Справа № 1-244

2009 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

07 серпня 2009 року                        Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого – судді      Стефанюка Б.Р.

               при секретарі               Коцан М.І.

              за участю прокурора     Рябого Є.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  українця, громадянина України, уродженця м.Гайворон Кіровоградської області, з середньою освітою, студента третього курсу Львівського державного училища культури і мистецтв, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого вАДРЕСА_1, проживаючого в м.АДРЕСА_2

у вчиненні злочину, передбаченого ст.15 - ч.1 ст.289 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 01.06.2009 року о 03.30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на вул.Ген.Чупринки, 4 у м.Львові та маючи намір на незаконне заволодіння транспортним засобом, підійшов до автомобіля марки «Москвич 2140», р.нНОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, розбив бокове скло зі сторони водія, проник в салон автомобіля та, витягнувши зі замка запалювання дроти, почав їх з’єднувати для того, щоб завести автомобіль. Однак свого злочинного умислу до кінця не довів, оскільки був затриманий працівниками міліції та доставлений в Галицький РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області.  

    Підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у інкримінованому йому злочині визнав повністю та пояснив, що 01.06.2009 року о 03.30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на вул.Ген.Чупринки, 4 у м.Львові та маючи намір на незаконне заволодіння транспортним засобом, підійшов до автомобіля марки «Москвич 2140», р.н.НОМЕР_1, розбив бокове скло зі сторони водія, проник в салон автомобіля та, витягнувши зі замка запалювання дроти, почав їх з’єднувати для того, щоб завести автомобіль, проте був затриманий працівниками міліції та доставлений в Галицький РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області.  

    Крім повного визнання своєї вини підсудними у вчиненому злочині, його вина доводиться іншими зібраними по справі доказами, однак суд визнає недоцільним дослідження цих доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду і такі ніким не оспорюються.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що підсудний ОСОБА_1 вчинив замах на незаконне заволодіння транспортним засобом, тобто злочин, передбачений ст.15-ч.1 ст.289 КК України.

Пом’якшуючою обставиною є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, обтяжуюючих покарання обставин суд не знаходить.

Обираючи вид та міру покарання підсудному ОСОБА_1., суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу підсудного, раніше не судимого, який на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, позитивно характеризується за місцем навчання, та приходить до висновку, що підсудному слід  обрати покарання  в межах санкції  статті, за якою кваліфіковано  злочин  у  вигляді  позбавлення волі  та звільнити від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст.75 КК України, оскільки виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства.

Керуючись ст.ст.299, 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.15-ч.1 ст.289 КК України та призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю один рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов’язок повідомляти органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання та праці.

Міру запобіжного заходу щодо засудженого ОСОБА_1 залишити підписку про невиїзд з постійного місця проживання до вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення.

Суддя                                                                          Б.Р.Стефанюк