Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 18 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-12202/09/0570

час прийняття постанови:  12 г. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді  Буряк І. В.

при секретарі                                                  Могілевському А.А.

за участю представників сторін:          

позивача:                              ОСОБА_2. дов. від 08.08.2008р.

відповідача:                              Гусарова О.В. дов. від 14.08.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву                     Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до          Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

про                                        скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (надалі – позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька (надалі ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька) про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2009р. №0000631702/1/1214/17-313/2754913672/4434/В.

Позов мотивовано тим, що вказане податкове повідомлення-рішення прийняте у зв’язку із неправильним застосуванням положень Указу Президента України від «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідач надав заперечення, за змістом яких проти вимог позивача заперечує, вважає, що податковим органом правомірно донараховано позивачу податкове зобов’язання з прибуткового податку з доходів громадян за порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92«Про прибутковий податок з громадян».

У судовому засіданні від 02.09.2009р., на підставі ч. 2 ст. 150 КАС України, оголошено перерву до 17.09.2009р. та від 17.09.2009р. до 18.09.2009р.

Представник позивача у судовому засіданні від 18.09.2009р., позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити повністю.   

Представник відповідача у судовому засіданні від 18.09.2009р., проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у запереченнях на позовну заяву, та просив у їх задоволенні відмовити повністю.   

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову,-

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.05.2009р.

- № 1212/17-313/2754913672/4425/В, яким позивачу донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 24 465,00грн., у тому числі за основним платежем 16 310,00грн. та 8 155,00грн. штрафних (фінансових ) санкцій.

- та податкове повідомлення-рішення № 1214/17-313/2754913672/4434/В, яким позивачу донараховано суму податкового зобов’язання з прибуткового податку на доходи громадян від підприємницької діяльності та інші доходи у загальному розмірі 16 833,01 грн, у тому числі 16 833,01 грн. за основним платежем.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків Акту перевірки від 22.04.2009р., № 1132/17-311/2754913672 «Про результати планової невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ФОП ОСОБА_1. за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р.».

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх у адміністративному порядку, за результати якого, на підставі рішення ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 13.07. 2009р. № 6981/в/25-013, податкове повідомлення-рішення від 06.05.2009р. № 1212/17-313/2754913672/4425/В скасовано повністю, податкове повідомлення рішення від 06.05.2009р. № 1214/17-313/2754913672/4434/В скасовано в частині нарахування 12 962,82 грн. податку, а в іншій залишено без змін.

За результатами вказаного адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2009р. № 0000631702/1/1214/17-313/2754913672/4434/В, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем прибутковий податок на доходи громадян від підприємницької діяльності та інші доходи у загальному розмірі 3 870,19 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках акту перевірки від 10.07.2009р. № 1698/17-311/2754913672 «Про результати планової невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ФОП ОСОБА_1. за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р.».

Згідно висновків даного акту перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1. ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», внаслідок чого підприємцем занижено оподатковуваний дохід за 2007р. у сумі 338,25 грн. та за 2008р. у сумі 3 531,94грн.

Заниження оподатковуваного доходу за 2007р, на думку податкового органу, пов’язано із перевищенням позивачем граничного обсягу виручки, передбаченого Указом Президента України від 03.07.1998, № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» для осіб, що є платниками єдиного податку.

Так, ФОП Вовкозуб, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування з 01.04.2007р. по 31.12.2007р. (згідно свідоцтва про сплату єдиного податку від 20.03.2007р. № 034363 серія Д, копія наявна в матеріалах справи) отримав сукупний дохід за вказаний період у розмірі 685 161,27грн.

Відповідач, керуючись нормами ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» та п. 22.10 ст.22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-ІV щодо застосування розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» визначив розмір оподатковуваного доходу шляхом встановлення різниці між фактичною сумою виручки та гранично допустимою сумою передбачено вказаним указом та отриману різницю кваліфікував у якості «інших доходів», що мають оподатковуватись як доходи фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ст. 2 вказаного указу Президента України передбачено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Статтею 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України (ст. 5 Указку Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»).

З викладеного вбачається, що у разі перевищення суб’єктом підприємницької діяльності вимог, установлених ст. 1 даного Указу, останній має перейти на загальну систему оподаткування з наступного звітно періоду та сплачувати податкові зобов’язання у відповідності з такої системою.

Натомість норми, яка встановлює обов’язок такого суб’єкта господарювання оподаткувати отриманий дохід іншими податками та зборами у разі перевищення граничного розміру виручки під час перебування на спрощеній системі оподаткування чи інший механізм, що уповноважує податковий орган самостійно донараховувати платнику податків суму податкового зобов’язання у чинному законодавстві України відсутній.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про неправомірність донарахування позивачу податкового зобов’язання з прибуткового податку на доходи громадян від підприємницької діяльності та інші доходи у розмірі 338,25 грн. за 2007р.

Щодо висновків податкового органу про завищення валових витрат на суму амортизаційних відрахувань у розмірі 23 546,25 грн. та донарахування у зв’язку із цим суми податку у розмірі 3 531,94 грн., суд дійшов наступних висновків.

З фактичних обставин справи встановлено, що позивач у 2008р. перебував на загальній системі оподаткування.

Згідно висновків акту перевірки від 10.07.2009р., валовий дохід підприємця за вказаний період складав 964 943, 00 грн., валові витрати 934 660,00грн.

Податковим органом документально у ході перевірки підтверджено витрати у розмірі 911 113,75 грн.

Розбіжність між даними перевірки та декларації складає 23 546,25 грн.

Встановлення даної обставини ґрунтується на висновку відповідача про необґрунтоване зменшення позивачем обсягу валового доходу на суму витрат амортизаційних відрахувань з виробничого обладнання у розмірі 23 546,25 грн.

Правовою підставою для даного твердження, податковим органом покладено висновок про відсутність у чинному законодавстві порядку, який би встановлював механізм розрахунку амортизації для фізичних осіб-підприємців. Норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (П(С)БО 7), затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 27.04.2000р. № 92 застосовуються лише відносно юридичних осіб.

Крім того, податковим органом зазначено, що ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації для фізичних осіб не передбачено, тобто нараховувати амортизацію фізичні особи не мають законодавчих підстав.

Відповідно норми ст. 42 Конституції України (абз. 1,3,4) кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності.

Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до змісту ст. 2 Господарського кодексу України (із врахуванням змін та доповнень) зокрема встановлено, що конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, визнання і дія в Україні принципу верховенства права.

Пунктом 22.10. ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» втрачає чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до змісту ст. 13 вказаного вище декрету передбачено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». 

Пунктом 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 вказаного вище закону передбачено, що під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі (пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств).

Відповідно ст.13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 р. за № 64 під загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку № 6 до цієї Інструкції.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно розділу «Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб, додаток № 7, в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 14.02.2001 р. № 53, із змінами, внесеними згідно з наказами Державної податкової адміністрації України від 28.12.2001 р. № 523, від 16.07.2003 р. № 352, передбачено, що фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 "Валові витрати" і відповідно до статті 8 "Амортизація" вказаного Закону з деякими особливостями.

Так, відповідно до статті 8 ("Амортизація") можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з Порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України. (абз. 4 розділу «Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб.

Відповідачем встановлено, що амортизація нараховувалась відносно виробничого обладнання (станки).

Також у ході розгляду справи встановлено наявність документів, що підтверджують ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів, відносно яких встановлено нарахування спірної амортизації, (Р/аq KABAN станок АD-1050 з лінійкою, Р/аq KABAN станок ВВ-2020), а саме розпорядження про введення в експлуатацію основних засобів, акти введення в експлуатацію типової форми № ОЗ-1, відомості нарахування амортизації, інвентарні картки обліку основних засобів типової форми № ОЗ-6 (копіх перелічених документів наявні в матеріалах справи).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що законодавство України не спростовує право фізичної особи-підприємця на нарахування амортизації, за умови відповідного ведення бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно встановлено відсутність у позивача права нараховувати амортизацію, згідно правил ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».   

Таким чином, виходячи з факту ведення платником бухгалтерського обліку та наявності документів, що підтверджують ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів, відносно яких встановлено нарахування спірної амортизації, суд вважає необґрунтованим донарахування податку з доходів фізичних за 2008р. у розмірі 3 531,94 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 13.07.2009р. №0000631702/1/1214/17-313/2754913672/4434/В.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ін.НОМЕР_1) 3,40 грн. судового збору.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 18 вересня 2009 року, повний текст виготовлено 22 вересня 2009р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі  - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                          Буряк І. В.