ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
09.07.2009Справа №2-15/37.1-2009
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)
До відповідача Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3а, ідентифікаційний код 03358593) в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (97408, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Лінійна, 10, ідентифікаційний код 26178681)
Про стягнення 385512,68 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Мартинюк Ю.А., довіреність № 344-Д від 01.07.2009 р., у справі
Від відповідача – Аркатова В.В., довіреність № 108 від 14.01.2009 р., у справі
Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» про стягнення 385512,68 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2008 р. у справі № 2-28/ 3244-2008 у позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 р. рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2008 р. по справі № 2-28/3244-2008 р. залишене без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2008 р. рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2008р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 р. по справі № 2-28/3244-2008 скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Резолюцією голови господарського суду АР Крим М.І. Луцяка розгляд даної справи доручено судді І.А. Іщенко, справі привласнений № 2-15/37.1-2009.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.01.2009 р. справа була прийнята у провадження судді ГС АР Крим І.А. Іщенко.
18.02.2009р. до Господарського суду АР Крим надійшов запит з Вищого господарського суду України у зв’язку із надходженням 21.01.2009р. касаційної скарги Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” в особі Євпаторійської філії ОП „Кримтеплокомуненерго” на постанову Вищого господарського суду України від 09.12.2008р. для подальшого скерування її до Верховного Суду України.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 18.02.2009р. провадження з дійсної справи зупинено до розгляду касаційної скарги Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” в особі Євпаторійської філії ОП „Кримтеплокомуненерго”.
Ухвалою Верховного суду України від 19.03.2009 р. у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України відмовлено.
Ухвалою ГС АР Крим від 13.05.2009 р. провадження у справі було поновлено.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії № 230. Внаслідок порушення договірних зобов’язань у відповідача перед позивачем склалася заборгованість у розмірі 811549,28 яка за рішенням ГС АР Крим від 08.10.2001 р по справі №2-2/6362-2001 була стягнена з відповідача. На виконання вказаного рішення судом був виданий наказ від 19.10.2001 р., але виконання вказаного наказу ГС АР Крим було зупинено у зв’язку з включенням боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Участь у процедурі погашення заборгованості, встановленій вищенаведеним законом, не звільняє таке підприємство від зобов’язання добровільного погашення заборгованості, яка склалася. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду про стягнення 73198,62 грн. 3% річних та 312314,06 грн. інфляційних втрат.
Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо заявлення позовних вимог, крім того, рішення суду, як підстава виникнення господарського зобов’язання, законодавством не передбачена, що позбавляє за прострочення його виконання застосовувати статтю 625 Цивільного кодексу України. Більш того, відповідач зазначає, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат недопустимо ще й тому, що жодною нормою чинного законодавства України не передбачено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму штрафних санкцій а також на державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
19.02.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 476079,21 грн., в тому числі 73039,44 грн. 3% річних та 403039,77 грн. інфляційних втрат. Вказаний перерозрахунок був зроблений позивачем виключно на суму заборгованості у розмірі 811549,28 грн.
Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні та у письмових поясненнях по суті справи з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України проти позовних вимог заперечує у повному обсязі, просить суд у позові відмовити. Крім того, зазначає про невірність розрахунку позивача інфляційних втрат.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, суд
ВСТАНОВИВ :
12.11.1996 р. між ДАЕК “Крименерго”та Орендним підприємством “Євпаторіятеплокомуненерго” було укладено договір на користування електричною енергією № 230.
Згідно з пунктом 1.2. Розділу 1 Статуту Відкритого акціонерного товариства “Крименерго”(нова редакція) товариство є правонаступником прав і обов’язків Державної акціонерної енергопостачальної компанії “Крименерго”.
Відповідно до пункту 1.2. Розділу 1 Статуту Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” останнє є правонаступником, зокрема, Орендного підприємства “Євпаторіятеплокомуненерго”, реорганізованого шляхом приєднання до Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго”.
Рішенням господарського суду АР Крим від 08.10.2001 р. у справі № 2-2/6362-2001 з Орендного підприємства “Євпаторіятеплокомуненерго”, м. Євпаторія, на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго”в особі Євпаторійських електричних мереж було стягнуто 1 968 456 грн. 42 коп. заборгованості, 811 549 грн. 28 коп. боргу за перевитрату ліміту споживання, 100 000,00 грн. пені, 1 700,00 грн. державного мита та 69,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання цього рішення господарським судом були видані відповідні накази від 19.10.2001 р. про примусове виконання рішення.
12.02.2007 р. постановою Державної виконавчої служби АР Крим відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу № 2-2/6362-2001 від 19.10.2001 р.
12.02.2007 року постановою Державної виконавчої служби АР Крим вказане виконавче провадження зупинено на підставі пункту 15 частини першої статті 34 Закону України “Про виконавче провадження” у зв’язку з внесенням відповідача по справі до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які приймають участь у процедурі погашення заборгованості відповідно Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Однак, у зв’язку з тим, що відповідач не виконує в добровільному порядку рішення господарського суду АР Крим від 08.10.2001 р. у справі № 2-2/6362-2001, позивачем було нараховано на суму 811549,28 грн. боргу за перевитрату ліміту споживання 3% річних за період з 01.02.2005 р. по 01.02.2008 р. у розмірі 73039,44 грн. та індекс інфляції у розмірі 403039,77 грн. за період з лютого 2005 р. по лютий 2008 р., з позовом про стягнення яких ВАТ «Крименерго» і звернулося до господарського суду АР Крим.
Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнова відповідальність відповідача зумовлена неналежним виконанням як умов договору на користування електричною енергією, так і порушенням обов’язків споживача енергії, встановлених статтею 26 Закону України “Про електроенергетику” і господарський суд здійснив захист порушеного права відкритого акціонерного товариства “Крименерго” шляхом відшкодування збитків грішми (справа № 2-2/6362-2001).
За змістом імперативного правила частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. При цьому відповідальність боржника не ставиться у залежність від правової природи самого грошового зобов’язання.
В силу частини 2 цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічне по суті положення містить норма статті 1214 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.
Так, чинне законодавство, у випадку порушення однією особою договірних обов'язків, передбачає не тільки відповідальність даної сторони у вигляді неустойки (штраф і/або пеня), а і грошову компенсацію іншій стороні, яка була позбавлена можливості користуватися певний час грошовими коштами, що їй причитаються, у зв'язку з несвоєчасним поверненням від боржника (після примусового стягнення тощо).
У даному випадку, зобов'язання виконане у повному обсязі не було.
Зупинення виконавчого провадження не позбавляє позивача права застосовувати до розрахунків з боржником правила статті 625 Цивільного Кодексу.
Так, у статті 599 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів припинення грошового зобов’язання перед відкритим акціонерним товариством “Крименерго” відповідач всупереч статтям 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав.
У постанові Верховного Суду України від 26.03.2006 зі справи № 2-4/11319-2004 визначено, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження по його примусовому виконанню.
В Інформаційному листі Верховного Суду України від 15.07.2005 № 3.2.-2005 викладена правова позиція про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України. Грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов’язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Крім того, суд зазначає, що збільшення (або зменшення) розміру грошових коштів по закінченню певного часу у зв'язку з індексом інфляції, є окремим видом врахування фінансових та інших суміжних і тотожних подій в секторі економіки держави. Індекс інфляції - це індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України (Пункт 2.1 глави 2 Постанови правління Національного банку України від 07.12.2004 № 598 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»).
Чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Згідно зі статтями 598 -609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Водночас, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 № 1/384-07).
Крім того, суд звертає увагу на Рішення Європейського суду з прав людини від 11.01.2005 р. у справі "Дубенко проти України", яким визначено, що невиконання судового рішення на користь заявника понад три роки було втручанням у право заявника на мирне володіння своїм майном, яке закріплене у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Отже, відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини користування боржником грошовими коштами стягувана в період виконавчого провадження порушує право стягувача на мирне володіння своїм майном у світлі вимог статті 1 Першого протоколу до зазначеної Конвенції.
Аналогічна правова позиція щодо можливості стягнення плати за користування чужими грошовими коштами викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 30.05.2006 у справі № 20-9/024-10/245.
Перевіривши розрахунок суми вимог про стягнення 3% річних а також інфляційних втрат, суд вважає правомірними зауваження відповідача стосовно неправильного розрахунку позивачем суми інфляційних втрат за період з лютого 2005 року по лютий 2008 року.
Дійсно, в Рекомендаціях відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених Верховним Судом України в Листі № 62-97р від 03.04.1997 року зазначено, що для визначення індексу за будь-який період необхідно помісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.
Оскільки в таблиці присутні підсумкові індекси інфляції за кожен рік в цілому (вони визначені також помноженням щомісячних індексів інфляції), можливо полегшити розрахунок та використовувати річні індекси інфляції.
У зв’язку з цим, розрахунок інфляційних збитків за період з лютого 2005 року по лютий 2008 року має бути обчислений наступним чином:
1) 101 х 101,6 х 100,7 х 100,6 х 100,6 х 100,3 х 100 х 100,4 х 100,9 х 101,2 х 100,9 х 111,6 (індекс інфляції за 2006 рік) х 116,6 (індекс інфляції за 2007 рік) х 102,9 х 102,7 = 149,21
2) 811549,28 грн. х 149,21 % = 1210912,68 грн. (сума боргу з приростом індексу інфляції)
3) 1210912,68 грн. – 811549,28 грн. = 399363,40 грн.
Отже, сума інфляційних втрат за період з лютого 2005 року по лютий 2008 року становить 399363,40 грн.
Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» 399363,40 грн. інфляційних втрат та 73039,44 грн. 3% річних.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розмір задоволених позовних вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3а, ідентифікаційний код 03358593) в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (97408, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Лінійна, 10, ідентифікаційний код 26178681) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400, р/р 2600201300202 в СФ ТОВ «Укрпромбанк» МФО 384867) 73039,44 грн. річних, 399363,40 грн. інфляційних втрат.
3. Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3а, ідентифікаційний код 03358593) в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (97408, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Лінійна, 10, ідентифікаційний код 26178681) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400, р/р 260323051142 у філії КРУ ВАТ «Ощадбанк» МФО 324805) 4724,03 грн. державного мита та 117,09 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.