Справа № 2а-68\2007
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 лютого 2007 року
Сихівський районний суд м. Львова у складі:
головуючого - судді Борейко С.В.,
при секретарі Локатир Л.І.,
за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, до військової частини А 0284 про визнання незаконними дії та стягнення недоплаченої надбавки за безперервну військову службу,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Сихівського районного суду, в якому просить суд визнати дії військової частини А 0284 в частині виплати йому грошової надбавки за безперервну службу в зменшеному розмірі незаконними та стягнути з відповідача суму недоплаченого йому грошового забезпечення.
У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні тим, які викладені у позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.Представник відповідача просив суд в зв'язку з службовою необхідністю розглянути дану справу без участі представника військової.Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та представлені сторонами докази, суд встановив наступне.На момент введення надбавки за безперервну військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 прослужив на військовій службі безперервно 18 років і 9 місяців, тобто більше 15 років, а зІНФОРМАЦІЯ_2 його безперервна військова служба становила 20 років, що підтверджується наданим до суду витягом з особової справи, в зв'язку з чим мав право на отримання надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення відповідно до Указу Президента України від 5 березня 2003 року за № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» в розмірі в період з ІНФОРМАЦІЯ_3 по ІНФОРМАЦІЯ_2 50% від грошового забезпечення, і 70% від грошового забезпечення в період зІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_4.Жодних підстав для законного зменшення розміру надбавки за безперервну службу судом не встановлено, так як позивач за час проходження служби дисциплінарних стягнень не мав, службу проходив добросовісно.Згідно з вимогами наказу Міністра оборони України від 30.07.2004 р. №308 щомісячна надбавка за безперервну службу виплачувалась в повному обсязі тільки військовослужбовцям центрального апарату Міністерства оборони України та генерального штабу Збройних Сил України. Військовослужбовцям інших підрозділів та органів військового управління Збройних Сил України надбавка виплачувалась в нижчому розмірі на підставі розпоряджень Міністра оборони України, які до військ доводились телеграмами.Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 24 Конституції також зазначає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси,
2
кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Стаття 19 Конституції України, крім того визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з зазначених норм законодавства, Міністр оборони України при визначенні розміру надбавки повинен був встановити такий її розмір, виходячи з наявних бюджетних коштів, який би забезпечував виплату надбавки в однаковому розмірі всім військовослужбовцям Збройних Сил України, чого зроблено не було, а право на отримання надбавки одними військовослужбовцями було незаконно обмежено за рахунок надання привілей у її виплаті іншим.
Оскільки як наказ Міністра оборони України від 30.07.2004 р. №308 так і його розпорядження про встановлення розміру надбавки на відповідні періоди напряму суперечать ст.ст. 21, 24 Конституції України та ст. 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", так як обмежують права одних за рахунок надання переваг іншим, суд вважає за необхідне застосувати норми Конституції України, як норми прямої дії.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки ст. 22 Конституції України визначає, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, ст.ст. 2, 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначають, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України, держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі, а право позивача на отримання надбавки за безперервну службу у розмірі в період з ІНФОРМАЦІЯ_3 по ІНФОРМАЦІЯ_2 50% від грошового забезпечення, і 70% від грошового забезпечення в період з ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_4, визначене пунктом 1 Указу Президента України від 5 березня 2003 року за № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу». Враховуючи викладене суд також приходить до висновку, що різниця між фактично виплаченим грошовим забезпеченням та грошовим забезпеченням, право на отримання якого мав позивач, підлягає стягненню на його користь.
Відповідно до ст. 256 КАС України вимоги про стягнення заробітної плати допускаються до негайного виконання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21, 24 Конституції України, ст.2, 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 1 Указу Президента України від 5 березня 2003 року № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу», ст.ст. 160-163, 256 КАС України,-
3
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити
Визнати незаконними дії військової частини А 0284 в частині виплати надбавки за безперервну службу в зменшеному розмірі.
Стягнути з військової частини А 0284 на користь ОСОБА_1 16035 грн. 33 коп. різниці між фактично виплаченим грошовим забезпеченням та грошовим забезпеченням, право на отримання якого мав позивач.
Стягнути з в\ч А 0284 в користь держави 160.35 грн. судового збору та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення.
Постанову допустити до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 діб з моменту проголошення постанови та апеляційної скарги протягом 20 днів з моменту подачі заяви.