ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.08.2009  року                                                            Справа № 15/172

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                              Семендяєвої І.В.

суддів                                                  Єжової С.С.

Парамонової Т.Ф.                                                       

за присутністю секретаря

судового засідання                              Антонової І.В.

та представників сторін:

від позивача                                        - Майданік В.В., довіреність № 1739-НЮ від

01.07.09, юрисконсульт відділу актово-претензійної

та позовної роботи галузевої служби комерційної  

роботи та маркетингу;

від відповідача                             - ОСОБА_4, довіреність б/н від 22.06.09

                                                  представник відповідача за довіреністю;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні          

апеляційну скаргу                              фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Красний Луч Луганської області     

на рішення

господарського суду             Луганської області

від            07.07.09 (підписано  10.07.09)

у справі                                        № 15/172 (суддя –Пономаренко Є.Ю.)

за позовом                                        Державного територіально-галузевого об’єднання

„Південно-Західна залізниця”, м. Київ

до відповідача                              фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Красний Луч Луганської області     

про                                                  стягнення 42090 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об’єднання „Південно-Західна залізниця”,               м. Київ (далі за текстом - ДТГО „Південно-Західна залізниця”, позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Красний Луч Луганської області (далі за текстом –ФОП ОСОБА_5, відповідач, заявник апеляційної скарги)  про стягнення  штрафу  за неправильне зазначення в накладній адреси одержувача в розмірі 42090 грн.  00 коп.

Заявою від 06.07.09 № Мюр-0195 позивач по справі уточнив свої позовні вимоги і просив стягнути з ФОП ОСОБА_5 штраф у розмірі 42090 грн. 00 коп. за неправильне зазначення у накладній № 50529110 адреси одержувача.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.07.09 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у сумі 42090 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 420 грн. 90 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп.

Дане судове рішення мотивовано ст. 921 Цивільного кодексу України; п. 2 ст. 193, п. п. 2, 5 ст. 307  Господарського кодексу України; ст. ст. 6, 23, 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457; Правилами оформлення перевізних документів.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 15.07.09, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 07.07.09 по справі № 15/172 та прийняти нове рішення, яким зменшити штраф за позовом в половині однократного розміру від провізної плати за всю відстань перевезення за відправкою № 50529110, що становить 4209 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує на те, що він не згоден з рішенням суду і вважає, що воно прийнято з порушенням норм матеріального права і судом були не повністю з’ясовані обставини справи, що мають значення  для  справи, а також що судом не було перевірено правильність заявлених вимог та не враховано інших обставин, які мають істотне значення при розгляді  справи та винесенні рішення.

Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 22.07.09 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду від 07.07.09 у справі № 15/172 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя - Баннова Т.М., судді –Єжова С.С., Парамонова Т.Ф.

Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 22.07.09 прийняв до провадження апеляційну скаргу відповідача, розгляд справи було призначено на 18.08.09.

Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 05.08.09, на підставі ст. 28 Закону України „Про судоустрій України” та ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з виходом з відпустки судді Семендяєвої І.В. та з метою рівномірного навантаження на суддів, головуючу суддю Баннову Т.М. виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної  скарги у справі № 15/172 та введено  до складу колегії головуючого суддю Семендяєву І.В.

Позивач надав суду  відзив на апеляційну скаргу відповідача № Мюр-0226 від 12.08.09 яким  вважає, що оскаржуване судове рішення винесено без порушення норм матеріального та процесуального права та з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому, просить залишити  рішення господарського суду від 07.07.09 по справі № 15/172 без змін, а скаргу залишити без задоволення.

Постанова приймається 18.08.09.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга   не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевий господарський суд підставно не прийняв до  уваги доводи відповідача про те, що при заповненні ним залізничної накладної мала місце описка, яка була зроблена не навмисно, оскілки настання відповідальності за невірне зазначення адреси та  коду вантажоодержувача згідно ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць не пов’язується з виновною поведінкою вантажовідправника.

Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, позивач - ДТГО „Південно-Західна залізниця” надало відповідачу –ФОП ОСОБА_5 послуги з перевезення вантажів зі станції Красний Луч Донецької залізниці на станцію Чернігів Південно-Західної залізниці у вагонах №№ 66970716, 67861724 по залізничній накладній № 50529110. На станції призначення  була встановлена невідповідність поштової адреси одержувача, зазначеної у перевізних документах, - в накладній № 50529110 в графі „Одержувач” зазначено - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Технова”, код - 3191, його поштова адреса - 03150, м. Київ, вул. Демитрова, корпус 10А, в той час як у Договорі № 2036127 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 01.08.08 місцезнаходження ТОВ Фірма „Технова” є - м. Київ, вул. Димитрова, б. 5, корпус 10а.

Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами, які  є обов’язковими  для  виконання суб’єктами господарювання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 р. № 457 затверджено Статут залізниць України (далі –Статут).

Даний Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2).

Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до ст. 6 Статуту, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну; усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Згідно з п. п. 2.1 п. 2 Правил оформлення перевізних документів Вантажовідправник при заповненні комплексу перевізних документів повинен вказати точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - одержувача вантажу, його код та адресу.

Відповідно до п. п. 5.5 п. 5 Правил оформлення перевізних документів у разі, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, відповідно з ст. 118 Статуту.

Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 122 Статуту за  неправильно  зазначені  у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника  стягується  штраф  у  розмірі  згідно  із ст. 118 цього Статуту.   При   цьому,   відправник    несе    перед    залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Положеннями ст. 118 Статуту визначено штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Отже, Статут Залізниць України є нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини господарюючих суб’єктів у сфері залізничних перевезень і є обов’язковим до застосування.

Стаття 122 Статуту передбачає, що за неправильно зазначені у накладній  масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту, яка визначає штраф у розмірі п’ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Провізна плата вантажу згідно залізничної накладної № 50529110 становить                8418 грн. 00 коп., у  зв’язку з чим штрафна санкція складає 42090 грн. 00 коп.

Згідно викладеному, нарахування позивачем зазначеного штрафу є обґрунтованим.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що суд першої інстанції  не обґрунтував збитки позивача, спричинені  вищезазначеним правопорушенням з боку відповідача та не скористався своїм правом зменшувати згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України розмір штрафу.

З приводу наведеного слід  зазначити наступне.

Статті 118, 122 Статуту не пов’язують настання відповідальності вантажовідправника за невірне зазначення адреси вантажоодержувача з необхідністю доведення вини вантажовідправника або навмисного  наміру та спричинення будь-яких збитків.

У застосуванні ст. ст. 118, 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає  стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв’язку з цим збитки.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені),  яка   підлягає   стягненню   зі   сторони,   що   порушила зобов'язання.

Таким чином, можливість  зменшувати обґрунтовано нараховані позивачем штрафні санкції є правом суду, а не його обов’язком.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що відповідно до оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.07 № 01-8/917 „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” п. 22 передбачено, що суд має право зменшувати розмір штрафу,  передбаченого п. п. 118, 122 Статуту залізниць України.

В той же час роз’ясненням  Вищого господарського суду України № 02-5/293 від 29.04.94 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань” , передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є  даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання,  невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З огляду на викладене, суд  першої інстанції повинен був дослідити наявність зазначених обставин, з’ясувати у сторін їх матеріальний стан, причини неналежного виконання зобов’язань та ступень виконання зобов’язань, невідповідність розміру штрафу наслідкам порушення. Але відповідач у судове засідання 07.07.09 не з’явився, клопотання  про зменшення суми штрафних санкцій  не подавав взагалі. Тому, у господарського суду  не було зобов’язання розглядати питання про зменшення  розміру штрафних санкцій.

Інші доводи апеляційної скарги відхиляються у зв’язку з їх необґрунтованістю, оскільки факт невірного зазначення адреси вантажоодержувача підтверджений документально і не заперечується відповідачем (розцінюється відповідачем як описка).

Таким чином, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду, що оскаржується у даному випадку, ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито за апеляційною скаргою покладається на заявника апеляційної  скарги (відповідача у справі).

Згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні, за згодою представників сторін, оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5,           м. Красний Луч Луганської області б/н від 15.07.09 на рішення господарського суду Луганської області від 07.07.09 по справі № 15/172  залишити без задоволення.

2. Рішення  господарського суду Луганської області від 07.07.09 у справі                    № 15/172  залишити без змін.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п’ятиденний строк з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                            І.В. Семендяєва

Суддя                                                                                 С.С. Єжова

 Суддя                                                                                Т.Ф. Парамонова