ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
14.07.09р. | Справа № 33/315-09 |
За позовом Приватного підприємства „ГАЛАФРУТ”, м. Дніпродзержинськ
до Приватного підприємства „ТЕА-ГРУП”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 9 314 грн. 87 коп.
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
Від позивача: Мокрий О.М., довіреність б/н від 29.05.2009 року
Від відповідача: не з’явився (про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
СУТЬ СПОРУ:
Приватне підприємство „ГАЛАФРУТ” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства „ТЕА-ГРУП” про стягнення 9 314 грн. 87 коп. –основного боргу по договору № 7 від 10.01.2009 року та витрати по справі.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 30.06.2009 року.
В судове засідання 30.06.2009 року відповідач не забезпечив явку повноважного представника. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2009 року розгляд справи відкладений на 14.07.2009 року.
В судове засідання 14.07.2009 року з’явився представник позивача, який підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судові засідання 30.06.2009 року, 14.07.2009 року не з’явився, відзив та документи, витребувані ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2009 року та 30.06.2009 року, суду не надав. Про слухання справи відповідача було належним чином повідомлено, доказом чого є повідомлення про вручення поштового відправлення № 13114175 та № 13114193.
На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів, наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.
У судовому засіданні 14.07.2009 року за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення згідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд, -
ВСТАНОВИВ :
10.01.2009 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір № 7 (далі –Договір).
Відповідно до умов Договору продавець зобов’язався передавати у власність покупцю товар, а покупець взяв на себе зобов’язання прийняти та оплатити за товар.
Відповідно до пункту 3.1. Договору товар передається продавцем покупцеві окремими партіями на підставі письмового замовлення покупця, в якому покупцем самостійно визначаються найменування, асортимент та кількість товару, необхідного покупцеві.
Відповідно до пункту 3.5. Договору право власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару згідно видаткової накладної.
Відповідно до пункту 4.2. Договору ціна на кожну окрему партію товару визначається в видатковій накладній.
Відповідно до пункту 5.1. Договору продавець передає покупцю товар у власність на умовах 100% попередньої оплати.
Позивач, на виконання своїх зобов’язань за Договором, поставив відповідачу товар на загальну суму 29 223 грн. 43 коп., що підтверджується видатковими накладними № 3 від 15.01.2009 року на суму 7 908 грн. 56 коп., № 9 від 29.01.2009 року на суму 9 251 грн. 69 коп., № 21 від 27.02.2009 року на суму 7 350 грн. 06 коп., № 24 від 03.03.2009 року на суму 1 725 грн. 12 коп., № 27 від 04.03.2009 року на суму 2 988 грн. 00 коп., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін (а.с. 12-16).
Відповідач, свої договірні зобов’язання в частині оплати товару, виконав частково, сплативши позивачу 19 908 грн. 56 коп.
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 9 314 грн. 87 коп., що повністю підтверджується матеріалами справи, фактично визнається відповідачем у акті звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2009 р. (а.с. 17) та підлягає задоволенню.
Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.
Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4-7, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства „ТЕА-ГРУП” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Артема, 13/12 код ЄДРПОУ 35201352, МФО 305062, р/р 26008300473001 в АКБ „Новий”) на користь Приватного підприємства „ГАЛАФРУТ” (51934, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, буд. 94, кв. 11, код ЄДРПОУ 36182137, МФО 351005, р/р 26005211972200 в АКІБ „УкрСиббанк”) 9 314 (дев’ять тисяч триста чотирнадцять) грн. 87 коп. –основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя І.А.Рудовська
Рішення оформлене
відповідно до ст. 84 ГПК України -02.09.2009 р.