ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
10.09.09р. | Справа № 6/361-09 |
За позовом Підприємства "НІКА" Товариства інвалідів "ШАНС" , м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА", м. Дніпропетровськ
про стягнення 4 457, 31 грн.
Суддя Коваленко О.О.
Представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Євстигнеєв А.О., б/н від 02.03.09р.
СУТЬ СПОРУ:
Розглядається позовна заява підприємства „НІКА” Товариства з інвалідів „ШАНС”, м. Харків (далі-позивач), до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА", м. Дніпропетровськ (далі-відповідач), про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі умов укладеного між ними договору постачання №325 від 01.04.2007р. основного боргу у розмірі 2 748,00 грн. та 1 160,71 грн. –пені, а також нарахованих з посиланням на порушення відповідачем грошових зобов’язань за вказаним договором на підставі ч.2 ст.625 ЦК України –395,71 грн. –інфляційних втрат та 152,89 грн. –3 % річних.
Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача, посилаючись на доведення спору до суду саме з вини відповідача.
Позовні вимоги в частині заявленої основної суми боргу позивач мотивує видатковими накладними №№ РН-371 від 06.10.2008р. на суму 405,79 грн., РН-386 від 03.11.2008р. на суму 748,37 грн., РН-403 від 17.11.2008р. на суму 241,39 грн., стверджуючи, що відповідач в порушення п.4.3. договору постачання №325 від 01.04.2007р., яким сторони узгодили 30-денний строк оплати фактично реалізованого товару, а в разі відкриття нового магазину –60 –денний строк, розрахувався частково за товар, отриманий за вказаними видатковими накладними, в підтвердження чого позивачем надані суду виписки із реєстру платіжних документів, а також підписані повноважними представниками сторін акти звірки взаєморозрахунків.
У перше судове засідання позивач не забезпечив явку свого представника, у зв’язку з чим ухвалою суду від 25.08.2009р. розгляд справи було відкладено на 10.09.2009р.
27.08.2009р. до суду надійшло письмове клопотання позивача про розгляд спору без участі його представника у судовому засіданні через скрутне матеріальне становище позивача та відсутність можливості забезпечити явку представника до суду. Клопотання аналогічного змісту надійшло до суду від позивача 04.09.2009р., у якому він наголошує про вирішення спору по суті за відсутності представника позивача у судовому засіданні.
Відповідач вимоги суду виконав: явку представника у судові засідання 25.08.2009р. та 10.09.2009р. забезпечив, відзив на позов надав. Відповідач не заперечує щодо факту отримання від позивача оспорюваного товару, зазначає свою складну фінансово-економічну ситуацію як підставу виникнення заборгованості в розмірі 2 748,00 грн., але в задоволенні вимог позивача просить суд відмовити, посилаючись на те, що на момент звернення з позовом відносно відповідача ухвалою суду від 12.03.2009р. запроваджена процедура санації, тоді як відповідно до абзаців 4,5 п.8.5 Рекомендацій Президії ВГС України від 04.06.2004р. №04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” господарські суди не повинні допускати індивідуального задоволення вимог кредитора поза межами процедури банкрутства.
Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що ухвалою суду від 02.03.2009р. щодо відповідача порушено провадження про банкрутство, а з тих підстав, що остання поставка товару за договором постачання №325 від 01.04.2007р. була проведена за накладною РН-403 від 17.11.2008р. на суму 241,39 грн., на думку відповідача, його оплата повинна була здійснюватись у 30-денний строк з дати поставки товару, тобто до 17.12.2009р., у зв’язку з чим відповідач стверджує про настання строку оплати поставленого товару, а отже і виникнення у позивача вимог щодо його оплати до моменту порушення провадження у справі про банкрутство відповідача. У розумінні ст.1 Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з урахуванням викладеного відповідач відносить позивача до категорії конкурсних кредиторів.
З посиланням на позивача як на конкурсного кредитора, яким не заявлено вимоги в межах справи про банкрутство на протязі 30 днів з моменту повідомлення в «Голосі України»про порушення провадження про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА", м. Дніпропетровськ, відповідач просить суд на підставі ч.2 ст.14 Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги позивача не розглядати і вважати погашеними.
У судовому засіданні 10.09.2009р., заслухавши повноважного представника відповідача, вивчивши матеріали справи та оглянувши оригінали документів, наданих на вимогу суду сторонами, господарський суд –
ВСТАНОВИВ:
01.04.2007р. між позивачем і відповідачем було укладено договір №325, на підставі умов якого позивач поставив на користь відповідача товар загальною вартістю 7 448,00 грн. за видатковими накладними №№ РН-371 від 06.10.2008р. на суму 405,79 грн., РН-386 від 03.11.2008р. на суму 748,37 грн., РН-403 від 17.11.2008р. на суму 241,39 грн., факт отримання якого відповідач визнає.
У п. 4.3 вказаного договору сторони визначили, що оплата товару здійснюється через 30 календарних днів за фактично реалізований в цей період товару в роздрібних мережах. Всі партії товару, поставлені до дня відкриття нового магазину мережі, оплачуються через 60 календарних днів з моменту відкриття магазина за фактично реалізований в цей період товар.
За отриманий товар відповідач розрахувався частково, що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи в обґрунтування своїх вимог копіями виписок із реєстру платіжних документів.
Остання поставка товару відбулася 17.11.2008р. за накладною №РН-403 від 17.11.2008р. на суму 241,39 грн., а 31.12.2008р. між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, укладення якого свідчить про здійснення відповідачем фактичної реалізації товару, а отже і настання строку його оплати. Зі змісту вказаного акту звірки вбачається про визнання відповідачем наявності заборгованості за договором №325 від 01.04.2007р. у розмірі 4 248,00 грн., в рахунок часткового погашення якої відповідачем на користь позивача було здійснено платежі 08.01.2009р. та 11.03.2009р. на суми 1 000,00 грн. та 500,00 грн. відповідно, а станом на 31.07.2009р. відповідач визнав наявність боргу перед позивачем в розмірі 2 748,00 грн., про що свідчить підпис його представника на долученому до матеріалів справи акті звірки взаєморозрахунків сторін.
Оскільки товар, поставлений за договором №325 від 01.04.2007р., було прийнято відповідачем без зауважень, проте за відсутності випадків повернення товару відповідачем здійснено його оплату не в повному обсязі, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з метою стягнення з відповідача в примусовому порядку 2 748,00 грн. заборгованості за договором та нарахованих з посиланням на порушення порядку оплати товару 1 160,71 грн. –пені, 395,71 грн. –інфляційних втрат та 152,89 грн. –3 % річних.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
На момент звернення до суду з позовної заявою відносно відповідача ухвалою суду від 02.03.2009р. порушено провадження про банкрутство, процедура санації якого введена строком до 12.03.2010 ухвалою суду від 12.03.2009р. В офіційному друкованому виданні „Голос України” №57 (4557) 31.03.2009р. було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА", м. Дніпропетровськ.
Згідно ч.1,2 п.8.13. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено наступне:
Закон і ГПК України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті.
Верховний Суд України у своїй постанові від 18.03.2002 у справі № 01-10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.
Відповідно до абзаців 4,5 п.8.5 Рекомендацій Президії ВГС України від 04.06.2004р. №04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” господарські суди не повинні допускати індивідуального задоволення вимог кредитора поза межами процедури банкрутства.
Захист прав кредиторів боржника, відносно якого порушено справу про банкрутство, здійснюється відповідно до Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, який в даному випадку є законодавчим актом, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних, в тому числі і щодо задоволення вимог кредиторів. Тобто реалізація кредиторами такого боржника свого права відбувається у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.15 ст. 11 Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов’язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі ст.14 цього Закону.
Пунктом 8.6. Рекомендацій Президії ВГС України від 04.06.2004р. №04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено, що суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що грунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження.
Згідно з п.2 ст.14, п.5 ст. 31 Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не заявлені вимоги, а також вимоги, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються та вважаються погашеними.
Згідно п. 8.12. Рекомендаціями Президії ВГС України від 04.06.2004р. №04-5/1193 погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов'язань, що відбувається внаслідок застосування частини 2 статті 14 Закону ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” слід вважати припиненням цих зобов'язань відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України.
Положеннями ст.598 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Рекомендаціями Президії ВГС України від 04.06.2004р. №04-5/1193 передбачено, що припис частини 2 статті 14 Закону ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” поширюється виключно на конкурсних кредиторів, а тому права вимоги поточних кредиторів не припиняються.
Відповідач у відзиві на позов та у судовому засіданні відносить позивача до конкурсних кредиторів, а його вимоги вважає такими, що не підлягають розгляду та просить їх визнати погашеними, з огляду на наступне:
-оплата за фактично реалізований товар, остання поставка якого була проведена за накладною РН-403 від 17.11.2008р. на суму 241,39 грн., на думку відповідача, повинна була здійснюватись у 30-денний строк з дати поставки товару, тобто до 17.12.2008р., у зв’язку з чим відповідач стверджує про настання строку оплати поставленого товару, а отже і виникнення у позивача вимог щодо його оплати до моменту порушення провадження у справі про банкрутство відповідача;
-кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, згідно ст.1 Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, є конкурсними кредиторами;
-31.03.2009р. в друкованому виданні „Голос України” було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, але у встановлений для конкурсних кредиторів приписами ч.1 ст.14 Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” строк тривалістю 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство до господарського суду письмової заяви від позивача в межах справи про банкрутство не було подано;
-приписами ч.2 ст.14 Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після вищевказаного строку, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.
Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши заперечення відповідача, суд зазначає, що умовами договору поставки сторони визначили оплату за фактично реалізований товар, факт реалізації якого на момент порушено провадження про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА", м. Дніпропетровськ (ухвала суду від 02.03.2009р.), підтверджується матеріалами справи - підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2008р., визнається по суті сторонами.
Оскільки у позивача вимога до відповідача за договором №325 від 01.04.2007р. виникла до порушення провадження про банкрутство останнього, яка не була погашена на час винесення судом відповідної ухвали від 02.03.2009р., що підтверджується здійснення відповідачем платежу за вказаним договором 11.03.2009р. та підписанням між сторонами акту звірки станом на 31.07.2009р., суд дійшов висновки, що на правовідносини між сторонами поширюються норми Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а заявлена грошова вимога позивача протягом 30 днів, починаючи з 31.03.2009р. –дати опублікування в газеті «Голос України»№57(4557) оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА", м. Дніпропетровськ, вважалася конкурсною, оскільки виникла до порушення справи про банкрутство, а на момент звернення до суду з даним позовом є припиненою у розумінні ч.1 ст.598 ЦК України на підставі ч.2 ст.14 Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” через її погашення узв’язку з тим, що конкурсний кредитор не скористався своїм правом на заявлення грошових вимог, які є предметом позову, на час формування реєстру кредиторів у справі про банкрутство.
Такими чином, норми чинного законодавства надають суду можливість у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження, але до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.
Враховуючи, що позов подано до суду вже після публікації про порушення справи про банкрутство відповідача, у зв’язку з не зверненням позивача з кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, суд на підставі ч.2 ст.14 Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відмовляє у задоволені заявленої позивачем вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 2 748,00грн. за договором №325 від 01.04.2007р., яка виникла до порушення провадження у справі про банкрутство та не була заявлена у такій справі, через її необґрунтованість.
Оскільки не підлягає задоволенню основна вимога та враховуючи положення Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, не підлягають задоволенню і додаткові вимоги позивача щодо стягнення пені, інфляційних, річних та судових витрат по справі.
У відповідності до ст.33 ГПК України документально не були доведені ті обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а тому, керуючись ст.ст.4,11,15,16,598 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.14 Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст.33,49, 82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
У задоволені позову відмовити.
Суддя | О.О. Коваленко |
Рішення підписано -14.09.2009р.
|
|
|