ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2009 р.                     Справа № 3/147.

За позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

до товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Чернівці», м. Чернівці

про стягнення заборгованості –7024,50 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

Від позивача –ОСОБА_2, довіреність від 14.04.2009 року

Від відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ: приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Чернівці»з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 7024,50 грн., яка складається з 6178,92 грн. основного боргу, 735,38 грн. пені та 110,20 грн. трьох процентів річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує фактом неналежного виконання відповідачем умов договору поставки від 31.01.2007 року.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 30.06.2009 року порушено провадження у справі з призначенням розгляду справи на 27.07.2009 року.

Ухвалою від 27.07.2009 року, у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 10.08.2009 року.

На день вирішення спору, 10.08.2009 року, належним чином повідомлений відповідач, явку свого представника у судове засідання повторно не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи, що відповідача належним чином повідомлено про день, час і місце вирішення спору, а також те, що попередньою ухвалою його попереджено про можливість розгляду справи без його участі, справа розглядається без участі відповідача, за наявними у ній доказами.

Представник позивача, при цьому, наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд  встановив.

31.01.2007 року між приватним підприємцем ОСОБА_1  та товариством з обмеженою відповідальністю «ВК Чернівці»укладено договір поставки за №4600008735 (надалі -  Договір), згідно умов якого, позивач зобов’язався поставляти товари, відповідно до поданих відповідачем замовлень, а відповідач зобов’язався приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість.

На виконання умов договору, відповідачем в період з лютого 2007 року по вересень 2008 року поставлено позивачу товару на загальну суму 67566,62 грн., вартість якого відповідач оплатив частково –на суму 61387,70 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 6178,92 грн.

Вказані обставини справи, підтверджується дослідженими у судовому засіданні видатковими накладними за період з лютого 2007 року по вересень 2008 року та підписаними між сторонами актами звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимога про стягнення 6178,92 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до п.п. 6.1. Договору відповідачу нараховано пеню у розмірі 735,38 грн., що узгоджується з вимогами частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких умов, правомірним є нарахування позивачем 735,38 грн. трьох процентів річних.

Отже, позовні вимоги, в цілому, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі: з відповідача слід стягнути 7024,50 грн., з яких 6178,92 грн. основного боргу, 735,38 грн. пені та 110,20 грн. трьох процентів річних.

Судові витрати належить стягнути з відповідача з вини якого спір доведено до розгляду у господарському суді.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, с у д –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Чернівці»(м. Чернівці, вул. Руська, 248 «Є», р/р №26001925224631 в ЧОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 356011, код 34839192) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, НОМЕР_2 в ЧФ «Приватбанк», МФО 356282, код НОМЕР_1) 7024,50 грн. заборгованості (6178,92 грн. основного боргу,  735,38 грн. пені та 110,20 грн. 3% річних), 102 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

               Суддя                                                                  О.В. Гончарук