1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/12033/16-а 2-а/335/446/2016
(в порядку скороченого провадження)
14 листопада 2016 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Апаллонова Ю.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовомОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя про визнання неправомірню бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя, в якому позивач просить суд зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Вознесенівському районі здійснювати перерахування та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Судові витрати віднести на відповідача.
Ухвалою суду від 03.11.2016 року, відкрито скорочене провадження по справі.
Відповідач надав суду заперечення проти позову в яких просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суд розглядає справу в порядку скороченого провадження без судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши обставини справи, та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Згідно ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак є підставою для задоволення адміністративного позову.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів та статус суддів у відставці визначено Законом України „Про судоустрій і статус суддів", яким було запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.
Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у Законі України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлених законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 04.09.2012 р. у справі № 0818/9237/2012 задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Визнано неправомірними дії відповідача Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя, щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя здійснити з 01 січня 2012 року перерахування та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на умовах та в розмірах передбачених ст.ст.37, 37-1 Закону України „Про державну службу" та ст. 129 Закону України „Про судоустрій і статус суддів".
В силу приписів ч.1 ст.72 КАС Україні обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі № 0818/9237/2012, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом встановлено із судового рішення № 0818/9237/2012 , що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя з 21.05.2007 року і отримує пенсію державного службовця, розмір якої розраховано, виходячи із заробітної плати судді Апеляційного господарського суду.
Пенсія за віком була призначена з 21.05.2007р., виходячи з норм ч.4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» та ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Згідно ч.4 ст.43 Закону «Про статус суддів» (у редакції за станом на травень 2007р.), судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи, виплачується пенсія на умовах, передбачених ст.37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Відповідно до ст. ст. 37, 37-1 Закону України «Про державну службу» (у редакції станом на травень 2007р.), пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
У разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що на момент призначення пенсії ні Закон України «Про статус суддів», ні Закон України «Про державну службу» не передбачали можливості обмеження граничного розміру пенсії особам, що підпадали під дію ст.ст. 37, 37-1 Закону України «Про державну службу».
Також, виходячи з норм ст.ст. 22 і 58 Конституції України, суд дійшов висновку, що матеріальні та соціальні гарантії, які були встановлені мені на день призначення пенсії, не можуть бути обмежені або скасовані ані новими законами, ані внесенням змін до чинних законів.
Суд, виходячи з аналізу вищевикладених норм Конституції України та Закону України «Про державну службу» від 08.07.2011р. №3668-У1, встановив, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не може бути поширене на позивача, як пенсіонера, оскільки пенсію мені було призначено до набрання чинності Законом від 08.07.2011р. №3668.
Таким чином, суд зазначив, що враховуючи, що розмір сум заробітної плати державного службовця, на які нараховуються страхові внески, та які є базою для визначення суми пенсійних виплат згідно ст. 37 Закон України «Про державну службу», для позивача дорівнюють сумам суддівської винагороди, розмір якої визначається ст.129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Окрім того, постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2013 року із урахуванням постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2014 року визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 протиправною. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя здійснити з 03.06.2013 року перерахунок та без обмежень виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і довідки про розмір суддівської винагороди працюючого судді апеляційного суду № 08-03/349 від 04.09.2013 року, виданої територіальним управлінням судової адміністрації України у Запорізькій області.
З заявою від 29.07.2016 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 07.07.2016 року № 08-03/805 , у зв'язку зі зміною грошового утримання працюючих суддів на відповідній посаді.
Листом № 223/Р-9 від 22.08.2016 року відповідач відмовив у задоволені заяви у зв'язку з відсутністю підстав для перерахування.
Предметом спору в даній справі є право позивача на перерахунок з 08.06.2016 року, тобто на отримання в подальшому пенсії (щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) на умовах та в розмірах, передбачених ст.. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно довідки ТУ ДСА України в Запорізькій області від 22.08.2016 року та без обмеження максимальним розміром щомісячного довічного грошового утримання судді.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016р. №4-рп/2016, встановлено наступне: Право на справедливий суд в Україні з часу проголошення її незалежності забезпечувалося шляхом розвитку принципу незалежності суддів у законах Україні «Про статус суддів» від 15.12.1992р. №2862-ХП, «Про судоустрій України» від 07.02.2002р. №3018-Ш та Законі №2453, в яких послідовно закріплювалися самостійність суддів, свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до внутрішнього переконання суддів та належне матеріальне забезпечення.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип залежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України.
Конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення 20.03.202р. №5-рп/2002, від 01.12.2004р. №19-рп/2004, від 11.10.2005р. №8-рп/2005, від 2,35.2008р. №10-рп/2008, від 03.06.2013р. №3-рп/2013 у справі щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного утримання суддів у відставці).
У своїй відмові відповідач посилається на набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. №889-УШ та скасування з 01.06.2015р. норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону №3723 розділ Ш Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р №213).
Рішенням від 08.06.2016р. №4-рп/2016 Конституційній Суд України зазначив наступне: При розгляді цього питання суд враховує розділ IX «Забезпечення суддів», розділ І Статус судді у відставці» Закону України №2453, в яких визначено, що статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці та гарантій матеріального соціального забезпечення, зокрема виплату щомісячного довічного утримання. Наслідком вставки судді є припинення його повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій незалежності і недоторканності, в тому числі отримання щомісячного довічного грошового утримання судді.
Передбачене у пункті 5 розділу Ш «Прикінцеві положення» Закону №213 скасування щомісячного довічного грошового утримання нівелює сутнісний зміст права судді на відставку та суперечить пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України.
Враховуючи викладене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення пункту 5 розділу Ш «Прикінцеві положення» Закону №213 в частині скасування з червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону №2453 не відповідають частині першій пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України.
Конституційний Суд України визнавав неконституційними положення законів країни щодо зниження розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у вставці, позбавлення суддів можливості подальшого перерахунку розміру такого тримання; припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання на період роботи суддів у відставці на певних посадах, а також встановлення максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання (пункт 2 резолютивної частини Рішення від 03 червня 2013 року №3-рп/2013).
Конституційний Суд України зауважив, що закони і інші правові акти або окремі їх положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені» (частина 2 статті 150 Конституції України).
На підставі вищезазначеного, відмова Відповідача по справі у здійсненні перерахунку пенсії порушує права ОСОБА_1 гарантовані Конституцією України та передбачені діжами «Про державну службу» та «Про судоустрій і статус суддів».
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (Рим, 4.ХІ.1950), яка ратифікована Законом України від 17.07.97 р., кожен при вирішенні прав щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Таким чином, у всіх зазначених нормах закону закріплено принцип, згідно з яким розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безпосередньо залежить від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, оскільки нараховується в залежності від розміру грошового утримання такого судді. Ця залежність означає, що у разі зміни розміру грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді (в т.ч. і у зв'язку з збільшенням розміру мінімальної заробітної плати), в обов'язковому порядку підлягає перерахунку також і розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження його граничного розміру.
Згідно із частиною 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, який вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними. Така правова позиція висловлена Конституційним Судом України в рішеннях від 22.09.2005р. №5-рп/2005, від 29.06.2010р. №17-рп/2010, від 22.12.2010р. №23-рп/2010. від 11.10.2011р. №10-рп/2011.
Питання щодо гарантій незалежності суддів судді неодноразово було предметом конституційного розгляду, про що свідчать рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3рп/2013, від 22.05.2008 №10-рп 2008, від 11.10.2005 №8-рп/2005, 01.12.2004 № 19-рп/2004, 20.03.2002 № 5-рп/2002, згідно з якими визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Як зазначається в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12, "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (пункт 54).
Враховуючи, що виплата щомісячного грошового утримання судді у відставці носить постійний характер, чітко встановлений законодавством, суд вважає також можливим не визначати кінцевого періоду (нарахування) (перерахунку) щомісячного грошового довічного утримання ОСОБА_1
За викладених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими.
Згідно з частиною 2 статті 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Отже, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі вимог та ухвалити рішення про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України уВознесенівському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 протиправною та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя здійснити з 08.06.2016 року перерахунок та без обмежень виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і довідки про розмір суддівської винагороди працюючого судді апеляційного суду № 08-03/805 від 07.07.2016 року, виданої територіальним управлінням судової адміністрації України у Запорізькій області.
У відповідності до приписів ч.2 ст.4 Закону України від 08.07.2011р. № 3674-VI "Про судовий збір" за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, що на день подачі позову складає 551,20 грн.
Згідно ч.1ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 1 статті 267 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Цей встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, оскільки вона вимагає вчинення повних дій, зазначається в резолютивній частині постанови. При цьому, перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили (п. 4 ч.1 ст. 163 КАС України).
За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити у повному обсязі.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя здійснити з 08.06.2016 року перерахунок та без обмежень виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і довідки про розмір суддівської винагороди працюючого судді апеляційного суду № 08-03/805 від 07.07.2016 року, виданої територіальним управлінням судової адміністрації України у Запорізькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Вознесенівському районі міста Запоріжжя надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.В.Апаллонова
- Номер: 2-а/335/446/2016
- Опис: про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 335/12033/16-а
- Суд: Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
- Суддя: Апаллонова Ю.В.
- Результати справи: залишено без змін рішення апеляційної інстанції
- Етап діла: Розглянуто у касаційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 02.11.2016
- Дата етапу: 11.04.2017