ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
26.08.09 р. Справа № 33/176пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Новікової Р.Г., при секретарі судового засідання Лисенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м. Київ та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Руст» м. Артемівськ
про визнання недійсним договору №86 від 15.01.2009р. на відповідальне зберігання об’єктів військового містечка №38
за участю представників:
від позивача: Піманкіна М.Ю. – за дов. від 23.07.2009р.
від відповідача: не з’явився
прокурор: не з’явився
СУТЬ СПОРУ: Військовий прокурор Донецького гарнізону звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м. Київ та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Руст» м. Артемівськ з позовом про визнання недійсним договору №86 від 15.01.2009р. на відповідальне зберігання об’єктів військового містечка №38.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на невідповідність договору №86 від 15.01.2009р. вимогам закону; статті 1 та 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»; статті 55, 173, 174, 193, 207 Господарського кодексу України.
Як зазначає прокурор, згідно пункту 1.1 договору №86 від 15.01.2009р. на відповідальне зберігання об’єктів військового містечка №38 відповідач має забезпечувати відповідальне збереження об’єктів військового містечка і прилеглих до нього територій.
Під час прокурорської перевірки було встановлено, що ТОВ «Руст» не займається охороною вказаного військового містечка, а використовує приміщення для власних цілей – зберігання сільськогосподарських засобів, розведення тварин.
Прокурор наполягає на тому, що фактично військове містечко використовується для зайняття підприємницькою діяльністю з метою отримання прибутку. Договором №86 від 15.01.2009р. не передбачено використання для власних цілей військового майна і розміщення на його території тварин і зберігання сільськогосподарських засобів.
Прокурор наполягає що під виглядом відповідального зберігання об’єктів військового містечка №38 здійснюється безоплатна оренда. Орендну плату ТОВ «Руст» не сплачує.
Встановлені під час перевірки обставини виконання договірних зобов’язань, на думку прокурора, свідчать про те, що вони суперечать вимогам закону та здійснюються з метою приховування фактичної оренди військового майна та уникнення плати за його використання.
У поясненнях до позову №1501 від 11.08.2009р., позивач вказав, що договір №86 від 15.01.2009р. на відповідальне зберігання об’єктів військового містечка №38 відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не може бути визнаний недійсним.
У зв’язку з невиконанням відповідачем вимог суду, викладених в ухвалах господарського суду Донецької області та нез’явленням у судове засідання, розгляд справи відкладався.
Вказані ухвали суду були направлені відповідачу у справі в установленому порядку на адресу, вказану у позові.
Отже, відповідача відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.
На день розгляду справи у судовому засіданні 26.08.2009р. будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Враховуючи, що від відповідача повідомлення щодо неможливості участі у судовому засіданні 26.08.2009р. до господарського суду Донецької області не надходило, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
При цьому, згідно зі статтею 38 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення прокурора, представника позивача господарський суд встановив.
Товариством з обмеженою відповідальністю «РУСТ» (далі – сторона 1) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганськ (далі – сторона 2) був підписаний договір №86 від 15.01.2009р. на відповідальне зберігання об’єктів військового містечка №38.
Згідно пункту 1.1 цього договору сторона 1 забезпечує відповідальне зберігання об’єктів, що знаходяться за адресою – м. Артемівськ, с. Красне в/м №38, і прилеглих до них територій своїми силами та за свій рахунок.
Сторона 2 дозволяє перебування представників сторони 1 на території вказаних об’єктів.
В розділі 3 договору №86 від 15.01.2009р. на відповідальне зберігання об’єктів військового містечка №38 сторони визначили, що цей договір діє з 15.01.2009р. до моменту підписання договору купівлі-продажу об’єкту.
Як зазначено в акті прийому-передачі казармено-житлового фонду військового містечка №38 Донецького гарнізону від 15.01.2009р., Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ передав, а ТОВ «Руст» прийняв на відповідальне зберігання об’єкти військового містечка №38, а саме – 1 казармено-житловий фонд згідно опису №1, що додається. Також в акті визначено, що територія військового містечка №38 знаходиться в незадовільному стані.
Згідно опису №1 казармено-житлового фонду військового містечка №38 на відповідальне зберігання ТОВ «Руст» передавались будівля ВАП – 2 поверхи, свинарник одноповерхова будівля, технічна споруд 1 поверх. Як вказано в опису №1, всі об’єкти побудовані з цегли в 1986році, технічний стан – незадовільний.
Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Статтею 937 Цивільного кодексу України встановлено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу (у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами).
Згідно зі статтею 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. В договорі №86 від 15.01.2009р. на відповідальне зберігання об’єктів військового містечка №38 сторони визначили, що цей договір діє з 15.01.2009р. до моменту підписання договору купівлі-продажу об’єкту.
За приписами статті 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.
При цьому, якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.
Стаття 944 Цивільного кодексу України визначає, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
Прокурор наполягає на визнанні договору №86 від 15.01.2009р. на відповідальне зберігання об’єктів військового містечка №38 недійсним.
Стаття 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» №1075-XIV від 21.09.1999р. встановлює, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Згідно з пп.1.1 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ є структурним підрозділом Південного територіального КЕУ, бюджетною установою та юридичною особою.
Відповідно до п.1.8 Положення на КЕВ м. Луганська покладається облік казармено-житлового фонду, комунальних споруд, земельних ділянок, лісів, закріплених за Міністерством оборони України, керівництво та контроль за правильною технічною експлуатацією та своєчасним проведенням ремонту казармено-житлового фонду, комунальних споруд, обладнання; здійснення контролю за використанням порожнього фонду, укладення договорів на здійснення поточного та капітального ремонтів та таке інше. Обсяг повноважень КЕВ м. Луганська регламентовано з урахуванням наказу Міністра оборони СРСР від 22.02.1977р. №75
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Зміст правочину становлять права та обов'язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його статтях (пунктах).
У статті 203 Цивільного кодексу України, в якій визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
В якості підстави для визнання договору №86 від 15.01.2009р. недійсним прокурор посилається на невідповідність цієї угоди вимогам законодавству, яка полягає у користуванні відповідачем майном, переданим на відповідальне зберігання.
Разом з тим, наведені обставини, а саме користування майном, переданим на відповідальне зберігання, використовувати яке за умовами договору №86 від 15.01.2009р. та статті 944 Цивільного кодексу України зберігач не мав права без згоди поклажодавця, не є підставами для висновку про недійсність угоди.
Наведені обставини можуть свідчити про неналежне виконання зберігачем своїх договірних зобов’язань. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.
Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Прокурор не довів обставин, на які він посилався в якості підстав для визнання угоди недійсною, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м. Київ та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Руст» м. Артемівськ про визнання недійсним договору №86 від 15.01.2009р. на відповідальне зберігання об’єктів військового містечка №38.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку, передбаченому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, статтями 1, 2, 4, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 21, 22, 33, 34, 35, 36, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м. Київ та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Руст» м. Артемівськ про визнання недійсним договору №86 від 15.01.2009р. на відповідальне зберігання об’єктів військового містечка №38 – відмовити.
В судовому засіданні від 26.08.2009р. проголошено повний текст рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його прийняття до Донецького апеляційного господарського суду.
Суддя
Надруковано 6 примірників: 2 - позивачу; 1 - відповідачу; 2 - прокуратурі; 1 - до справи.