У Х В А Л А
Іменем України
18 грудня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого судді: Бондаренка Ю.О.,
суддів: Собослой Г.Г., Куцина М.М.,
при секретарі: Маринець Д.М.,
Без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, –
в с т а н о в и л а:
У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2, ОСОБА_3, яким просить: визнати протиправним та скасувати п.2 рішення Виконавчого комітету міської ради №22 від 30.01.1991 року про передачу в оренду непридатного для проживання підвального приміщення (колишня квартира №2) по вул. Ольбрахта №4 у м. Ужгороді сім’ї ОСОБА_4, яка проживає в квартирі №3 цього ж будинку, для обладнання в ньому індивідуальної котельні; зобов’язати Виконавчий комітет Ужгородської міської ради продати їй непридатне для проживання підвальне приміщення (колишня квартира №2) по вул. Ольбрахта у м. Ужгороді, суміжне з квартирою №1 у цьому ж будинку, за ціною його фактичної вартості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що біля її квартири №1 по вул. Ольбрахта в м. Ужгороді, яка належить їй на праві приватної власності, знаходиться в занедбаному стані приміщення (колишня квартира №2), яким ніхто не користується на протязі 12 років та яке негативно впливає на стан її квартири та приводить до руйнування такої. В зв’язку з вищенаведеним, вона звернулася з заявами від 23.08.2013 року та 02.09.2013 року до голови Ужгородської міської ради про передачу їй вказаного приміщення в користування шляхом продажу за ціною його фактичної вартості. Листом виконкому Ужгородської міської ради №Т-02242 від 12.09.2013 року її повідомлено, що комісією проведено обстеження приміщення із зазначенням, що це приміщення не перебуває у приватній власності, а відповідно до рішення виконкому міської ради №22 від 30.01.1991 року закріплено за сім’єю ОСОБА_4, яка проживає в квартирі №3 цього ж будинку, для обладнання в ньому індивідуальної котельні. Листом департаменту міського господарства №Т-870/24-07 від 25.09.2013 року продубльовано відповідь виконкому міської ради, без надання інформації щодо наявності договору оренди на нежитлове приміщення, суміжне з її квартирою. Також, зазначає, що в зв’язку зі смертю 03.02.2009 року основного власника квартири ОСОБА_4, рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №22 від 30.01.1991 року фактично втратило свою юридичну силу, так як не було реально виконано, тобто договір оренди на підвальне приміщення з ОСОБА_4 укладений не був, а тому вона має переважне право на його придбання, як таке, що знаходиться на першому поверсі будинку №4 по вул. Ольбрахта і є суміжним з її квартирою.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати п.2 рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №22 від 30.01.1991 року про передачу в оренду непридатного для проживання підвального приміщення (колишня квартира №2) по вул. Ольбрахта №4 у м. Ужгороді сім’ї ОСОБА_4, яка проживає в квартирі №3 цього ж будинку, для обладнання в ньому індивідуальної котельні. Вимоги апелянта мотивовані тим, що суд першої інстанції ухвалив незаконне рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання сторони не з’явився, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується апеляційна скарга, об’єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
За вимогами ст.ст.213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що органом влади прийнято рішення з приводу передачі в оренду нежитлового приміщення станом на 1991 рік, яке залишається і на даний час та не порушує інтереси позивача.
Дослідивши матеріали справи, судом першої інстанції вірно встановлено, підтверджено матеріалами справи і сторонами не оспорено, що згідно рішення Виконавчого комітету міської ради народних депутатів №22 від 30.01.1991 року, а саме п.2 вирішено закріпити звільнене непридатне для проживання підвальне приміщення по вул. Ольбрахта в м. Ужгороді (бувша квартира №2) за сім’єю ОСОБА_4, яка проживає в квартирі №3 цього ж будинку, для обладнання в ньому індивідуальної котельні (а.с.5,43).
Позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу від 28.09.2000 року (а.с.6,42).
Квартира АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, що підтверджено свідоцтвом про право власності на житло (а.с.14). В подальшому, після смерті ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцями є ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с.48-57).
Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 набула права власності на квартиру відповідно до договору купівлі-продажу у 2000 році, зазначене рішення Виконавчого комітету міської ради №22 від 30.01.1991 року про передачу в оренду непридатного для проживання підвального приміщення, жодних прав такої на час його винесення та вчинення не порушували, оскільки таких прав в останньої не було.
З огляду на наведене доводи апеляційної в тому числі щодо втрати сили оскарженого рішення, переважного права апелянта на придбання суміжного приміщення не мають правового значення для вирішення справи, так на час його прийняття, права апелянта не порушені.
З врахування викладеного суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, вірно встановив обставини справи та характер правовідносин, що виникли між сторонами і дійшов правильного, обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, ухваливши правильне по суті і справедливе рішення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, –
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2014 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: