НОВОМОСОКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2-92\09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 вересня 2009 року
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Городецького Д.І.
секретаря – Ушкварок М.В.
представника позивача – ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання права на земельний пай,
ВСТАНОВИВ:
27.07.2006 року ОСОБА_3 . звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Горлиця», Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання права на земельний пай.
Ухвалою суду від 06.11.2007 року провадження в частині позовних вимог до СВК «Горлиця» закрито в зв’язку з ліквідацією підприємства.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилалася на те, що 20 грудня 1990 року вона була прийнята на роботу в Агроторгівельне підприємство «Присамар*є» з державною формою власності.
11 жовтня 1991 року Установчою профспілковою конференцією робітників та службовців АТП „Присамар”я” було прийнято рішення про реорганізацію підприємства з державною формою власності в Колективне Агроторгівельне підприємство „Присамар”я”, згідно, якого новостворене підприємство утворюється на базі об’єднання пайових внесків працівників та пенсіонерів АТП „Присамар”я” з державною формою власності.
30.12.1991 року рішенням виконкому Новомосковської районної ради народних депутатів № 539 зареєстрований статут КАТП „Присамар”я”, згідно п. 3 якого зазначено, що колективне підприємство створене на базі об’єднання майна фізичних осіб, які є власниками цього підприємства.
Згідно п.28 Статуту КАТП „Присамар”я” – власниками підприємства є фізичні особи, для яких робота на підприємстві була основною, штатні спеціалісти та службовці апарату управління підприємства, а також інші особи, які входять до штату підприємства або його структурних підрозділів.
Позивачка зазначає, що на підставі зазначених документів він став членом підприємства і співвласником майна підприємства.
Вона звільнена з підприємства 22 березня 1993 року за власним бажанням.
24 березня 1994 року КАТП „Присамар”я” був виданий державний акт на право колективної власності на землю. До державного акту на право колективної власності на землю повинен був долучатися список членів підприємства, які мають право на отримання земельного паю. Її прізвище відсутнє в списках членів підприємства, які мають право на отримання земельного паю.
Список пайовиків був затверджений на зборах членів КАТП «Присамар*є» 17.01.1997 року в кількості 1020 осіб, цей список зник відповідачем добровільно, без перешкод, видано 707 сертифікатів.
КАТП „Присамар”є” неодноразово реформувалося, правонаступник підприємства є СВК „Горлиця”.
В зв’язку з вищенаведеним, позивач в своїй заяві просила суд визнати за нею право на земельний пай розміром 4,2 умовних кадастрових гектара вартістю 38 787 грн., із земель колишнього КАТП „Присамар”є”, зобов’язати Новомосковську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області затвердити розпорядження на виготовлення та видачу їй сертифікату на право на земельний пай.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі, посилався на підстави звернення до суду, викладені в позовній заяві, просив суд визнати за ОСОБА_3 право на земельний пай розміром 4,2 умовних кадастрових гектара вартістю 38 787 грн., із земель колишнього КАТП „Присамар”є”, зобов’язати Новомосковську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області затвердити розпорядження на виготовлення та видачу позивачу сертифікату на право на земельний пай.
Представник відповідача – Піщанської сільської ради Новомосковського району в судове засідання не з’явився про місце, дату і час розгляду справи належним чином повідомлений, в своїй заяві просить суд розглянути справу без його участі.
Представник відповідача – Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в судовому засіданні позов не визнав, посилається на те, що 18 січня 1994 року, ще до отримання підприємством земель в колективну власність, на загальних зборах робітників та службовців КАТП «Присамар*є» позивач ОСОБА_3 була виключена з членів колективного сільськогосподарського підприємства, тому, права на отримання земельної частки (паю) не набула.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 20 грудня 1990 року позивачка була прийнята на роботу в Агроторгівельне підприємство «Присамар*є» з державною формою власності, що підтверджується копією трудової книжки.
11 жовтня 1991 року Установчою профспілковою конференцією робітників та службовців АТП „Присамар”я” було прийнято рішення про реорганізацію підприємства з державною формою власності в Колективне Агроторгівельне Підприємство „Присамар”я”, згідно, якого новостворене підприємство утворюється на базі об’єднання пайових внесків працівників та пенсіонерів АТП „Присамар”я” з державною формою власності.
30.12.1991 року рішенням виконкому Новомосковської районної ради народних депутатів № 539 зареєстрований статут КАТП „Присамар”я”, згідно п. 3 якого зазначено, що колективне підприємство створене на базі об’єднання майна фізичних осіб, які є власниками цього підприємства. Згідно п.28 Статуту КАТП „Присамар”я” – власниками підприємства є фізичні особи, для яких робота на підприємстві була основною, штатні спеціалісти та службовці апарату управління підприємства, а також інші особи, які входять до штату підприємства або його структурних підрозділів.
Суд приходить до переконання, що на підставі вищезазначених документів, позивачка стала співзасновником і співвласником Колективного сільськогосподарського підприємства – КАТП «Присамар*є», була членом зазначеного підприємства.
Позивачка була звільнена з роботи з підприємства за власним бажанням 22 березня 1993 року, що підтверджується копією трудової книжки.
Судом встановлено, що 18 січня 1994 року на загальних зборах робітників та службовців КАТП «Присамар*є», ОСОБА_3 була виключена з членів КАТП «Присамар*є», що підтверджується протоколом зборів, та списком осіб, які вибули з членів підприємства.
24 березня 1994 року КАТП „Присамар”я” був виданий державний акт на право колективної власності на землю.
Судом оглянутий список осіб у кількості 707 чоловік, які мають право на отримання земельної частки (паю), зазначений список долучений до оригіналу Державного акту на право колективної власності на землю, прізвища позивача в список не значиться.
КАТП „Присамар”є” неодноразово реформувалося, правонаступник підприємства - СВК „Горлиця”, ліквідоване.
Згідно п.2 Указу Президента „Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 08.08.1995 року право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства ..., згідно списку, прикладеного до державного акту на право колективної власності на землю.
Суд приходить до переконання, що позивачка не має права на отримання земельної частки (паю), оскільки, вона була виключена з членів колективного сільськогосподарського підприємства.
Сільськогосподарське підприємство отримало землю у колективну власність 22 березня 1994 року, на зазначеній період ОСОБА_3 не являлася членом зазначеного підприємства, тому, право на отримання земельної частки (паю) не набула.
За діючим законодавством, члени колективного сільськогосподарського підприємства мають право, за рішенням загальних зборів, збільшувати кількість осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю)
На підставі ст.ст.10,60 ЦПК України, сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на обґрунтування своїх вимог.
Представника позивача в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що загальні збори робітників та службовців КАТП «Присамар*є» від 18 січня 1994 року є незаконними. Суд вважає ці посилання необґрунтованими, оскільки, позивачем та його представником не надано суд доказів недійсності протоколу.
Крім того, представник позивача посилається на те, що в дійсності, в 1997 році був затверджений список осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю) в кількості 1020 осіб.
Дійсно, до матеріалів справи представником позивача долучені:
-рішення загальних зборів членів (уповноважених КАТП «Присамар*є» № 1 від 17.01.1997 року, де зазначено, що вирішено затвердити кількість членів КАТП які мають право на отримання земельного паю у кількості 1020 осіб),
-роозмір земельної частки був визначений з урахування 1020 осіб, які мають право на пай,
-розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 347 від 28.05.1997 року, яким наданий дозвіл на виготовлення сертифікатів на право на земельний пай.
-протокол № 1 засідання координаційної комісії по паюванню КАТП «Присамар*є» від 16.01.1997 року, відповідно до якого, запропоновано затвердити кількість членів КАТП «Присамар*є» які мають право на отримання земельної частки в кількості 1020 осіб, в тому числі колишніх працівників торгівлі 146 осіб, працівників, які вибули та пенсіонерів – 167 осіб, на затвердження загальних зборів КАТП «Присамар*є» запропонувати список на 707 осіб.
Надані документи суд не може прийняти як докази беззаперечного права ОСОБА_3 на земельний пай, оскільки, представником позивача не наданий список осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю) в кількості 1020 осіб (який затверджений належним чином), що не дає суду можливості встановити наявність прізвища позивачки ОСОБА_3 в зазначеному списку та її право на отримання земельної частки (паю).
Враховуючи вищевикладене і керуючись ст.ст. 10,60,88,213-215ЦПК України, п.2 Указу Президента „Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 08.08.1995 року, суд,
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 – відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ ГОРОДЕЦЬКИЙ Д.І.