КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.04.2007                                                                                           № 4/164

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Розваляєвої  Т.С.

 суддів:                                          Гарник Л.Л.

                                        Зубець Л.П.

                        

 За участю представників:

 від позивача - не зявились

 від відповідача - не зявились

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд-Ойл"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.05.2006

 у справі № 4/164 (Борисенко І.І.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроальянс"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд-Ойл"

             

                       

 про                                                  стягнення 51974,64 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2006р. у справі № 4/164 позовні вимоги задоволені повністю.

Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, зазначивши при цьому, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків викладених у рішенні обставинам справи; суд необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в зв’язку з неможливістю явки в засідання його представників; судом не розглянуто зустрічний позов відповідача; не надано правової оцінки доводам, поданим відповідачем, та відхилено докази останнього; суд ухилився від розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення господарського суду м. Києва без змін, вказуючи на те, що в судовому засіданні 23.05.2006р. клопотання про відкладення розгляду справи відповідачем не заявлялось; в апеляційній скарзі не зазначено ні вихідного номеру, ні дати надходження такого клопотання до Господарського суду міста Києва; у справі є ухвала про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду; докази, викладені у відзиві на позов, суперечать матеріалам справи.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 01.09.2005р. між ТОВ “Агроальянс” (орендодавець) та ТОВ “Гранд-Ойл” (орендар) укладено договір № 1/09-05 оренди ємкостей для зберігання нафтопродуктів, відповідно до п. п. 1.1., 4.1., 4.3., 5.3., 6.1., 6.2, 7.1., 7.2., 7.6., якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду ємкості для зберігання нафтопродуктів, які відповідають вимогам “Правил технічної експлуатації нафтобаз”, розташовані на території нафтобази орендодавця за адресою: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 15а, для використання в господарській діяльності; орендна плата погоджена обома сторонами цього договору в сумі 25 000 грн. 00 коп. за кожен місяць, в т. ч. ПДВ; орендні платежі сплачуються орендарем в повній місячній сумі відповідно до п. 4.1. не пізніше 28 числа місяця, що передує звітному місяцю, відповідно до рахунку, виписаного орендодавцем; майно вважається повернутим орендодавцю повністю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі; за несвоєчасну сплату орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки; за затримку повернення орендованого майна після закінчення строку його оренди більше 5 днів орендар сплачує орендодавцю штраф в розмірі 5 000 грн. 00 коп., а також повністю проводить оплату орендної плати, інших платежів за весь час затримки; цей договір діє з 1 вересня 2005р. до 01 березня 2006р.; зміна або припинення договору може мати місце за згодою сторін. Зміни та доповнення розглядаються сторонами на протязі 20 днів; дія цього договору оренди закінчується у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; банкрутства орендатора, орендодавця; зупинення діяльності орендатора, орендодавця, достроково за згодою сторін або за рішенням суду, в інших випадках, що не суперечать законодавству.

10.03.2006р. Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроальянс” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд-Ойл” про стягнення 50 000 грн. 00 коп. основного боргу, 1 132 грн. 18 коп. пені, 600 грн. 00 коп. збитків від інфляції, 242 грн. 46 коп. 3% річних за період з 01.01.2006р. по 28.02.2006р. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що з 28.12.2005р. орендар припинив сплату орендних платежів; 16.12.2005р. на адресу позивача надійшов лист відповідача з проханням припинити договір оренди; 28.12.2005р. позивач направив відповідь з повідомленням про відмову в розірванні договору оренди; відповідач не надає акт прийому-передачі відповідно до п. 5.3. договору.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. При цьому відповідач зазначив, що сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, оскільки не встановлено вимоги щодо якості предмету оренди; ні в договорі, ні в акті приймання-передачі не зазначено стану предмету та його вартості; отже спірний договір оренди є неукладеним; відповідач не міг використовувати орендоване майно, оскільки його поставщики значно зменшили ліміт нафтопродуктів, які йому постачаються.

14.04.2006р. позивач уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача: 50 000 грн. 00 коп. – заборгованості по орендній платі; 1 939 грн. 03 коп. – пені за прострочку платежу; 1 200 грн. 00 коп. – збитків від інфляції; 306 грн. 17 коп. – 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2006р. у справі № 4/164 позовні вимоги задоволені повністю.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже за своєю правовою природою договір № 1/09-05 від 01.09.2005р. (далі договір) є договором оренди.

01.09.2005р. сторонами підписано акт прийому-передачі предмету оренди за договором № 1/09-05 від 01.09.2005р. Таким чином з цього часу відповідач вступив в користування орендним майном відповідно до п. п. 5.1. договору.

Відповідно до п. п. 4.3. договору орендні платежі сплачуються орендодавцем в повній місячній сумі відповідно до п. п. 4.1., не пізніше 28 числа місяця, що передує звітному місяцю, відповідно до рахунків, виписаних орендодавцем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання за договором належним чином не виконував: на виконання вимог п. п. 4.3. договору позивачем виписувались рахунки № 155 від 16.12.2005р. та № 159 від 20.01.2006р. на оплату орендної плати за січень-лютий 2006р., проте за вказаний період відповідач орендну плату не сплатив. Таким чином за період січень-лютий 2006р. заборгованість відповідача по орендній платі за спірним договором становить 50 000 грн. 00 коп.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов’язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 50 000 грн. 00 коп.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із п. 6.1. договору за несвоєчасну сплату орендної плати, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Розрахунок пені, здійснений позивачем (а. с. 26-27), є вірним і не перевищує граничного розміру пені, встановленого Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. За вказаних обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 939 грн. 03 коп. пені за період з 01.01.2006р. по 31.03.2006р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

До того ж відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування 3 % річних  та збитків від інфляції позивачем проведені вірно. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 306 грн. 17 коп. річних та 1 200 грн. 00 коп. збитків від інфляції  підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд при вирішенні даного спору вірно визначив правову природу спірних відносин і право позивача, яке порушено, а тому правомірно дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач посилається на те, що не міг використовувати орендоване майно за призначенням, оскільки його поставщики значно зменшили ліміт нафтопродуктів, які йому постачались, а тому на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України звільняється від оплати за весь час, протягом якого не міг користуватися орендованим майном. Такі твердження відповідача не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Одним із принципів підприємницької діяльності передбачений ст. 44 ГК України є принцип самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Таким чином відповідач вільний у виборі контрагентів при укладанні договорів і здійснює свою господарську діяльність на власний комерційний ризик.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За вказаних обставин факт зменшення поставки нафтопродуктів відповідачу його контрагентами за іншими договорами не звільняє відповідача від виконання його зобов’язань за укладеним з позивачем господарським договором.

Посилання апелянта на той факт, що судом було прийнято і не розглянуто зустрічну позовну заяву не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах справи міститься ухвала Господарського суду м. Києва від 21.04.2006р. за № 05-5-4/4677 про повернення без розгляду зустрічної позовної заяви ТзОВ “Гранд-Ойл” до ТзОВ “Агроальянс” по справі № 4/164.

Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх необгрунтованості та декларативності також не спростовують висновків, викладених у спірному рішенні господарського суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для його зміни або скасування.

Перевіривши заяву ТзОВ “Гранд-Ойл” від 13.07.2006р. про відстрочку виконання рішення суду, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно із ч.1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В поданій заяві відповідач посилається на те, що його поставщики зменшили ліміт нафтопродуктів, які йому постачаються, що значно ускладнило його фінансовий стан.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проте жодних доказів на підтвердження своїх доводів відповідач не надав. Крім того, відповідач в судове засідання Київського апеляційного господарського суду жодного разу не з’явився, ніяких пояснень або доказів не надавав, хоча і був повідомлений належним чином про час та місце засідання суду (а. с. 129).

За таких підстав, зважаючи на те, що відповідачем не доведено винятковість обставин, що склалися та їх об’єктивний вплив на виконання судового рішення апеляційний господарський суд приходить до висновку, що заява про відстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2006р. у справі № 4/164 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення

 Головуючий суддя                                                                      Розваляєва  Т.С.

 Судді                                                                                          Гарник Л.Л.

                                                                                          Зубець Л.П.

 23.04.07 (відправлено)