ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2009 року                                    Справа №  12/81

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   головуючого судді –Тищик І.В.- доповідач,

суддів –Верхогляд Т.А., Чоха Л.В.

при секретарі –Савін В.Ю.

за участю  представників

        позивача Турковський С.Г.        

        відповідача не з’явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу „Інгул”, м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської  області від 16.07.2009 року у справі № 12/81

за позовом житлово-будівельного кооперативу „Інгул”, м. Кіровоград

до дочірнього підприємства „Теплоенергоцентраль” товариства з обмеженою відповідальністю „Високі енергетичні технології”, м. Кіровоград

про визнання недійсним договору №168 від 06.10.04р.,

                                     

В С Т А Н О В И В :

У травні 2009 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним з моменту укладення договору № 168 від 06.10.04р., укладеного між ЖБК „Інгул” та ДП  „Теплоенергоцентраль” про надання послуг по постачанню теплової енергії.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.07.2009р. у справі № 12/81 (суддя –Болгар Н.В.) в задоволенні позовних вимог  відмовлено.

Вмотивовуючи постанову, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання угоди недійсною.

Не погодившись з рішенням господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та визнати недійсним оспорюваний договір. При цьому скаржник посилається на те, що:

- ЖБК не являється власником чи балансоутримувачем будинку, забезпечення тепловою енергією якого здійснює відповідач, не являється споживачем теплової енергії, в зв’язку з чим не може бути стороною у договорі;

- умови договору не відповідають Типовому договору на надання населенню послуг з теплопостачання;

- відповідач, зловживаючи монопольним положенням у сфері теплопостачання, нав’язує мешканцям будинку неприйнятні умови щодо теплопостачання;

- спірний договір порушує публічний порядок і направлений на отримання односторонньої вигоди енергопостачальною організацією, внаслідок чого являється нікчемним, так як його недійсність встановлена законом.

Посилань на норми чинного законодавства, порушення яких припустився господарський суд при прийнятті рішення у справі, апеляційна скарга не містить, а дублює доводи позовної заяви.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу послався на законність і обґрунтованість рішення господарського суду;  необґрунтованість і безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу -  без задоволення. Про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, однак, наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду апеляційної інстанції не скористався.  

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини  постанови.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає в силу наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 06.10.2004р. між дочірнім підприємством  „Теплоенергоцентраль” ТОВ „Високі енергетичні технології”  (Енергопостачальна організація) та ЖБК „Інгул” (Споживач) був укладений договір про надання послуг по постачанню теплової енергії від 06.10.2004р. за №168, відповідно до якого відповідач зобов’язався постачати позивачу теплову енергію у потрібних йому обсягах, а позивач –оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Сторонами за договором були узгоджені всі істотні умови договору: ціна, умови постачання, облік теплової енергії, порядок розрахунків тощо.

Строк дії договору встановлений сторонами до 31.12.2009 року.

Умовами зазначеного договору регулювалися правовідносини сторін впродовж 2004-2009 р.р. З вимогою про визнання вказаного договору недійсним з моменту його укладення споживач звернувся до господарського суду; судом позовні вимоги задоволені не були.

Згідно ст. 179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання.

Взаємовідносини сторін у сфері теплопостачання регулюються Господарським кодексом, Законом України „Про теплопостачання” та іншими нормативними актами.

Статтею 275 ГК України та ст. 1 Закону України „Про теплопостачання” передбачено виключно договірне формування відносин суб’єктів у сфері теплопостачання.

Відповідно до ст.ст. 19, 29 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” учасниками господарських відносин у сфері  житлово-комунальних послуг визначені власник, споживач, виконавець, виробник (виробник послуг може бути їх виконавцем), а особливими учасниками – балансоутримувач та управитель, які  залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

З матеріалів справи убачається, що житлово-будівельний кооператив „Інгул”  являється об’єднанням громадян (мешканців будинку у м. Кіровоград, вул. Жовтневої революції, 20, копр. 1) та веде облік вартості будинку на позабалансову рахунку 025 „майно в довірчому управлінні”, тобто, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.1999р. №291 цінності, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні, обліковуються ним. Зазначене свідчить про те, що ЖБК „Інгул” є балансоутримувачем спірного будинку, відтак, кооператив також являється особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг. Докази в підтвердження того, що балансоутримувачем будинку є інша особа, позивачем надані не були.

До прав і обов’язків балансоутримувача в силу приписів ст.ст. 19, 29 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” віднесено, в тому числі, укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг; якщо балансоутримувач багатоквартирного будинку не є виконавцем, він укладає договори про надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Таким чином, ЖБК „Інгул” підставно являється стороною в оспорюваному договорі.   

Колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника про те, що оспорюваний договір не відповідає Типовому договору на надання населенню послуг з теплопостачання. Договір про постачання теплової енергії може, а не повинен (як наполягає відповідач) укладатись згідно Типового договору про надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1497 від 30.12.97р. (що діяла на момент укладання спірного договору), оскільки відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України та п. 8 затверджених Правил типовий договір носить лише рекомендаційний характер.

Посилання скаржника на нав’язування енергопостачальником  неприйнятних умов щодо теплопостачання мешканцям будинку не відповідають обставинам справи, оскільки оспорюваний договір являється договором між двома юридичними особами, тоді як скаржник посилається на нормативні документи, що регламентують порядок забезпечення тепловою енергією населення, тобто, фізичних осіб. Окрім того, колегія зважає на те, що заходів щодо зміни умов договору, які на думку скаржника є дискримінаційними, останнім не вживалися.

Твердження скаржника про те, що спірний договір порушує публічний порядок і являється нікчемним, є безпідставними. В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним. Доказів порушення відповідачем (надавачем послуг) публічного порядку при укладанні договору матеріали справи не містять, не надані такі докази і позивачем.  

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.  Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:

- виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;

- допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;

- вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Спірний договір не містить умов, які за викладеною вище нормою матеріального права визнаються нікчемними, таким чином підстави для визнання недійсними умов господарського зобов’язання як нікчемних відсутні.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято за умови всебічного та повного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, внаслідок чого відсутні підстави для його скасування. Доводи скаржника не приймаються колегією суддів в силу викладеного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського  суду Кіровоградської області від 16.07.2009 року у справі № 12/81 залишити без змін, а апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу „Інгул”, м. Кіровоград – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

            Головуючий                                                                        І.В.Тищик

            Судді                                                                                       Т.А.Верхогляд

                                                                                                              Л.В.Чоха