Справа № 2-а-3745/11

Номер провадження 2-а/201/5515/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2011 Суддя Барського районного суду Вінницької області, ОСОБА_1, розглянувши в  порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Барському районі Вінницької області про перерахунок пенсії, як чорнобильцю,-

  В С Т А Н О В И В :    

           ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, являється інвалідом 3-ої групи (віднесеним до І категорії) в зв”язку із захворюванням пов”язаним з виконанням обов”язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії 2-18 АВ № 053792 виданої 09.10.2006 року - безстроково.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Згідно ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною 3 статті 54 Закону України № 796-ХП від 28.02.1991 року визначено, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування « (Закон України № 1058-ІУ від 09.07.2003 року, набув чинність з 01.01.2004 року ) ( частина 3 статті 54 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 року зі змінами, внесеними Законом України № 3108-ІУ від 17.11.2005 року).

Разом з тим, частиною 4 статті 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи « чітко визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими : — по 2-ої групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Таким чином, після внесення змін у частину 3 статті 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи« обчислення та призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи здійснюється за правилами загального Закону, внаслідок чого розмір мінімальної пенсії по інвалідності тотожний розміру мінімальної пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону, тобто Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування «.

В частині 4 статті 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " визначено ту чи іншу групу інвалідності та кількісний склад мінімальних пенсій за віком необхідних до виплати по тій чи іншій групі інвалідності, як основний розмір пенсії.

Як було вище зазначено, частиною 3 статті 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи « визначено, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи здійснюється за правилами Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування «.

В абзаці 1 частини 1 статті 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування « чітко визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратила працездатність, визначеного законом ( частина 1 статті 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування « змінена відповідно до Закону України « Про внесення змін до Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування «» ( Закон України № 2291-IV від 23.12.2004 року ). Іншого законодавчого акту, який би визначав цей розмір, або встановлював інший розмір мінімальної пенсії за віком немає.

Встановлення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність підтверджується пунктом 8 частини 2 статті 5 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування «; де чітко зазначено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Крім основного розміру пенсії, статтею 50 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи « передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах

— інвалідам 3-ої групи – 60 процентів мінімальної пенсії за віком , тобто, даною статтею так само визначено розмір додаткової пенсії інвалідам різних груп інвалідності у відсотковому розмірі від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до частини 3 статті 67 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи « у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Прожиткові мінімуми для осіб, які втратили працездатність встановлюються Законами України про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік.

Згідно зі статтею 52 Закону України « Про Державний бюджет України на 2010 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

В частині 2 статті 52 Закону України « Про Державний бюджет України на 2010 рік « чітко зазначено, що розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно - правовими актами Кабінету Міністрів України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Крім того, частиною 3 статті 22 Конституції України, яка відповідно до вступної частини являється Основним Законом України, визначено, що при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Положеннями пунктів 1 та 6 частини 1 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Також статтею 71 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи « визначено, що дія положень наведеного Закону не може призупинятись іншими законами ( тим більше нормативно - правовими актами Кабінету Міністрів України), крім законів про внесення змін до цього Закону.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначені Законом України « Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії « ( Закон України № 2017-ІЇЇ від 05.10.2000 року ) за приписами статті 17 якого до основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що основні державні соціальні гарантії, як є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до статті 19 вищевказаного Закону виключно законами України визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.

Пунктом 28 Розділу II Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України « ( Закон України № 107-VI від 28.12.2007 року ) було внесено зміни до Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи «, в тому числі до статей 50 та 54.

Відповідно до п.п. 12 п.28 Розділу II вказаного Закону зміни до статті 50 були викладені в такій редакції :

«Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах:

-- інвалідам 3-ої групи - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень (зокрема рішення Конституційного суду України за № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року, за № 6-рп від 09.07.2007 року та за № 10-рп від 22.05.2008 року ), і сформулював правову позицію, згідно із якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалось, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги та необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому, як було зазначено вище, звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за частиною З статті 22 Конституції України не допускається.

Крім того, Конституційний суд України, ухвалюючи рішення за № 10-рп від 22.05.2008 року, зокрема в пункті 5.4. визначив, що « законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватись окремі закони «.

Відповідно до частини 3 статті 8 Конституції України - норми Конституції є нормами прямої дії. Частиною 2 тієї ж статті 8 визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а відповідно до частини 2 статті 150 Конституції України - рішення які ухвалює Конституційний Суд України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Разом з тим, управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області, являючись територіальним органом Пенсійного фонду України, як центрального органу виконавчої влади України, недотримуючись вище зазначеної норми Конституції України продовжує нараховувати мені пенсію не у відповідності з Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи «, а керуючись постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року. Крім того додаткову пенсію Відповідач нараховує мені у розмірі, такому самому, який був встановлений п.п. 12 пункту 28 Розділу II Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України « та який, згідно рішення Конституційного Суду України втратив чинність.

Керуючись чинним законодавством України, мною було направлено письмову заяву до управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області провести перерахунок основної державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, і виплатити мені заборгованість по недоплаченій пенсії за період з 01.05.2010 року по 30.10.2010 року.

Вважаю, що відмова Відповідача в виконанні вимог, викладених в моїй заяві є незаконною.

Частиною 1 статті 6 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування « визначено, що непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. Разом з тим, пунктом 3 частини 1 статті 72 вказаного Закону зазначено, що одним з джерел формування коштів Пенсійного фонду є кошти державного бюджету. Тому відшкодування зазначеної вище суми недоплаченої мені основної та додаткової державної пенсії покладено лише на Пенсійний фонд України, а в даному випадку на його територіальний орган, тобто на управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя « визначено, оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно - правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру пенсій застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч.4 ст.54 Закону України « Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи «, а не інші законодавчі та підзаконні акти, як істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Крім того Кабінету Міністрів України надано право визначати порядок обчислення, а не розміри пенсії, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав, встановлених Конституцією та Законом України «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи «.

На підставі вищевикладеного, керуючись частиною 2 статті 3, статтею 8, частиною 2 статті 19, частинами 2,3 статті 22, статтею 46, частиною 1 статті 55, пунктами 1,6 частини 1 статті 92, частиною 1 статті 150 Конституції України, статтями 49,50, частиною 4 статті 54, статтею 71 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи «, пунктом 8 частини 2 статті 5, частиною 1 статті 6, частиною 1 статті 28, частиною 1 статті 58, пунктом 3 частини 1 статті 72 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування «, частинами 1, 2 статті 2, пунктом 1 частини 1 статті 3, частиною 2 статті 4, частиноюі статті 6, частиноюі статті 102, статтями 104-108, частиною 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

        Позов задовольнити частково.

  Визнати відмову управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області щодо перерахунку мені пенсії у розмірах, визначених статтями 54 та 50 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи « незаконною та виплатити мені недоплачену основну та додаткову пенсії за період з 02.11.2010 року по 01.09.2011 року.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області на користь заборгованість по недоплаченій мені основній пенсії за період з 02.11.2010 року по 01.09.2011 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімумум для осіб, які втратили працездатність, та заборгованість по недоплаченій додатковій пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю за період з 02.11.2010 року по 01.09.2011 року в розмірі 75 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та виплачувати до моменту припинення такого права ;

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області здійснити перерахунок моєї пенсії відповідно ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи « та надалі проводити нарахування та виплату мені щомісячно як основної державної так і додаткової пенсій у розмірах, визначених частиною 4 статті 54 та частиною 1 статті 50 Закону України « Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи« та виплачувати до моменту припинення такого права ;

       Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.  

СУДДЯ: