КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18.04.07 р. № 21/503-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Тищенко А.І.
Коршун Н.М.
при секретарі: Орлові О.В.
За участю представників:
від позивача - Маркєлов В.В., Петрук В.М. (за довір.),
від відповідача - Рафтопулло Н.О. (за довір.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
на постанову Господарського суду м.Києва від 25.01.2007
у справі № 21/503-А (Шевченко Е.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна інвестиційна фінансова група "КСВУ"
до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
третя особа відповідача
третя особа позивача
про зобов"язанная вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду м. Києва від 25.01.2007 р. у справі №21/503-А позов задоволено частково, зобов'язано Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України (далі – відповідач) прийняти рішення про видачу ТОВ "Національна інвестиційна фінансова група" "КСВУ"
(далі - позивач) ліцензію на провадження діяльності із залучення коштів фізичних осіб-установників управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю. В іншій частині позову про зобов’язання відповідача видати відповідну ліцензію – відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить постанову від 25.01.2007 р. скасувати в частині задоволення позовних вимог про прийняття рішення про видачу позивачу ліцензії, вважаючи, що господарським судом не було досліджено в повному обсязі обставини справи, що мають значення, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, просить відмовити позивачу у позові.
У відзиві відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує повністю, постанову суду вважає законною, просить залишити її без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення позивача на апеляційну скаргу, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що суд правомірно задовольнив позов в частині прийняття рішення про видачу позивачу ліцензії, в іншій частині відмовив, виходячи з наступного.
21.07.2006 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу ліцензії на провадження діяльності із залучення коштів фізичних осіб - установників управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю (далі - Ліцензія).
11.10.2006 р. рішенням відповідача позивачу було відмовлено у видачі вказаної ліцензії з підстав порушення підпункту б) пункту 1.3. та пункту 3.20 Ліцензійних умов, зокрема, через невідповідність керівника позивача професійним вимогам, що ставляться до керівників фінансових установ.
Як свідчать матеріали справи, 19.10.2006 р. позивач повторно направив відповідачу заяву про видачу ліцензії. Рішенням відповідача від 21.11.2006 р. позивачу повторно було відмовлено в отриманні ліцензії на підставі пункту 2.9. Ліцензійних умов, в зв'язку з наданням недостовірної інформації щодо розміру власного капіталу у заяві про видачу ліцензії.
Прийняте Рішення директора Департаменту нагляду за фінансовими компаніями про відмову у видачі ліцензії позивач оскаржив, за результатами чого 15 грудня 2006 р. Головою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України було прийнято рішення про скасування оскаржуваного рішення про відмову в видачі ліцензії.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджуючись з відмовою відповідача у видачі ліцензії паралельно, в вересні 2006 р., також звернувся із адміністративним позовом до Господарського суду м. Києва з вимогою про скасування рішення відповідача про відмову у видачі ліцензії та зобов’язати останнього видати ліцензію.
Враховуючи положення ст. 38 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", п. 2.13. Ліцензійних умов відносно процедури оформлення ліцензії на підставі обов’язкового надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в частині зобов’язання відповідача видати ліцензію за обставин відсутності документу про внесення плати за видачу ліцензії.
За таких обставин колегія вважає позов обґрунтованим в частині заявлених вимог про зобов’язання відповідача прийняти відповідне рішення про видачу позивачу ліцензії. Відповідачем належних доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги не надано, позовних вимог не спростовано, тому подана апеляційна скарга вважається необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскаржувана постанова Господарського суду м. Києва від 25.01.2007 р. у справі №21/503-А відповідає матеріалам справи, чинному законодавству та прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись п. п. 1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 17, 184, 195, п.1. ст..198, 200, 205, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду м. Києва від 25.01.2007 р. у справі №21/503-А залишити без змін.
Матеріали адміністративної справи №21/503-А повернути до Господарського суду м. Києва.
Ухвала може бути оскаржена протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Корсак В.А.
Судді
Тищенко А.І.
Коршун Н.М.