. підлягає задоволенню.

За приписами статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, статтями 1, 2, 4, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 21, 22, 33, 34, 35, 36, 49, п.5 ст.81, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка Плюс» м. Маріуполь про стягнення суми боргу з оплати послуг з розміщення рекламної продукції в розмірі 2771грн.50коп., суми боргу з оплати вартості демонтування рекламної продукції в розмірі 304грн.40коп., інфляційної складової в розмірі 108грн. та пені в розмірі 11475грн. та розірвання договору про розміщення та обслуговування реклами на опорах та елементах контактної мережі №350 від 09.07.2008р. – задовольнити частково.

Розірвати договір про розміщення та обслуговування реклами на опорах та елементах контактної мережі №350 від 09.07.2008р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка Плюс» м. Маріуполь (87549, м. Маріуполь, вул. Артема, буд. 134, ЄДОРПОУ 3437207) на користь Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» м. Маріуполь (87500, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 92, ЄДРПОУ 05393725) суму з оплати послуг з розміщення рекламної продукції в розмірі 2771грн.50коп. за період вересень 2008р, листопад 2008р., грудень 2008р., січень –травень 2009р., інфляційну складову в розмірі 108грн. та пеню в розмірі 221грн.39коп., державне мито в розмірі 116грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 66грн.10коп.

Позовні вимоги щодо стягнення суми боргу з оплати вартості демонтування рекламної продукції в розмірі 304грн.40коп. залишити без розгляду.

У задоволенні решти вимог відмовити.

В судовому засіданні від 12.08.2009р. проголошено повний текст рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його прийняття до Донецького апеляційного господарського суду.

          

Суддя                                                                                              

Надруковано 3 примірників: 1 – позивачу; 1 – відповідачу; 1 – до справи