1/0301/196/11

12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2011 року. Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Сарапіна Г.С.,

за участю секретаря Процюк Н.Р.,

прокурора Васьовчика І.В.,

підсудного ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в м. Володимирі-Волинському кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5, приватного підприємця, несудимого, –

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 172 ч.1 КК України,

в с т а н о в и в:

Підсудний ОСОБА_1, будучи зареєстрованим Володимир-Волинською районною державною адміністрацією 13 жовтня 2000 року як фізична особа –підприємець, та здійснюючи свою підприємницьку діяльність у вигляді вирощування та продажу сільськогосподарської продукції в с. Заріччя Володимир-Волинського району, з корисливих мотивів, з метою ухилення від сплати в доход держави податків та інших обов'язкових платежів із заробітної плати найманого працівника –потерпілого ОСОБА_2, умисно грубо порушуючи вимоги ст. ст. 43, 46 Конституції України та ст.ст. 21, 24, 24-1, 48 КЗпП України використовував працю потерпілого, який працював у підсудного протягом періоду: з 01.09.2010р.по 30.11.2010р. та з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. на різних роботах та трактористом без укладення з ним трудового договору, без занесення відомостей про роботу в його трудову книжку та без включення часу роботи до його трудового стажу.

Він же, підсудний ОСОБА_1, у порушення вимог ст.ст. 43, 46 Конституції України, ст. 253 КЗпП України, ст.ст. 1, 3, 21, 23, 24, 30 Закону України "Про оплату праці", ст.ст. 1, 3, 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст.ст. 14, 15, 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших чинних нормативних актів, потерпілому ОСОБА_2 в період його роботи, з 01.09.2010р.по 30.11.2010р. та з 01.04.2011р. по 30.06.2011р., заробітну плату виплачував готівкою на руки, а необхідні податки та обов'язкові платежі із заробітної плати потерпілого не нараховував та не сплачував відповідно в доход держави, Пенсійний фонд України, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, розмір яких за період роботи потерпілого склав на загальну суму 5241, 60 грн.

Своїми протиправними діями підсудний ОСОБА_1 грубо порушив трудові та конституційні права потерпілого ОСОБА_2 : право на працю шляхом укладення трудового договору, право на захист та опіку з боку держави, право на включення часу роботи в його трудовий стаж, право на безпечні та нешкідливі умови праці, на пенсійне забезпечення в старості, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування на випадок безробіття, матеріальне забезпечення від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також у випадку повної або часткової втрати працездатності, право на звернення до суду для вирішення трудових спорів та інші трудові права.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ст. 172 ч.1 КК України, визнав себе винуватим повністю та пояснив, що після реєстрації його 13.10.2000р. Володимир-Волинською районною державною адміністрацією як фізичної особи –підприємця спочатку він займався торгівельною діяльністю, а в останні роки став займатися вирощуванням сільськогосподарської продукції на своїй земельній ділянці, площею 1, 3 га, та землях, що були взяті ним в оренду. В роботі йому допомагали родичі, дружина, а також інші особи, які мали бажання заробити кошти. Протягом періоду –з 01.09.2010р.по 30.11.2010р. та з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. у нього працював на різних роботах і трактористом ОСОБА_2, з яким він трудового договору не укладав і відомості про його роботу в трудову книжку не вносив, а заробітну плату виплачував щоденно готівкою на руки, не нараховуючи та не сплачуючи при цьому необхідних податків та обов'язкових платежів із заробітної плати потерпілого відповідно в доход держави та в державні цільові фонди, чим завдав державі збитків на загальну суму 5241, 60 грн.

На цей час заподіяна злочином шкода усунута ним шляхом добровільної сплати податків та інших обов'язкових платежів у доход держави та у відповідні державні фонди.

Усвідомлює протиправність своїх дій та у вчиненому злочині щиро кається.

При цьому, підсудний ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 172 КК України на підставі ст. 45 цього Кодексу та ст. 7-2 КПК України, у зв'язку з його дійовим каяттям, та закриття щодо нього кримінальної справи, покликаючись на те, що відповідно до ст. 12 КК України вчинений ним злочин відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, а отже підпадає під дію ст. 45 цього Кодексу; злочин вчинив вперше; у вчиненому злочині визнає себе винуватим повністю і щиро кається, активно сприяв органам досудового слідства розкриттю злочину; завдана злочином шкода на суму 5241, 60 грн. відшкодована в повному обсязі; має на утриманні двох неповнолітніх дітей, з них –одну дитину-інваліда з дитинства; за місцем проживання характеризується позитивно.

Перевіривши та дослідивши матеріали справи, вислухавши думку прокурора, який не заперечував проти задоволення клопотання підсудного, суд вважає, що зазначене клопотання підсудного підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, відповідно до ст. 12 КК України є невеликої тяжкості.

З матеріалів справи вбачається, що підсудний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, у вчиненому злочині, що вчинений ним вперше, щиро кається та активно сприяв його розкриттю, вжив заходів на усунення заподіяної шкоди і завдана злочином шкода на суму 5241, 60 грн. відшкодована ним добровільно в повному обсязі, що підтверджується наявними в справі квитанціями банківської установи.

За таких обставин суд вважає, що є достатні підстави для звільнення підсудного ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, в зв'язку з дійовим каяттям.

У зв'язку з відшкодуванням підсудним в повному обсязі шкоди, завданої не сплатою податків та обов’язкових платежів, суд вважає, що цивільні позови Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави на загальну суму 1612, 80 грн. підлягають залишенню без розгляду.

На підставі ст. 45 КК України, керуючись ст.ст. 7-2 ч.2, 248 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 172 КК України, на підставі ст. 45 цього Кодексу, в зв'язку із дійовим каяттям, і кримінальну справу закрити.

Запобіжний захід ОСОБА_1 –підписку про невиїзд скасувати.

Цивільні позови Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави на загальну суму 1612, 80 грн. залишити без розгляду.

На постанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області протягом семи діб з дня її винесення.

Суддя: