АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 2- 2646/2012 р. Головуючий 1 нст.: ОСОБА_1

Провадження № 22ц/2090/3384/2012 р. Доповідач: Піддубний Р.М.

Категорія: «забезпечення позову»

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року. м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді: Піддубного Р.М.,

суддів: Швецової Л.А., Даниленка В.М.,

при секретарі: Колісник Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду виділені матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, -

встановила:

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, мотиву ючи який зазначив, що 10 серпня 2011 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір позики, відповідно до умов якого він передав відповідачу грошові кошти у розмірі 48 000 грн., а той зобов'язався повернути вказану суму за першою вимогою. Посилаючись на те, що у порушення умов договору відповідач грошові кошти не повернув, ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_4 48 000 грн. боргу за договором позики, 5 000 грн. на відшкодування завданої йому моральної шкоди та 4 000 грн. витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги.

У грудні 2011 року ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, звернувся до суду із заявою, в якій з метою забезпечення позову просив накласти арешт на належну відповідачеві на праві власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2011 року заяву ОСОБА_2 задоволено, накладено арешт на 1/2 частину вищевказаної квартири.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 березня 2012 року вищевказані заходи забезпечення позову скасовано, знято арешт, накладений ухвалою цього ж суду від 20 грудня 2011 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду від 26 березня 2012 року скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як убачається із матеріалів справи, предметом заявленого ОСОБА_3 позову є вимога про стягнення з ОСОБА_4 боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2011 року з метою забезпечення вищевказаного позову було накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Скасовуючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 не є власником 1/2 частини квартири, у зв’язку з чим на це майно не може бути накладено арешт.

Проте повністю погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Згідно з наданою на запит суду Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» інформації право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 16 грудня 2010 року.

Встановлено, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 22 серпня 2007 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що частки дружини та чоловіка у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, є рівними.

Тобто названі норми матеріального права припускають існування факту спільної сумісної власності подружжя та рівність їх часток, доки не доказано інше кимось із подружжя.

В судовому засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 не заперечував того, що вищевказана квартира є спільним сумісним майном подружжя.

За таких обставин, ухвалу суду першої інстанції про скасування заходів забезпечення позову не можна вважати законною та обгрунтованою, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з відмовою у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 березня 2012 року скасувати.

У задоволенні заяви про скасування вжитих ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2011 року заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді