ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" вересня 2009 р. м. Черкаси Справа № 17/2217
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С., з секретарем
Петько Л.В., за участю представників сторін:
позивача –ОСОБА_2 - адвокат,
відповідача –не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/2217
за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_3
додержавного підприємства «Іваньківський цукровий завод»
простягнення 37 703 грн. 54 коп.,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа –підприємець ОСОБА_3 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з державного підприємства «Іваньківський цукровий завод»(далі-відповідач) 37 703,54 грн. заборгованості, з яких: 36 748,10 грн. основної заборгованості, 3% річних в сумі 367,48 грн., 587,96 грн. інфляційних.
Підставою позову, на думку позивача, є невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті вартості наданих послуг згідно договору на послуги по перевезенню цукросировини № 204 від 11 жовтня 2008 року.
В судовому засіданні 17.09.2009 року представник позивача позов з підстав викладених в позовній заяві підтримав і просив задовольнити, на вимогу суду надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що станом на 15.09.2009 року місцезнаходження відповідача: (Черкаська область, Маньківський район, с. Іваньки, вул. Заводська, буд. 1).
На зазначену адресу відповідача направлялась ухвала суду від 04.09.2009 року про порушення провадження у справі, якою відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проте він без поважних причин в судове засідання 17.09.2009 року не з’явився, надіслав телеграму від 15.09.2009 року, в якій позов визнав в частині основного боргу в сумі 36 748,10 грн. і просить розглянути справу без участі їх представника, що не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України у його відсутності та за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору на послуги по перевезенню цукросировини № 204 від 11 жовтня 2008 року (а.с.10-11), за умовами якого позивач як (перевізник) зобов'язується надати послуги по перевезенню цукрових буряків (надалі - вантаж) з полів відповідача (замовника) власною автомобільною технікою по заявках господарств на приймальний пункт відповідача, а відповідач зобов'язується оплатити виконані послуги; розрахунок між позивачем та відповідачем здійснюється грошовими коштами з розрахунку 0,70 грн. за тонно-кілометр з врахуванням вартості пального; кількість (вага) вантажу, що перевозиться та кількість рейсів визначається згідно товарно-транспортних накладних (ТТН); оплата послуг проводиться за фактично перевезений вантаж на підставі виставлених рахунків та акту виконаних робіт, який оформляється та здається на оплату кожні 7 днів; розрахунок здійснюється кожні 10 днів грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок перевізника (пункти 1.1, 2.3, 2.4, 2.5 договору).
В Додатку № 1 (а.с.12) до договору № 204 від 11.10.2008 року вказаний перелік транспортних засобів, що надані перевізником для перевезення сільськогосподарської продукції.
За правовою природою даний договір є договором перевезення вантажу і відповідає вимогам статті 909 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Норма аналогічного змісту міститься в частині 1 статті 307 Господарського кодексу України, якою встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За твердженням позивача він свої зобов’язання за договором виконав, надав авто послуги відповідачу на загальну суму 36 748,10 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт від 02 квітня 2009 року на загальну суму 36 748,10 грн. (а.с.9) та товарно-транспортними накладними (а.с.14-92): № 857 від 29.10.2008 року, № 876 від 29.10.2008 року, № 887 від 30.10.2008 року, № 926 від 30.10.2008 року, № 1425 від 10.11.2008 року, № 1466 від 10.11.2008 року, № 1067 від 04.11.2008 року, № 124 від 15.10.2008 року, № 127 від 16.10.2008 року, № б/н від 16.10.2008 року, № 79 від 06.11.2008 року, № 1198 від 07.11.2008 року, № 1036 від 02.11.2008 року, № 1037 від 02.11.2008 року, № 1071 від 04.11.2008 року, № 968 від 30.10.2008 року, № 80 від 06.11.2008 року, № 1210 від 03.11.2008 року, № 165 від 18.10.2008 року, № б/н від 12.10.2008 року, № 193 від 20.10.2008 року, № 223 від 22.10.2008 року, № 204 від 21.10.2008 року, № 75 від 25.10.2009 року, № 969 від 30.10.2008 року, № 833 від 29.10.2008 року, № 302 від жовтня 2008 року, № 134 від 14.10.2008 року, № 862 від 29.10.2008 року, № 920 від 30.10.2008 року, № 957 від 30.10.2008 року, № 1096 від 05.11.2008 року, № 993 від 31.10.2008 року, № 982 від 31.10.2008 року, № 1014 від 01.11.2008 року, № 1004 від 01.11.2008 року, № 1034 від 02.11.2008 року, № 1051 від 02.11.2008 року, № 1060 від 03.11.2008 року, № 1066 від 04.11.2008 року, № 1252 від 08.11.2008 року, № 1271 від 08.11.2008 року, № 994 від 31.10.2008 року, № 1005 від 01.11.2008 року, № 1018 від 01.11.2008 року, № 1095 від 05.11.2008 року, № 1075 від 04.11.2008 року, № 1059 від 03.11.2008 року, № 1300 від 08.11.2008 року. № 1035 від 02.11.2008 року, № 350 від 14.10.2008 року, № 377 від 07.10.2008 року, № 479 від 19.10.2008 року, № 498 від 19.10.2008 року, № 520 від 20.10.2008 року, № 575 від 20.10.2008 року, № 645 від жовтня 2008 року, № 683 від 27.10.2008 року, № 848 від 29.10.2008 року, № 888 від 20.10.2008 року. № 676 від 27.10.2008 року, № 408 від 17.10.2008 року, № 376 від 27.10.2008 року, № 332 від 14.11.2008 року, № 353 від 14.10.2008 року, № 301 від 13.10.2008 року. № 226 від 22.10.2008 року, № 232 від 23.10.2008 року, № 168 від 18.10.2008 року, № 128 від 16.10.2008 року, № 139 від 16.10.2008 року, № 117 від 15.10.2008 року. № 1207 від 07.11.2008 року, № 739 від 28.10.2008 року, № 685 від 27.10.2008 року, № 644 від 21.10.2008 року, № 496 від 19.10.2008 року, № 469 від 19.10.2008 року, № 519 від 20.10.2008 року, № 551 від 20.10.2008 року, № 619 від 21.10.2008 року, № 592 від 21.10.2008 року, № 304 від 13.10.2008 року, № 333 від 14.10.2008 року, № 374 від 27.10.2008 року, № 115 від 15.10.2008 року, № 125 від 15.10.2008 року, № 166 від 18.10.2008 року, № б/н від 17.10.2008 року, № 76 від 25.10.2008 року, № 303 від 13.10.2008 року, № 357 від 14.10.2008 року, № 335 від 14.10.2008 року, № 540 від 20.10.2008 року, № 1227 від 07.11.2008 року.
Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом пунктів 2.4, 2.5 договору від 11.10.2008 року оплата послуг проводиться за фактично перевезений вантаж на підставі виставлених рахунків та акту виконаних робіт, який оформляється та здається на оплату кожні 7 днів; розрахунок здійснюється кожні 10 днів грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок перевізника.
Проте, як встановлено судом і підтверджено позивачем, відповідач свого обов’язку по оплаті наданих послуг по перевезенню на протязі 10 днів з дня підписання Акта виконаних робіт від 02.04.2009 року не виконав, направлену претензію № 47 від 23.06.2009 року залишив без відповіді і задоволення, на момент звернення позивача до суду з позовом заборгованість в сумі 36 748,10 грн. відповідач не сплатив, тому суд задовольняє позов в цій частині.
В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Оскільки сторонами було визначено строки та порядок оплати за надані послуги, то суду необхідно встановити, коли у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов’язань по оплаті, коли у відповідача настав строк (термін) виконання обов’язку по оплаті за надані послуги, і відповідно з якого моменту необхідно нараховувати 3% річних та інфляційні за невиконання грошового зобов’язання за весь час прострочення.
В пункті 2.5 Договору встановлено, що замовник повинен здійснювати розрахунок кожні 10 днів грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок перевізника, кількість (вага) вантажу, що перевозиться та кількість рейсів визначається згідно товарно-транспортних накладних (ТТН), оплата послуг проводиться за фактично перевезений вантаж на підставі виставлених рахунків та Акту виконаних робіт, який оформляється та здається кожний 7 день (пункти 2.3, 2.4 договору).
З урахуванням припису пункту 2.5 договору, згідно з яким розрахунок здійснюється замовником кожні 10 днів, Акт виконаних робіт підписано сторонами 02 квітня 2009 року, то інфляційні та 3% річних необхідно нараховувати з 13 квітня 2009 року, проте позивач користуючись своїм правом нараховує 3% річних за 4 місяці - з травня по серпень 2009 року включно, а інфляційні нараховує лише за травень та червень місяць 2009 року.
Суд перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 367,48 грн. за відповідний період, встановив неправильність їх нарахування (після перерахунку - 371,51 грн.), але оскільки позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 367,48 грн., то задовольняє позов в цій частині.
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Кількість днів простроченняЗагальна сума процентів
01.05.2009 –31.08.200936 748,10123371,51
(36 748,10*3%*123/365)
Суд перевіривши порядок нарахування позивачем інфляційних в сумі 587,96 грн. за відповідний період, встановив неправильність їх нарахування (після перерахунку - 587,97 грн.), але оскільки позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 587,96 грн., то задовольняє позов в цій частині.
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу
травень 2009 року36 748,10100,5183,74
(36 748,10*100,5/100=36 931,84 -
36 748,10)
червень 2009 року36 748,10101,1404,23
(36 748,10*101,1/100= 37 152,33 -36 748,10)
З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 37 703,54 грн., з яких: 36 748,10 грн. основного боргу, 587,96 грн. інфляційних та 367,48 грн. - 3% річних.
На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в сумі 377,04 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Повернути позивачу сплачене в більшому розмірі державне мито в сумі 0,96 грн. згідно квитанції № 1907 від 01.09.2009 року.
Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з державного підприємства «Іваньківський цукровий завод»(Черкаська область, Маньківський район, с. Іваньки, вул. Заводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 32741501) на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) –36 748,10 грн. основного боргу, 587,96 грн. інфляційних, 367,48 грн. - 3% річних, в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 377,04 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Повернути позивачу сплачене в більшому розмірі державне мито в сумі 0,96 грн. згідно квитанції № 1907 від 01.09.2009 року.
Видати довідку.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.
Суддя С.С.Боровик
Повний текст рішення оформлений та підписаний 17.09.2009 року.