ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
|
"14" липня 2006 р. |
Справа № 16/138-06-3628 |
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Счастливцевої К.С.
З участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 по дов. б/н від 01.12.2005р.;
ОСОБА_2 по дов. № НОМЕР_1;
Від відповідача: ОСОБА_3 -приватний підприємець;
Від третіх осіб: не з'явилися;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору -Малиновської районної адміністрації та товариства з обмеженою відповідальністю “Рім” про визнання права власності, а також за зустрічним позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі по тексту СПД ОСОБА_1) звернулася до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (далі по тексту СПД ОСОБА_3) про визнання права власності на кіоск (металеву конструкцію), площею 29,73 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1. Свої доводи позивач обґрунтовує порушенням з боку відповідача його прав як законного набувача спірного майна, що спричинило звернення позивача до господарського суду з даними вимогами.
Відповідач заперечує проти заявлених вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість та 15.06.2006р. звернувся до господарського суду із зустрічним позовом до СПД ОСОБА_1 про визнання права власності на магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 26,1 кв.м. Ухвалою суду від 19.06.2006р. зустрічна позовна заява СПД ОСОБА_3 була прийнята до розгляду та зустрічні позовні вимоги об'єднані зі справою №16/138-06-3628 в одне провадження.
Ухвалою суду від 19.06.2006р. до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору була залучена Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради. Представник Малиновської районної адміністрації жодного разу у судове засідання не з'явився, будь-яких пояснень з приводу заявлених сторонами позовних вимог суду не надав.
Ухвалою суду від 24.05.2006р. до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено товариство з обмеженою “Рім” (далі по тексту ТОВ “Рім”). Представник ТОВ “Рім” жодного разу у судове засідання не з'явився, пояснень по суті предмету спору суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Відповідач в процесі розгляду справи стверджував, що в зв'язку з відсутністю оформлених у встановленому законом порядку правовстановлюючих документів на земельну ділянку, реконструйований ним магазин по АДРЕСА_1 тривалий час не експлуатувався. СПД ОСОБА_1 здійснила самовільний захват належного СПД ОСОБА_3 магазину та здійснює в ньому підприємницьку діяльність. Відповідач стверджує, що спір у даній справі стосується одного і того же об'єкту, на який вимагають визнати право власності обидві сторони. З огляду на викладену позицію відповідача, суд вважає за необхідне розглядати позовні вимоги СПД ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги СПД ОСОБА_3 в сукупності, здійснюючи окремо правовий аналіз доводам учасників процесу.
01.06.2004р. між СПД ОСОБА_1 (Орендар) та відділом дозволів та узгоджень Управління розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради (Орендодавець) був укладений договір оренди індивідуально визначеного майна за №НОМЕР_2. Згідно умов розділу 1 договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно -тверде покриття, площею 29,73 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з метою здійснення роздрібної торгівлі фасованими товарами. Строк дії договору обмовлений сторонами до 01.06.2005р. Додатковою угодою від 01.09.2005р. строк дії договору оренди №НОМЕР_2 від 01.06.2004р. був продовжений до 01.09.2006р.
02.08.2004р. між СПД ОСОБА_1 та ТОВ “Рім” був укладений договір купівлі-продажу за №14, відповідно до умов якого СПД ОСОБА_1 придбала у власність металеву конструкцію б/у. 04.08.2004р. між сторонами за угодою був підписаний акт приймання-передачі №8, згідно умов якого СПД ОСОБА_1 прийняла від постачальника - ТОВ “Рім” металеві конструкції на загальну суму 1800 грн. (т.1 а.с.153). Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру НОМЕР_3 ТОВ “Рім” 08.09.2004р. прийняло від СПД ОСОБА_1 1800 грн. за основні засоби по договору купівлі-продажу №НОМЕР_4(т.1 а.с.152).
Згідно паспорту некапітального пункту роздрібної торгової мережі кіоску, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який був виконаний за замовленням СПД ОСОБА_1, генеральний план кіоску розроблений на геодезичної підоснові, виданої геослужбою ГлавУАГ м. Одеси в жовтні 2004 року. Відповідно до цього паспорту, площа кіоску складає 29,73 кв.м. висота кіоску складає 3,15 м. Кіоск представляє собою одноповерхову конструкцію, яка виконана із полегшених матеріалів, які дозволяють провести у разі необхідності демонтаж. У кіоску відсутній торговий зал, торгівля здійснюється через вікно, розташоване у фасадної частини кіоску.
СПД ОСОБА_1 стверджує, що відповідачем неодноразово здійснювалися перешкоди у користуванні придбаним нею за договором купівлі-продажу №НОМЕР_4майном, що і спричинило її звернення до господарського суду з даними позовними вимогами.
Відповідач, в свою чергу, на підтвердження правомірності своїх доводів та зустрічних позовних вимог посилається на наступне.
Рішенням виконавчого комітету Малиновської райради народних депутатів №НОМЕР_5 від 05.10.1993р., СПД ОСОБА_4 було надано дозвіл на установку павільйону по АДРЕСА_2. Спецінспекцією по благоустрою виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів був наданий договір-дозвіл за №НОМЕР_6 на установку павільйону по АДРЕСА_2 строком до 31.12.1993р.
Рішенням Малиновської райради народних депутатів №НОМЕР_7 павільйон по АДРЕСА_2 був перереєстрований на СПД ОСОБА_3
В матеріалах справи міститься ескізний проект реконструкції торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_2, розробленого на замовлення СПД ОСОБА_3 09.10.1НОМЕР_2р. У даному проекті площа павільйону складає 35 кв.м., яка в свою чергу складається з площі торгівельного залу, приміщення санвузлу, санвузлу відвідувачів, тамбуру. Інспекцією ГАСК 08.12.1НОМЕР_2р. за НОМЕР_8 СПД ОСОБА_3 було видано дозвіл на установку павільйону за адресою: АДРЕСА_3.
Згідно висновку державної санітарно-епідеміологічної служби м. Одеси за №НОМЕР_9 СПД ОСОБА_3 було надано дозвіл на початок роботи продовольчого магазину за адресою: АДРЕСА_3.
За даними технічного паспорту торгівельного павільйону, розташованого за адресою АДРЕСА_2, та складеного КП “ОМБТІ та РОН” 18.03.2005р., площа павільйону складає 26,1 кв.м., висота приміщень -2.65 м.
Крім того, відповідачем були надані цілий ряд документів, якими надавався дозвіл на реконструкцію павільйону та договори на водопостачання та енергопостачання об'єкту, розташованого по АДРЕСА_2.
При цьому, слід зазначити, що СПД ОСОБА_1 також були надані суду проектна документація на електропостачання та водопостачання об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, якою підтверджується самостійне замовлення даного виду робіт.
За переконанням суду, аналізом наданих сторонами документів не є можливим дійти однозначного висновку про тотожність об'єктів, ні які претендують обидві сторони. Більш того, суд звертає увагу сторін на наступному.
По-перше: згідно документації, наданої сторонами, площа кіоску, який був споруджений СПД ОСОБА_1 складає 29,73 кв.м. висота кіоску складає 3,15 м. При цьому, площа павільйону, на якій претендує відповідач складає 26,1 кв.м., висота приміщень -2,65 м.
По-друге: сторони претендують на об'єкти, які розташовані за різними адресами -АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3.
По-третє: при вивченні фотофіксації кіоску, розташованого за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2, згідно паспорту некапітального пункту роздрібної торгової мережі, який був виконаний за замовленням СПД ОСОБА_1, та ескізного проекту реконструкції торгівельного павільйону по АДРЕСА_4, який був виконаний на замовлення СПД ОСОБА_3 фасадна частина об'єктів значно відрізняються друг від друга.
По-четверте: технічний паспорт торгівельного павільйону по вул. АДРЕСА_3, виконаний на замовлення СПД ОСОБА_3 18.03.2005р., у той час як з 2004 року СПД ОСОБА_1 здійснює свою підприємницьку діяльність у кіоску, розташованому по вул. АДРЕСА_2. Суду не зрозумило яким чином СПД ОСОБА_3 була заказана техічна документація із здійсненням обмірів приміщень у об'єкті, який вже знаходився у користуванні інших осіб. Наведене теж свідчить про існування двох інших об'єктів торгівлі.
Незважаючи на те, що по тексту позову СПД ОСОБА_1 стверджує про отримання в оренду торгівельного місця, на якому знаходився зруйнований об'єкт, наведене не дозволяє суду дійти висновку, що у даному місці знаходився магазин, який раніше був споруджений СПД ОСОБА_3 з огляду на приведені вище значні розбіжності як у технічних характеристиках об'єктів так і інших показниках.
Проаналізувавши ситуацію, яка склалася між сторонами по справі, суд доходить висновку про правомірність та обгрунтованість позовних вимог СПД ОСОБА_1 з огляду на таке.
Відповідно до положень ч. 1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ст. 21 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ (з наступними змінами та доповненнями), однією з підстав виникнення права власності є укладення цивільно-правових угод. Крім того, у відповідності до ст. 128 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або умовами договору.
Як зазначалось вище, 01.06.2004р. між СПД ОСОБА_1 та відділом дозволів та узгоджень Управління розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради був укладений договір оренди індивідуально визначеного майна за №НОМЕР_2, відповідно до умов якого СПД ОСОБА_1 отримала в оренду окреме індивідуально визначене майно -тверде покриття, площею 29,73 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з метою здійснення роздрібної торгівлі фасованими товарами. На підставі договору купівлі-продажу за №14 від 02.08.2004р., укладеного між СПД ОСОБА_1 та ТОВ “Рім” позивач придбала у власність металеву конструкцію б/у, яка за актом приймання-передачі від 04.08.2004р. була передана СПД ОСОБА_1 Із придбаних за договором з ТОВ “Рім” металевих конструкцій позивачем було здійснено спорудження кіоску на орендованому у Управління розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради твердому покритті, розташованому за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Статтею 49 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом. В свою чергу, згідно ч. 1, 2 ст. 4 цієї законодавчої норми встановлено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.
При цьому, визнання за юридичною особою права власності на створене нею майно в судовому порядку не суперечить вимогам чинного законодавства України. Більш того, згідно ч. 1, 3 ст. 48 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ (з наступними змінами та доповненнями) Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Захист права власності здійснюється, у тому числі, господарським судом.
Підсумовуючи наведене, суд оцінює позовні вимоги СПД ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що містяться на законних підставах, в зв'язку з чим позов СПД ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
При цьому, зустрічні позовні вимоги СПД ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Незважаючи на те, що суд дійшов висновку, що сторонами були спорудженні два різних об'єкта, відповідач у процесі розгляду справи наполягає на тому, що СПД ОСОБА_1 здійснила самовільний захват саме його павільйону. Тобто, пред'являючи зустрічні позовні вимоги з даним обгрунтуванням СПД ОСОБА_3 фактично наполягає на визнанні права власності за ним на об'єкт, який був споруджений СПД ОСОБА_1 Враховуючи висновки суду щодо правомірності набуття СПД ОСОБА_1 права власності на металеву конструкцію кіоску, не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги СПД ОСОБА_3
Крім того, слід зазначити, що СПД ОСОБА_3 висуваються вимоги про визнання права власності на магазин. Суд звертає увагу відповідача, що за своїм цільовим призначенням та конструктивними елементами магазин має ознаки об'єкта нерухомості. Позиція суду з цього питання підтверджується також положеннями Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України N 127 від 24.05.2001р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за N 582/5773. Пунктами 1.2. та 1.3. Наказу передбачено, що Інструкція визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд та діє на всій території України для здійснення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна всіх форм власності. Пунктом 2.3. Інструкції магазин віднесено до переліку об'єктів нерухомості за ознакою: ІНФОРМАЦІЯ_1 "Громадські будинки і споруди". Враховуючи викладене, об'єкт нерухомого майна -магазин -повинен бути зданий до експлуатації. СПД ОСОБА_3 стверджує про прийняття об'єкту до експлуатації, але акт державної технічної комісії без номеру та дати, який був наданий відповідачем, не містить в собі підписів всіх уповноважених осіб та не затверджений у встановленому законом порідку, у зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 32, 33 ГПК України, не приймається судом до уваги. Правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій було здійснено спорудження магазину, СПД ОСОБА_3 суду не надав.
Підсумовуючи вищезазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог СПД ОСОБА_3 по даній справі, у зв'язку з чим в зустрічному позові відповідачу слід відмовити.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподілити між сторонами по справі згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати право власності суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 / АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_10 / на кіоск (металеву конструкцію), площею 29,73 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3.
3. У задоволенні зустрічного позову суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_3 -відмовити.
4. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 / АДРЕСА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_11/ на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 / АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_10 / 85 грн. /вісімдесят п'ять грн.00 коп./ - витрати на оплату держмита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу.
Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Желєзна С.П.