Справа №2-180/2007
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді -Білецької A.M. при секретарі - Богданович А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення сервітуту, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду із позовом до відповідачів, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому просили встановити сервітут без визначення строку між ними, позивачами, та відповідачами, визнати за ними користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1, залишити в спільному користуванні надвірні будівлі - погріб літ. Г, сарай літ. «З», сіни 1, коридор 1-3, кухня 1-7. В обгрунтування позову зазначили, що в 1961 році, ОСОБА_8 - батько позивача ОСОБА_1, купив частину домоволодіння по АДРЕСА_1. Позивач ОСОБА_1 був прописаний в цьому будинку як член сім'ї та постійно проживав до 1974 року. В 1974 році, ОСОБА_1, виїхав проживати до Вірменії, однак свого житла там не мав. В 1993 році, почалась війна з Азербайджаном. Не бажаючи приймати участь у військових діях, він вимушений був покинути Вірменію. Відповідачі, проти повернення не заперечували, обіцяли надати для проживання житло в будинку батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і спадщину після якого він не прийняв. Відповідачі на час його, позивача ОСОБА_1 приїзду, спадщину прийняли та являлись власниками в різних частях домоволодіння. 13 жовтня 1994 року позивачі приїхали до м. Харкова . Для проживання ОСОБА_5 виділила кімнату площею 22 кв.м., яка належала їй на підставі договору конкретного користування житловим будинком та надвірними будівлями, укладеного 15 серпня 1990 року. Всі надвірні будівлі, сіни, коридор і кухня були залишені в спільному користуванні, так само як і земельна ділянка. Відповідач ОСОБА_5 не лише виділила їм кімнату, але й дозволила користуватися іншими надвірними будівлями, приміщеннями, що знаходились в самому будинку, земельною ділянкою. Крім того, відповідач ОСОБА_5, деякий час також проживала разом з ними, як з членами сім'ї. Вони проживали однією сім'єю, мали спільний бюджет, спільне гоподарство. 21 жовтня 1994 року, відповідно до вимог законодавства, ОСОБА_1 був прописаний на вказаній житловій площі, а після реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 в 1995 році, була прописана та значиться в даний час в домовій книзі і вона. їх, позивачів, неповнолітні діти, ОСОБА_3, ОСОБА_4, постіно проживали з ними, відвідували та закінчили школу. В 1996 році відносини між ними та відповідачами погіршились, відповідач ОСОБА_5 пішла проживати до інших синів, залишивши для проживання кімнату 22 кв.м., в якій вони проживали понад 12 років. З моменту вселення і по даний час, вони, позивачі, сплачували необхідні платежі, комунальні послуги. Оскільки вони поселялись на житлову площу як на постійне місце проживання, довгий час проживали в цій кімнаті, однак домовленості про встановлення сервітуту не досягли, просили встановити сервітут без визначення терміну.
2
В судовому засіданні позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Відповідачі, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в судове засідання не зявились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Причину неявки судові не повідомили. Зі згоди позивачів, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд вислухавши пояснення позивачів, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності:
7/25 частин - ОСОБА_9, на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 22.10.1975 р. 7-ою ХДНК, р.№ 3 -2619;
24/50 частини - ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 18.04.1989 року 7-ою ХДНК, р.н. 1-707; на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 18.04.1989 року 7-ою ХДНК, р.н. 1-709
6/50 частин на ім'я ОСОБА_6, на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 18.04.1989 р. 7-ою ХДНК, р. № 1-709.
6/50 частин на ім'я ОСОБА_7, на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 18.04.1989 р. 7-ою ХДНК, р. № 1-709.
1961 році, ОСОБА_8 - батько позивача ОСОБА_1, купив частину домоволодіння по АДРЕСА_1. Позивач ОСОБА_1 був прописаний в цьому будинку як член сім'ї та постійно проживав до 1974 року. В 1974 році, ОСОБА_1, виїхав проживати до Вірменії. В 1993 році, почалась війна з Азербайджаном і він покинув Вірменію. Відповідачі, проти повернення не заперечували, обіцяли надати для проживання житло в будинку батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і спадщину після якого позивач, ОСОБА_1, не прийняв. Відповідачі на час приїзду позивача ОСОБА_1 спадщину прийняли та являлись власниками в різних частках домоволодіння. 13 жовтня 1994 року позивачі приїхали до м. Харкова. Для проживання відповідач ОСОБА_5 виділила кімнату площею 22 кв.м., яка належала їй на підставі договору конкретного користування житловим будинком та надвірними будівлями, укладеного 15 серпня 1990 року. Всі надвірні будівлі, сіни, коридор і кухня були залишені в спільному користуванні, так само як і земельна ділянка. Відповідач ОСОБА_5 виділила позивачам кімнату площею 22 кв.м., дозволила користуватися іншими надвірними будівлями, приміщеннями, що знаходились в самому будинку, земельною ділянкою. Крім того, відповідач ОСОБА_5, деякий час також проживала разом з позивачами, як з членами сім'ї. Вони проживали однією сім'єю, мали спільний бюджет, вели спільне гоподарство. 21 жовтня 1994 року, відповідно до вимог законодавства, позивач ОСОБА_1 був прописаний на вказаній житловій площі, а після реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 в 1995 році, була прописана та значиться в даний час в домовій книзі і вона. їх, позивачів, неповнолітні діти, ОСОБА_3, ОСОБА_4, постіно проживали з ними, відвідували та закінчили школу в м. Харкові. В 1996 році відносини між позивачами та відповідачами погіршились, відповідач ОСОБА_5 пішла проживати до інших синів, залишивши для проживання позивачам кімнату 22 кв.м., в якій вони проживали понад 12 років. З моменту вселення і по даний час, позивачі, сплачували необхідні платежі, комунальні послуги. Позивачі поселялись на житлову площу як на постійне місце проживання, довгий час проживали в кімнаті площею 22 кв.м, і в даний час проживають в цій кімнаті.
3
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст. 402,43-405 ЦК України,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Встановити сервітут без визначення терміну між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, визнати право користування за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 житловим приміщенням, кімнатою площею АДРЕСА_1, залишивши в спільному користуванні надвірні будівлі - погріб літ. Г, сарай літ. «З», сіни 1, коридор 1-3, кухня 1-7.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.