_____________________________________________________________________________            Справа № 1512/16959/2012

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2012

Київський районний суд м. Одеси у складі :

Головуючого судді: Брайловської А.І.

за участю секретаря: Непомнющого М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 «Про перегляд заочного рішення»по цивільній справі за позовом Київської районної адміністрації до ОСОБА_1 «Про приведення обєкту до попереднього стану»,

В С Т А Н О В И В :

Заочним рішення Київського районного суду м.Одеси від 12.11.2012 року ухваленому у справі за вищезазначеним позовом, позовні вимоги Київської районної адміністрації було задоволено.

11.12.2012 року представник відповідачки ОСОБА_1 –ОСОБА_2 звернувся до суду з завою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що час розгляду справи не збігався з часов вказаним у судовій повістці, а також на неправильність застосуванням судом норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заяву про перегляд заочного рішення, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення.

Судові не надано доказів того,що отримана відповідачем повістка на ім’я відповідача була виписана на інший час ніж на той, коли слухалася справа ( ані копію, ані оригінал вищевказаної повістки на пропозицію суду не було надано).

Одночасно, відповідно до п.4 ч.2 ст.229 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення відсутні посилання на докази, якими відповідач обгрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Також, заявник посилається у своїй заяві, що дані правовідносини не можуть регулюватися Законом України «Про архітектурну діяльність»та Законом «Про регулювання містобудівної діяльності»посилаючись на те, що відповідач архітектурною діяльністю не займається. Проте відповідно до ст.1 ЗУ «Про архітектурну діяльність»передбачено, що архітектурна діяльність - діяльність по створенню об'єктів архітектури, яка включає творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових частин проектів з планування, забудови і благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будівництвом, а також здійснення науково-дослідної та викладацької роботи у цій сфері;

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач є суб’єктом правовідносин, які регулюються Законами України «Про архітектурну діяльність»та «Про регулювання містобудівної діяльності».

          Також відповідно до Наказу Державного комітету будівництва, архітектури житлової політики України від 24.05.2001 року улаштування нових і розширення існуючих балконів і лоджій виконуються при наявності відповідної дозвільної документації, передбаченої чинним законодавством (пунк 3.2. розділу 3 доповнено новим абзацом згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №404 від 09.08.2012 року).

          Проте судові не надано жодних дозвільних документів з питання розширення або реконструкціїї балкону, лоджії.

          Крім того, відповідно до ч.15 ст.29 Закону України «Про планування забудови територій»здійснення будівельних робіт на об’єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

          Під самочинним будівництвом слід розуміти як нове будівництво, так і реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт вже існуючих об’єктів нерухомості (ст..9 Закону україни від 20 травня 1999 року «Про архітектурну діяльність»).

          Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об’єкта нерухомості здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку визначеному статтею 24 Закону України «Про планування і забудову територій»(ст.. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»).

          Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що законодавство не визнає самочинне будівництво об’єктом правового захисту, крім передбаченого ч.3 ст.376 ЦК України випадку, а тому правовими підставами самочинного будівництва, в разі звернення до суду з позовом відповідного органу, є або знесення такого будівництва, або проведення відповідної його перебудови. Право на звернення до суду з таким позовом закон надає, зокрема, й відповідному органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

          Крім того, відсутність технічного висновку та відсутність у позивача доказів погіршення технічного стану будинку та житлово-побутових умов мешканців суміжних квартир не змінює правового статусу реконструйованого балкону як самочинно збудованого.(Ухвала Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25.05.2011 року).

Враховуючи вищевикладене, керуючисб ст.224-231 ЦПК України, Законом України «Про архітектурну діяльність», Законом України «Про містобудівельну діяльність»

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_3