КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.04.2007 № 47/354-14/300
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Бондар С.В.
Тищенко А.І.
За участю представників:
від позивача -Лобуцький В.П. – юрист,
від відповідача - Шаповаленко А.В. – юрист,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Трансфорвардінг Лімітед АГ"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.12.2006
у справі № 47/354-14/300 (Калатай Н.Ф.)
за позовом Закритого акціонерного товариства "Трансфорвардінг Лімітед АГ"
до Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця"
про стягнення 174591,85 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.12.2006 року у справі № 47/354-14/300 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Трансфорвардінг Лімітед АГ» задоволені частково та стягнуто з Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» збитки в сумі 21210грн. 00 коп., 212 грн. 10 коп. витрат по сплаті державного мита та 14 грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі позивач стверджує, що факт понесення ним витрат по оплаті за переадресування вагоно-цистерн доведений та підтверджується платіжними дорученнями, доданими до позовної заяви. Також апелянт з приводу того, що в платіжних дорученнях в графі призначення платежу вказаний договір № 02/02-2005 від 01.02.2005р., а не договір № 49 від 11.05.2005р. зазначає, що договір № 02/02-2005 від 01.02.2005р. вказаний помилково і стверджує, що ця помилка не є наслідком неотримання грошових коштів ЗАТ «Іллічівський паливний термінал», так як всі інші реквізити в платіжних дорученнях були вказані вірно. На підтвердження цього він посилається на лист № 773 від 16.10.2006р. ЗАТ «Іллічівський паливний термінал», яким начебто підтверджено перерахування цих коштів.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
19.05.2005 р. між позивачем та Фірмою «Етранса Словакія с.р.о.» (далі Фірма) був укладений договір № 14/02-2005 оренди вагонів (далі Договір оренди), згідно якого позивач, як Орендодавець, зобов’язався надати, а Фірма, як Орендар, прийняти і оплатити послуги по наданню цистерн, що є власністю або орендованими Орендодавцем, для здійснення експортних перевезень нафти та нафтопродуктів.
Згідно п. 1.2 Договору оренди цистерни, що є об’єктом оренди за Договором, повинні мати право виходу на шляхи загального користування і курсування залізницями РФ та країн СНГ.
Всього, згідно з Додатком № 1 до Договору оренди, передачі в оренду підлягало 62 цистерни, вартість оренди становила 10 доларів США на добу за одну цистерну.
19.05.2005 р. за Актом приймання-передачі залізничних вагонів-цистерн (Додаток № 2 до Договору оренди) (далі акт від 19.05.2005 р.) позивач передав Фірмі в оренду 62 цистерни.
В зв’язку з наявністю господарського спору щодо права власності на зазначені цистерни, телеграфним повідомленням від 08.06.2005 р. № нр_000125/ЦВ відповідач заборонив їх вихід за межі України.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з залізничних накладних та витягу з міждорожнього архіву Інформаційно-статистичного центру ДТГО Південно-Західної залізниці по кожній спірній цистерні, 23 порожні вагоно-цистерни за номерами 50006774, 57155293, 57116691, 57175390, 50322676, 50323658, 57146193, 50323518, 57107096, 57132391, 50322916, 50322833, 57125494, 57116493, 50322726, 57176992, 57344350, 57172397, 57159394, 57149999, 57136798, 57157398, 57115099, які 07-10 червня 2005 року були відправлені зі станції Рені до станції Нефтяная Приволжской железной дороги, Росія, були зупинені на станції Роздільна і 17.06.2005 р. відправлені на станцію Кагамликська.
Сторонами не заперечується, що зупинення пов’язане з вищезгаданим розпорядженням відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2005 р.№ 24/412, яке набрало законної сили 16.08.2005 р., Державну адміністрацію залізничного транспорту України зобов’язано скасувати Розпорядження № нр_000125/ЦВ від 08.06.2005 р., з огляду на що позивач вимагає стягнути з відповідача збитки, пов’язані з переадресуванням зазначених вагонів.
Як було встановлено судом першої інстанції, переадресування вагонів здійснювало Закрите акціонерне товариство «Іллічівський паливний термінал», з яким у позивача був укладений договір № 49 про надання транспортних послуг від 11.05.2005 р. за умовами якого зазначене товариство організовувало повернення належних позивачу на праві власності чи оренди порожніх вагонів після їх вивантаження на своїх під’їзних шляхах.
Згідно Акту № 114 від 29.06.2006 р. приймання-здачі виконаних робіт за договором № 49 від 11.05.2005 р., підписаного позивачем з ЗАТ «Іллічівський паливний термінал», останнім здійснено переадресування 23 цистерн позивача і вартість переадресування становить 43998,85 грн.
На підтвердження понесення витрат на оплату наданих послуг з переадресування позивач посилається на копії платіжних доручень від 15.06.2005 р. № 2893, від 17.06.2005 р. № 2904, від 22.06.2005 р. № 2914 на загальну суму 57 500 грн. з призначенням платежу: Сплата за повернення порожніх цистерн згідно договору № 02/02-2005 від 01.02.2005 р. в т.ч. ПДВ.
Однак, будь-якого зв’язку вищевказаних платежів з фактом оплати позивачем переадресування 23 порожніх цистерн, вартість якого позивач вимагає стягнути з відповідача, з матеріалів справи не просліджується, оскільки в обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на договір № 49 від 11.05.2005 р., а не на договір № 02/02-2005 від 01.02.2005 р., посилання на якій міститься в зазначених платіжних дорученнях, в графі призначення платежу.
Колегія суддів підтримує позицією суду першої інстанції стосовно того, що не може вважатися належним доказом оплати здійсненого переадресування і платіжне доручення № 2983 від 08.07.2005 р. на суму 75000 грн. з призначенням платежу: За повернення порожніх цистерн згідно рахунку № 122 від 01.07.2005 р. в т.ч. ПДВ, оскільки, як свідчать матеріали справи, рахунок № 122 з призначенням платежу: На передоплату за послуги по відправці порожніх вагонів був виписаний Іллічівськом паливним терміналом позивачу 01.07.2005 р., в той час як послуги з переадресування 23 порожніх вагонів були надані позивачу 17.06.2005 р.
Зазначений рахунок не міг бути виданий на передоплату зазначених послуг, а тому, твердження, що за надані послуги з переадресування 23 порожніх вагонів позивач розрахувався, сплативши рахунок № 122 від 01.07.2005 р., спростовуються вищенаведеним.
До того ж суд звертає увагу на те, що, в листі від 16.06.2005 р. № 539/03, з яким позивач звернувся до Кенійської філії ВАТ «Одеснафтопродукт», висловлене проханням надати згоду на те, що Закрите акціонерне товариство «Іллічевський паливний термінал» займеться переадресуванням 23 цистерн на станцію Кагамликська на підставі договору № 02/02-2005 від 01.02.2005 р., в той час як позивач посилається на договір № 49 від 11.05.2005 р.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, підставою виникнення цивільно-правової відповідальності за завдану майнову шкоду є наявність збитків, протиправність дій особи яка завдала збитків, причинний зв’язок між ними та наявність вини особи, яка завдала збитків. За відсутності хоча б одної з зазначених умов судом не може бути прийняте рішення про стягнення збитків, пов’язаних з порушенням договірних зобов’язань.
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач не довів ні в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги факт понесення ним витрат, які він стягує з відповідача як збитки.
Колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника, на лист від 16.10.2006 р. № 773 ЗАТ «Іллічівський паливний термінал», який був надісланий на адресу позивача, про те, що платежі за платіжними дорученнями № 2893 від 15.06.2005 р. на 15000 грн., № 2904 від 17.06.2005 р. на 38500 грн., № 2914 від 22.06.2005 р. на 4000 грн. отримані за договором № 49 від 11.05.2005 р. на повернення порожніх вагонів, в тому числі, 23 спірних цистерн, оскільки чинним законодавством не передбачено зміна призначення платежу у платіжних документах шляхом направлення одержувачем грошових коштів листа платнику більше ніж через рік після їх одержання.
До того ж, належними доказами перерахування грошових коштів є саме платіжні доручення банківських установ, а не листи сторін за договором.
Таким чином, позивачем не доведено наявності всіх умов цивільно-правової відповідальності відповідача за завдання позивачу збитків у вигляді вартості переадресування 23 порожніх вагонів, а саме, що такі збитки, в сумі 43 998,85 грн., позивачем були понесені, у зв’язку з чим, позовні вимоги про стягнення з Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) на користь позивача 43998,85 грн. збитків задоволенню не підлягають.
Суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 29037,50 грн. вигоди, упущеної внаслідок повернення позивачу Фірмою «Етранса Словаків с.р.о.» (далі Фірма) вагоно-цистерн у кількості 28 штук з оренди за договором № 14/02-2005 р. від 05.04.2005 р., виходячи з наступного:
Як було вже зазначено та підтверджено матеріалами справи, 23 з 28 зазначених вагоно-цистерн, а саме, 50006774, 57155293, 57116691, 57175390, 50322676, 50323658, 57146193, 50323518, 57107096, 57132391, 50322916, 50322833, 57125494, 57116493, 50322726, 57176992, 57344350, 57172397, 57159394, 57149999, 57136798, 57157398, 57115099, були затримані внаслідок видачі відповідачем Розпорядження № нр_000125/ЦВ від 08.06.2005 р.
Щодо факту затримки внаслідок видачі цього розпорядження 5-ти цистерн - №№ 50324714, 57136392, 57156291, 57147092, 57347833 - докази в матеріалах справи відсутні.
Крім того, як свідчать наявні в матеріалах справи позивачем витяги з міждорожнього архіву Інформаційно-статистичного центру ДТГО Південно-Західної залізниці по кожній спірній цистерні, станція Нефтяная Приволжской железной дороги, Росія, або будь-яка інша станція за межами України не була зазначена в якості станції призначення по цих 5 цистернах, в той час як розпорядженням від 08.06.2005 року щодо вагонів позивача відповідач заборонив їх вихід саме за межі України.
З огляду на зазначене, вимоги про стягнення з відповідача 29037,50 грн. підлягають частковому задоволенню за оренду 23 вагоно-цистерн, а не 28 вагоно-цистерн, як просив позивач.
Вартість оренди за умовами договору № 14/02-2005 р. від 05.04.2005 р. становить 10 доларів на добу.
Вартість оренди зазначених вагонів, з урахуванням дати повернення їх з орендного користування Фірмою «Етранса Словаків с.р.о.» за умовами договору № 14/02-2005 р. від 05.04.2005 р. та дати передачі в оренду ЗАТ „Торговий Дім «Укртатнафта» за умовами договору оренди № ТД-1000/84 від 05.04.2005 р., з урахуванням курсу гривні до долара США, встановленого НБУ за спірний період, становить 21 210,00 грн.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення 29 037,50 грн. вигоди, упущеної внаслідок повернення позивачу Фірмою «Етранса Словаків с.р.о.» вагоно-цистерн у кількості 28 штук з оренди за договором № 14/02-2005 від 19.05.2005 р., підлягають частковому задоволенню в сумі 21 210 грн.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.2006 року у справі № 47/354-14/300 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Трансфорвардінг Лімітед АГ» – без задоволення.
2. Матеріали справи № 47/354-14/300 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Бондар С.В.
Тищенко А.І.
16.04.07 (відправлено)