ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
18.08.2009 року Справа № 8/39пд
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Парамонової Т.Ф.
суддів : Єжової С.С.
Семендяєвої І.В.
секретар судового засідання Антонова І.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Волков М.М., дов. № б/н, від 09.12.08
адвокат ВАТ „Лисичанськвугілля”;
Петренко О.С., дов. № 16 від 09.01.09, керівник ВП „Управління забезпечення та збуту продукції ВАТ „Лисичанськвугілля”;
від відповідача: Жуков А.Г., дов. № Н-01/195, від 28.01.09, старший інспектор під’їзних колій Луганської дирекції залізничних перевезень;
Чуракова Н.М., дов. № Н-01/1288, від 07.05.09, юрисконсульт юридичного сектору Луганської дирекції залізничних перевезень ДП „Донецька залізниця”
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Державного підприємства „Донецька залізниця” в особі Луганської дирекції залізничних перевезень, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 07.04.2009
по справі № 8/39пд (суддя –Середа А.П.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськвугілля”, м. Лисичанськ Луганської області
до відповідача Державного підприємства „Донецька залізниця” в особі Луганської дирекції залізничних перевезень, м. Луганськ
про внесення змін до договору
в с т а н о в и в :
Відкрите акціонерне товариство „Лисичанськвугілля” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства „Донецька залізниця” в особі Луганської дирекції залізничних перевезень про внесення змін умов пунктів № 1 та № 13 договору на подачу та прибирання вагонів № 3/56, укладеного між сторонами 29.08.06, та викласти їх у редакції позивача.
Рішенням господарського суду Луганської області від 07.04.09 по справі №8/39пд позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство „Донецька залізниця” в особі Луганської дирекції залізничних перевезень звернулось до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та залишити позовні вимоги позивача щодо зміни п.п.1,13 договору № 3/56, укладеного 29.08.06 без задоволення. Судові витрати покласти на позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає її необґрунтованою.
Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 26.06.09 провадження по справі 8/39пд було зупинено. Підставою зупинення провадження у справі було направлення її до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги позивача на ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 17.06.09. Після усунення обставин, які зумовили зупинення провадження по справі, у зв’язку з необхідністю поновлення провадження у справі для її розгляду розпорядженням першого заступника голови суду від 05.08.09 було призначено колегію суду у складі –Парамонова Т.Ф. –головуючий суддя, Єжова С.С., Семендяєва І.В. –судді.
Ухвалою від 05.08.09 провадження було поновлено.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч.2 ст.99 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами по справі №8/39пд існують господарські відносини за договором на подачу та прибирання вагонів № 3/56 від 29.08.06.
Судом зазначено, що ВАТ “Лисичанськвугілля” у своєму позові наполягає на винесенні рішення про прийняття та викладення судом пунктів 1 та 13 договору № 3/56 від 29.08.06 року на подачу й прибирання вагонів у його (позивача) редакції та правомірно посилається на те, що відповідно до п.1.2 розділу 2 Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Мінтрансу України від 15.11.99 № 551 та зареєстрованого в Мін’юсті України 01.12.99 за № 828/4121, - відстань подачі й забирання вагонів визначається від стрілки примикання під'їзної колії, якщо вона примикає до колій станції, або від вихідної стрілки станції, з якої подаються вагони, якщо під'їзна колія примикає до перегону чи в інших місцях за межами станції.
Згідно матеріалам справи, під'їзна колія ВАТ “Лисичанськвугілля” примикає до станційних колій Білогорівського парку станції Переїзна Донецької залізниці, а Білогорівський парк станції Переїзна є станційними коліями у межах станції Переїзна Донецької залізниці, що цілком відповідає п.3.7 Технологічного процесу роботи станції Переїзна Донецької залізниці (в редакції наказу начальника Донецької залізниці від 30.09.08 № 619/Н), техніко-розпорядчому акту станції Переїзна Донецької залізниці та схемі станції, що надані у копіях до матеріалів справи відповідачем, - якими встановлено, що станція Переїзна включає до себе безпосередньо станцію, Чорноморський та Білогорівський парки, роз'їзд Томашевський і станцію Новодружівська.
Суд вказує, що має фактичні та правові підстави дійти висновку, що спірна під'їзна колія, якою користується позивач, примикає стрілкою № 15 до станційної колії № 1-а Білогорівського парку станції Переїзна Донецької залізниці, який не знаходиться за межами станції Переїзна, а знаходиться саме в межах цієї станції. Стрілка примикання під'їзної колії підприємства - відповідача є стрілкою примикання до Білогорівського парку станції Переїзна Донецької залізниці, і саме від цієї стрілки має визначатися відстань подачі й забирання вагонів.
До того ж, судом зазначено, що позивач, на підтвердження відстані, яку слід брати до уваги при внесенні змін до спірного договору, надав, крім інших доказів, Акт обстеження умов роботи на під’їзній колії та станції примикання станції Переїзна Донецької залізниці, складений, узгоджений та підписаний обома сторонами за цим спором 15.09.03 року, згідно якому відстань для стягнення плати за подачу та прибирання вагонів в обидва кінці становить 2,07 км (а.с. 83).
За таких обставин суд задовольнив позов у повному обсязі.
Заявник апеляційної скарги вважає, що при прийнятті рішення судом були порушені норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх доводів за апеляційною скаргою заявник посилається на те, що судом були порушені вимоги ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки цей спір підлягав припиненню так як є рішення господарського суду від 12.03.07 між тими ж сторонами, про то й же предмет спору і з тих же підстав.
Скаржник зазначає, що висновки суду, щодо визначення межі станції Переїзна, суперечать п. 14.2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.12.96, та зареєстрованого у Мін’юсті України 25.02.97 за № 50/1854, які передбачають, що межами станції на одноколійних ділянках є вхідні світлофори, що підтверджено технічною документацією станції Переїзна. Судом же, при визнанні межі станції взято до уваги не технічна документація станції, а Технологічний процес роботи станції Переїзна, який ніякого відношення до встановлення межі станції в технічному сенсі не має.
Скаржник зазначає, що Технологічний процес станції не є технічним документом, тому висновки суду про встановлення межі станції, які базуються на даних Технологічного процесу роботи станції не можна вважати обґрунтованими.
Судова колегія, розглянувши доводи апеляційної скарги, не приймає їх з огляду на наступне.
Посилання відповідача на те, що провадження у справі має бути припинено, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у справі № 4/8пд фактично розглядалися розбіжності за договором на подачу та прибирання вагонів № 3/56 від 29.08.06. Але залізницею не було додержано порядку врегулювання розбіжностей, який викладено у п. 3.4 Правил обслуговування залізничних під’їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 875/5096.
У даній справі розглядаються вимоги про зміну умов договору, за яким між сторонами існують господарські стосунки протягом декілька років, і позивач не позбавлений права внесення змін до умов діючого договору.
Крім того, після винесення 12.03.07 рішення у справі № 4/8пд, 30.09.08 року наказом №619/н начальником Донецької залізниці затверджено Технологічний процес роботи станції Переїзна.
За п. 3.7 Технологічного процесу визначено, що станція Переїзна включає до себе безпосередньо станцію, Чорноморський та Білогорівський парки, роз’їзд Томашевський і станцію Новодружівська.
За таких обставин судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо наявності правових та фактичних підстав для зміни умов договору за вимогою позивача.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Державного підприємства „Донецька залізниця” в особі Луганської дирекції залізничних перевезень задоволенню не підлягає, суд першої інстанції з’ясував всі обставини справи і, приймаючи рішення, не допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Рішення господарського суду Луганської області слід залишити без змін.
Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101, ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
п о с т а н о в и в :
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Донецька залізниця” в особі Луганської дирекції залізничних перевезень на рішення господарського суду Луганської області від 07.04.2009 по справі № 8/39пд залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 07.04.2009 по справі №8/39пдзалишити без змін.
Головуючий суддя Т.Ф. Парамонова
Суддя С.С. Єжова
Суддя І.В. Семендяєва