Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
05.06.2009 Справа № 2-а-50/09/0108
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Єланської О.Е. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Колб Т.П.
сторони не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим на постанову Керченського міського суду автономної Республіки Крим (суддя Белоусов Е.Ф.) від 19.02.09 у справі № 2-а-50/09/0108
за позовом ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим (вул. Кірова 5, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)
про визнання дій неправомірними і зобов'язання вчинити певні дії, стягнення недоотриманої суми допомоги
ВСТАНОВИВ:
Постановою Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 19.02.2009 року позовні вимоги ОСОБА_1задоволені, відмова Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим від 17.11.2008 року у виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, визнана неправомірною, з відповідача на користь ОСОБА_1стягнуто допомогу з догляду за дитиною з 01.10.2007 року по 31.01.2009 року в розмірі 6436,54грн.
Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим просить скасувати постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 19.02.2009 року та прийняти нову постанову.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2009 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду на 05.06.2009.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи за відсутності нез'явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач -ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (а.с.9), тобто має право отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідач на звернення позивача про перерахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому частиною першою статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” в редакції, яка діяла в спірний період, повідомив, що вирішення питання щодо виплати допомоги в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, можливо лише після внесення відповідних змін до законодавства та виділення необхідних грошових коштів (а.с.5-6).
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»№ 2811-ХІІ від 21.11.1992 допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.
Згідно частини першої статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»№ 2811-ХІІ від 21.11.1992, в редакції, що діяла в спірний період, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
На підставі пункту 14 частини першої статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 дію частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»зупинено.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006 допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90,00 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 6-рп/2007 від 09.07.2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян) зазначив, що зупинення Законом України «Про Державний бюджет України»інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3 частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій та третій статті 95 Конституції України. Також зазначеним рішенням визнані неконституційними положення, зокрема: абзацу третього частини другої статті 56, пункту 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для сімей з дітьми.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян -таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Тому при розгляді справи «Кечко проти України»(заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які соціальні виплати здійснювати своїм громадянам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких виплат шляхом внесення відповідних змін до законодавства.
Однак, якщо чинне правове положення передбачає певні соціальні виплати і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).
У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені соціальні виплати з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про Державний бюджет»на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Тобто чинне правове положення передбачає виплату відповідної соціальної допомоги і якщо дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Оскільки правові положення, які передбачають виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є матір'ю однієї дитини, тому має право на її одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Отже, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006, не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву.
Право на отримання грошової допомоги, передбаченої статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»№ 2811-ХІІ від 21.11.1992, в редакції, що діяла в спірний період, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Судом першої інстанції правомірно зазначено, що з 01.01.2008 виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку проводиться у розмірі, передбаченому пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»№ 107-VI від 28.12.2007, однак як підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 27.11.2008 № 26-рп/2008 «…Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав та свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.».
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008, №26-рп/2008 від 27.11.2008 підкреслював, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Враховуючи це, а також те, що інший розмір цієї допомоги на 2008 рік законодавцем не визначений, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, визначеному статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»підлягають задоволенню за період з 01.01.2008 року та по січень 2009 року включно.
Отже, судом першої інстанції з урахуванням зазначених положень та у межах позовної давності правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, за період з 01.10.2007 по 31.01.2009.
Керуючись статтями 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Керченського міського суду автономної Республіки Крим від 19.02.09 у справі № 2-а-50/09/0108 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис В.А.Омельченко
Повний текст судового рішення виготовлений 11 червня 2009 р.
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Н.П.Горошко