Справа 2-а-295/10

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2010 року Недригайлівський районний суд Сумської області в особі судді , ОСОБА_1, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за і позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі про визнання бездіяльність відповідача неправомірною, та про зобов"язання відповідача до нарахування та виплати накористь позивача щомісячної державної соціальної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Мешканець села Тимченки Недригайлівського району Сумської області ОСОБА_2 звернувся до Недригайлівського районного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі про визнання бездіяльність відповідача неправомірною в частині невиплати позивачу, як дитині війни, соціальної допомоги і про зобов'язання відповідача до нарахування та виплати на користь позивача, як дитини війни, як недосплаченої йому, щомісячної державної соціальної допомоги за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Використовую"и терм'" щомісячної соціальної допомоги, ОСОБА_2 фак.пчно свої позовні вимоги мотивує порушенням відповідачем вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в частині підвищення пенсій дітям війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком .

Також ОСОБА_2 просить суд поновити, як пропущений позивачем, строк для звернення до суду з даним позовом.

Розгляд справи проведено за неявки позивача, який надіслав до суду письмову заяву про підтримання позову та про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився за умови належного повідомлення відповідача судом про день, час і місце судового розгляду справи та надання відповідачем суду письмових мотивованих заперечень проти даного позову. Відповідач надіслав на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.

Тому вбачає за законно можливе вирішення справи на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження.

У письмових запереченнях відповідач позов ОСОБА_2 не визнав, вважає вимоги позивача безпідставними, звертає увагу суду, що Пенсійний Фонд України , його органи і посадові особи діють на підставі і в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України і що у 2009 році позивач, як дитина війни, отримує надбавку до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідач надав суду письмову інформацію, відповідно до якої Управлінням Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі було виплачено позивачу ОСОБА_3, як дитині війни, доплати до його пенсії за 2009 року - 597 гри. 60 коп.

Дані виплати складають менші розміри, ніж передбачені до виплати ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Крім цього, відповідач у своїх запереченнях проти позову ОСОБА_2 стверджує про невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат особам, які мають статус дітей війни, за рахунок яких коштів мають здійснюватися такі виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких виплат, вважає неможливим застосування у даних спірних правовідносинах ст. 28 Закон> України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Дослідивши надані у справі докази, суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню повністю.

Особа позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідчується паспортом громадянина України.

За змістом відповідної відмітки у пенсійному посвідченні ОСОБА_2 вбачається, що позивач має статус дитини війни.

Згідно вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно п.12 ст. 71 з урахуванням ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за №6-рп/2007 у справі за поданням 46 народних депутатів України визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним ) положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст.111 вказаного Закону.

Згідно п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була викладена в редакції, яка передбачала що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни ( 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність) .

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за №10-рп/2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народних депутатів України, визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним ) положення п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України па 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України ".

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України, закони , інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Також, у 2009 році відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу коштів підвищення його пенсії, як дитини війни, керувався урядовою постановою №530 від 28.05.2008 року.

Згідно ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", розміри соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними Законами України, даним Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинено.

Постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними актами.

Таким чином, територіальні органи Пенсійного Фонду України у 2009 році мають керуватися в частині нарахування та виплати підвищення пенсії дітям війни не постановою Кабінету Міністрів України, а діючою нормою ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу в державі, а закони України та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй.

Згідно вимог чинного законодавства України мінімальний розмір пенсії за віком визначається лише відповідно до ч.І ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, і іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір, немає, а тому суд вважає, що положення ч.З ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування встановленого ч.І ст. 28 зазначеного Закону мінімального розміру пенсії за віком лише для пенсій, призначаємих за цим Законом, не є підставою для відмови в реалізації позивачем встановленої ст. 46 Конституції України гарантії та встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" права на отримання підвищеної пенсії.

Пенсійний Фонд України діє у відповідності з Положенням "Про Пенсійний Фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через утворені в установленому поря,тку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонера.

Позивач постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 Сумської

області.

Тому, Управління Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі є належним відповідачем у даній справі.

Згідно ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інакше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи те, що позивач перебуває на пенсії, і має слабий стан здоров»я, суд вважає за законно можливе і доцільне па підставі ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України поновити пропущений позива'ч'м з поважних причин строк звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати відповідачем на користь позивача підвищення пенсії за 2009 рік.

Позивач не оспорює факт сплати відповідачем на його користь, як дитини війни, доплати до пенсії у розмірі 10% мінімального розміру пенсії за віком.

Враховуючи вищевказані рішення Конституційного Суду України та вимоги ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов до переконання, що Управління Пенсійного Фонду України в Недригай іівському районі Сумської області мало і має обов'язок за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року нараховувати та забезпечити сплату на користь позивача доплати до його пенсії у розмірі частини з 30% мінімальної пенсії за віком, що у 2009 році не була нарахована і сплачена позивачу.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має розглядати адміністративні справи у межах заявлених позовних вимог.

За змістом позовної заяви вбачається, що у даній справі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного Фонду України щодо ухилення від нарахування та сплати передбаченого законом підвищення пенсії.

Враховуючи вимоги ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за законно можливе визнати бездіяльність відповідача не неправомірною, а протиправною.

Тому, суд на підставі ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог ОСОБА_3 та задовольняючи його позов, визнати бездіяльність відповідача протиправною.

Керуючись ст. 64 Конституції України, ст. З, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 6-14, 71, 102, 122, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 1

ПОСТАНОВИВ:

я

Поновити, як пропущений з поважних причин, строк звернення позивача ОСОБА_2 е Йосиповича до суду з даним позовом. ц Позов ОСОБА_2 уданій справі задовольнити повністю. ^ Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі Сумської області щодо педоїврахування і недовиплати у 2009 році

ю

позивачу ОСОБА_2, як дитині війни, підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі Сумської області здійснити перерахунок та провести відповідні виплати підвищення пенсії позивачу ОСОБА_2 на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.І ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року з урахуванням уже сплаченої відповідачем позивачу частини вищевказаного підвищення пенсії.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3грн. 40 коп. судових витрат позивача у даній справі.

Ця постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Недритайлівський районний суд шляхом подання протягом 10 днів після її ухвалення заяви про апеляційне оскарження та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги протягом строку, передбаченого для по ання зая«и про апеляційне оскарження постанови суду.

Суддя: О.П. Захарченко