ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" вересня 2009 р. Справа № 2/114-09
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Сердюк С.В., довіреність від 09.09.2009р.,
від відповідача: Ніценко В.М., довіреність №03/127 від 09.09.2009р.,
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Комунального унітарного підприємства "ЕкоВін", м.Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "29" липня 2009 р. у справі № 2/114-09 (суддя Мельник П.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна компанія "Будшляхмаш", м. Київ
до Комунального унітарного підприємства "ЕкоВін", м. Вінниця
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вінницька міська рада
про стягнення 1 200 452, 85 грн., -
ВСТАНОВИВ:
14 травні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово - комерційна компанія "Будшляхмаш" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом (2-3) до Комунального унітарного підприємства "ЕкоВін" про стягнення з відповідача на користь товариства 1 200 752, 85 грн., з яких основний борг в розмірі 1 158 900 грн., штрафні санкції в розмірі 41 852, 85 грн. (33 482, 29 грн. пені та 8370, 56 грн. річних).
В процесі розгляду позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна компанія "Будшляхмаш" подало заяву, в якій позивач просить зменшити розмір позовних вимог і стягнути з Комунального унітарного підприємства "ЕкоВін" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна компанія "Будшляхмаш" 848 900 грн. основного боргу та 41 852, 85 грн. штрафних санкцій, в зв'язку з частковим погашенням відповідачем за договором №11/09/1 від 11.09.2008р. основної заборгованості у розмірі 310 000 грн. (а.с.28).
Рішенням господарського суду Вінницької області від 29 липня 2009 року у справі №2/114-09 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна компанія "Будшляхмаш" задоволено частково: стягнуто з Комунального унітарного підприємства "ЕкоВін" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна компанія "Будшляхмаш" 848 900 грн. боргу, 16 741, 14 грн. пені, 8 370, 56 грн. річних, 12 008 грн. державного мита та 312, 50 грн. інформаційних витрат. В стягненні 16 741, 14 грн. пені відмовлено (а.с.35-36).
Вважаючи, що рішення місцевим господарським судом прийняте з порушенням норм процесуального й матеріального права, а також неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.39-41).
Мотивуючи апеляційну скаргу Комунальне унітарне підприємство "ЕкоВін" стверджує, що:
- Комунальним унітарним підприємством "ЕкоВін" було проведено тендер на закупівлю за державні кошти ущільнювача сміття (компактора), відповідно до протоколів від 06.08.2008р. №6 та від 02.09.2008р. №7 переможцем тендеру на придбання компактора за державні кошти було визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна компанія "Будшляхмаш";
- для здійсненні відповідних розрахунків Вінницька міська рада зобов'язалася своїм рішенням від 30.01.2009р. №2255 "Про міський бюджет" виділити кошти КУП "ЕкоВін" в сумі 1 348 900 грн. на оплату за придбання у 2008 році ущільнювача сміття, однак з міського бюджету на рахунок КУП "ЕкоВін" для оплати за компактор надійшло 500 000 грн., дані кошти без будь-яких затримок були перераховані позивачу;
- відповідно до п.7.5 договору від 11.09.2008р. під форс-мажорними обставинами слід розуміти "видання актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами зобов'язань за цим договором", таким чином відповідач не міг виконати свої зобов'язання внаслідок здійснення органами місцевого самоврядування заборонних заходів або не вжиття відповідних заходів щодо поступлення на рахунки відповідача коштів в повному обсязі для розрахунку з позивачем;
- місцевим господарським судом не було прийнято до уваги рішення Вінницької міської ради №2225 від 30.01.2009р., протоколи №6 від 06.08.2008р. та №7 від 02.09.2008р.;
- в порушення норм статті 27 Господарського процесуального кодексу України господарським судом першої інстанції залишено без задоволення клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача представника органу місцевого самоврядування;
- при поданні позивачем (в процесі розгляду справи) заяви про зміну позовних вимог без підтверджуючих бухгалтерських документів, господарський суд Вінницької області не надав можливість відповідачу перевірити суму боргу та штрафних санкцій шляхом перерахунку первинних бухгалтерських документів про сплату позивачеві, а прийняв дану обставину без відповідних доказів з боку позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі Комунального унітарного підприємства "ЕкоВін" в повному обсязі, надавши пояснення в обґрунтування своїх тверджень. Вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав, наведених у скарзі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна компанія "Будшляхмаш" у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 54-55) та його представник в засіданні суду заперечили проти доводів Комунального унітарного підприємства "ЕкоВін", зазначивши, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язання за договором від 11.09.2008р. №11/09/1. Відповідальність Комунального унітарного підприємства "ЕкоВін" за його зобов'язаннями настає за загальними правилами відповідальності, установленої для юридичної особи, тому посилання відповідача на п.6 ст. 78 Господарського кодексу України є не доречним, оскільки ніяких господарських зобов'язань між Вінницькою міською радою і ТОВ "Промислово-комерційна компанія "Будшляхмаш" не існує і не існувало. Посилання відповідача на п.7.5 договору про форс-мажорні обставини, а саме щодо видання актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інших законних або незаконних заборонних заходів названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами зобов'язань за цим договором є безпідставним, оскільки невиконання зобов'язань Вінницької міської ради перед КУП "ЕкоВін", а звідси - відсутність коштів у відповідача не являються форс-мажорними обставинами і не звільняє Комунальне унітарне підприємство "ЕкоВін", як юридичну особу від виконання зобов'язання за договором перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна компанія "Будшляхмаш". Відповідачем порушено права товариства, оскільки підприємством не виконано умови п.7.6 договору. Крім того, остаточна сума позову під час засідання з відповідачем була погоджена. Вважають рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, тому просять рішення господарського суду Вінницької області залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального унітарного підприємства "ЕкоВін" - без задоволення.
Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами i несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави i предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.
Оскільки рішення у справі може вплинути на права або обов"язки Вінницької міської ради, апеляційний господарський суд ухвалою від 13.08.2009р. (а.с.38) залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Вінницьку міську раду.
Третя особа - Вінницька міська рада відзиву на апеляційну скаргу не подала, а також не скористалася своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направила, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
Зважаючи на те, що ст.96 Господарського процесуального кодексу України не встановлює обов'язку подання до апеляційного господарського суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, ту обставину, що суд, належним чином повідомляючи Вінницьку міську раду, вчиняв дії, спрямовані на надання їй можливості забезпечити явку повноважного представника для участі у розгляді спору, але такою можливістю третя особа не скористалась, а також, враховуючи положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати перегляд справи без письмового відзиву Вінницької міської ради на апеляційну скаргу та без участі її представника за наявними в матеріалах справи доказами.
Заслухавши пояснення представника позивача, а також відповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги Комунального унітарного підприємства "ЕкоВін", вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що подана відповідачем апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
06 серпня 2008 року відбулося розкриття тендерних пропозицій при здійсненні процедури закупівлі ущільнювача сміття (компактор), про що свідчить протокол №6 (а.с.52-53).
Як вбачається з протоколу оцінки тендерних пропозицій від 02.09.2008р. №7 переможцем тендеру на придбання компактора загальною вартістю 1 384 900, 00 грн. визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна компанія "Будшляхмаш" (а.с.50-51).
11 вересня 2008 року між Комунальним унітарним підприємством "ЕкоВін" (за договором "замовник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна компанія "Будшляхмаш" (за договором "виконавець") було укладено договір за №11/09/1 (а.с.10-12), відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов'язання поставити згідно умов та технічних вимог тендеру, а замовник в свою чергу, - прийняти та своєчасно оплатити його на умовах даного договору наступну техніку: ущільнювач для сміття (компактор) 4 YF26тонн (згідно технічної пропозиції та вимог замовника торгів). Загальна вартість поставки становить 1 384 900, 00 грн. (п.1.1 договору).
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір є договором купівлі-продажу, визначення якого містить ст. 655 Цивільного кодексу України: за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В пункті 2.3 договору сторони погодили, що якість та комплектність товару повинні відповідати ДСТУ і іншим нормативним актам на даний вид товару і підтверджується сертифікатом, паспортом якості заводу виробника, якщо останнє передбачено заводом виробником.
Товар виконавець передає у власність замовника в м. Вінниці (територія замовника). Термін поставки товару - 10 днів. Згідно умови поставки тендерної документації виконавець передає замовнику у зазначеному місці (м.Вінниця, вул.Соборна,59) товар та супроводжувальні документи. Перелік товаросупроводжувальних документів: рахунок-фактуру, накладна на товар, оригінал ГДТ, сервісна книжка, довідка-рахунок, акт приймання-передачі (п.3.1 - 3.4 договору).
Згідно з п.4.1 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються після факту поставки товару, з відтермінуванням 90 днів у безготівковій формі шляхом перерахування ціни товару на безготівковий рахунок виконавця за реквізитами, вказаними в розділі 8 договору. Виконавець повідомляє замовнику про готовність товару способом факсимільного зв'язку.
Виконавець зобов'язаний забезпечити поставку товару на протязі 10-ти днів. Виконавець гарантує, що товар високої якості, відповідає вимогам стандартів та технічним умовам заводу-виробника (п.4.2 договору).
Відповідно до п.6.1 договору виконавець повинен поставити товар згідно умов пунктів 3.1 - 3.3 даного договору в узгоджений із замовником термін.
За порушення термінів оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент простроченого платежу, від суми неоплаченого товару за кожний прострочений день (п.6.3 договору).
Згідно п.6.4 договору у разі затримки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, виконавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки.
Витрати пов'язані з можливими ризиками при доставці товару відшкодовує виконавець (п.6.5 договору).
Пунктом 7.2 договору передбачено, що термін поставки товару - вересень 2008 року. Додатковою угодою від 22.09.2008р. встановлений інший термін поставки - листопад 2008 року (а.с.14).
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2008р. за умови виконання сторонами обов'язків у рамках даного Договору (п.7.3 договору).
Згідно п.7.4 договору сторони звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим договором, якщо воно сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин.
Пунктом 7.5 договору передбачено, що під форс-мажорними обставинами в цьому договорі слід розуміти будь-які обставини зовнішнього щодо сторін характеру, що виникли без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна було ні передбачити, ні уникнути, включаючи стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин, обладнання тощо), обставини суспільного життя (воєнні дії, громадські хвилювання, епідемії, страйки, бойкоти тощо), а також видання актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами зобов'язань за цим договором або перешкоджають такому виконанню тощо.
Як вбачається із підписаних сторонами специфікації до договору №11/09/1 від 11.09.2008р. (а.с.13) виконавець поставляє згідно умов та технічних вимог тендеру, а замовник приймає та сплачує згідно умов даного договору наступну спеціалізовану техніку: ущільнювач для сміття (компактор), 4 YF26тонн (згідно технічної пропозиції та вимог замовника торгів) за ціною 1 348 900, 00 грн. (п.1.1).
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 180 Господарського кодексу України та статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір вважається укладеним, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як встановлено, ч.1 ст.193 Господарського процесуального кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічну норму закріплено в ст.526 Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як свідчать матеріали справи, Комунальне унітарне підприємство "ЕкоВін" на підставі довіреності від 10.11.2008р. №940171 серії НБЛ й за видатковою накладною від 11.11.2008р. №РН-0000691 отримав від позивача ущільнювач для сміття (компактор) 4 YF26 тонн на суму 1 348 900 грн. Відповідно до п.4.1 договору від 11.09.2008р. №11/09/1 розрахунки за отриманий ущільнювач для сміття відповідач повинен провести з відстрочкою 90 днів після отримання товару, тобто до 10.02.2009р (а.с.15,16).
Матеріалами справи стверджується, що відповідач свої зобов'язання за договором від 11 вересня 2008 року №11/09/1 в повному обсязі не виконав, на 28.07.2009р. заборгованість становить 848 900 грн. (а.с.28).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст.693 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції, під якими у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.551 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з вимогами ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача сума річних складає 8 370, 56 грн., штрафних санкцій (пені) - 33 482, 29 грн. (8-9).
Частиною 3 статтею 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно зменшив нарахування розміру неустойки на 50%, тому пеня (за період з 10.02.2009р. по 28.04.2009р.) становить 16 741, 14 грн.
Доводи відповідача про те, що Комунальне унітарне підприємство "ЕкоВін" не виконало умови договору внаслідок наявності форс-мажорних обставин, тобто Вінницька міська рада не вжила відповідних заходів щодо перерахування на рахунок відповідача коштів в сумі 1 348 900 грн., які міськрада зобов'язалась своїм рішенням від 30.01.2009р. №2225 "Про міський бюджет на 2009 рік" виділити з місцевого бюджету на оплату за придбання у 2008 році ущільнювача сміття, не є переконливими, оскільки зобов’язання за договором від 11.09.2008р. №11/09/1 виникли саме між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово - комерційна компанія "Будшляхмаш" та Комунальним унітарним підприємством "ЕкоВін", а Вінницька міська рада не є стороною зазначеного договору і не несе відповідальність за наслідки порушення умов цього договору, тому відповідачем у справі має бути КУП "ЕкоВін".
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512 - 519 цього Кодексу.
З договору від 11.09.2008р. №11/09/1 не вбачається, що виконання зобов"язання боржника покладено на іншу особу відповідно до ст.528 ЦК України або ж того, що його зобов"язання з оплати придбаного ущільнювача для сміття (компактор) 4 YF26тонн за даним договором повинна була виконати інша особа на підставі договору між сторонами: позивачем та відповідачем.
При цьому, сторонами у вищевказаному договорі не було обумовлено залежність оплати товару від перерахування відповідачу коштів третьою особою - Вінницькою міською радою.
Судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права господарським судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Рішення господарського суду Вінницької області від 29.07.2009р. у справі №2/114-09 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для скасування вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 29 липня 2009 року у справі №2/114-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального унітарного підприємства "ЕкоВін", м.Вінниця - без задоволення.
2. Справу №2/114-09 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя
судді:
віддрук. 5 прим.:
1 - до справи
2, 3 - сторонам
4 - третій особі
5 - в наряд