Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 07 серпня 2009 р.                                                                       справа № 2а-11509/09/0570

час прийняття постанови:  9 г. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді  Буряк І. В.

при секретарі                                                  Могілевському А.А.

за участю представників сторін:          

позивача:                                        Рудницький Д.В. дов. від 06.08.2009р. №3017/06

відповідача:                                        не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву           Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі

до          Колективного сільськогосподарського підприємства «ім. Леніна»

про                                                  стягнення заборгованості по сплачених пенсіях

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі (надалі – позивач, УПФ України в Тельманівському районі) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Леніна (надалі – відповідач, КСП ім. Леніна) про стягнення заборгованості по сплачених пенсіях у розмірі 19 881,47 грн.                 

Позов мотивовано встановленням факту несплати відповідачем, в установленому законодавством України порядку, витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з квітня 2009р. по червень 2009р. на загальну суму19 881,47грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач заперечень на вказаний позов до суду не надав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До дня судового засідання відповідач надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Крім того, відповідач у вказаній заяві зазначив, що позов визнає повністю.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності відповідача.

Суд, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи КСП «ім. Леніна» зареєстровано у якості юридичної особи та включено до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на обліку в УПФ України в Тельманівському районі як платник внесків до Пенсійного фонду України (а.с 4-5).

УПФ України в Тельманівському районі, розраховано суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з квітня 2009р. по червень 2009р. щодо КСП «Леніна» у сумі 19 881,47 грн.

Вказаний борг розраховано відносно працвників підприємства: ОСОБА_1 100%, ОСОБА_2 100%, ОСОБА_3. 100%, ОСОБА_4. 100%, 74,26% ОСОБА_5, 85,61% ОСОБА_6, 67,26% ОСОБА_7, 60,58 % ОСОБА_8, 80,83% ОСОБА_9.-

Право на призначення пенсії за списком № 2 вказаних працівників підприємства підтверджено відповідними довідками (арк. с. №6-14).

Відповідно ч. 1,3 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Частинами 3, 4 ст. 112 КАС України передбачено, що у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

На підставі викладеного суд приймає вказану заяву до уваги, крім того, суд вбачає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788ХІІ, визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема: працівники зайняті повний робочий день на роботах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (пункт «а» ст. 13 Закону), за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (пункт «б» ст. 13 Закону) та інші (пункти «в» - «з» ст. 13 Закону).

Відповідно до п. 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-ІV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 01 січня 2004 року.

При цьому згідно з ч. 16 «Прикінцевих положень» вказаного Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 та абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. № 400/97 для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 затверджено «Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663. Інструкція набрала чинності 27 січня 2004 року.

Вказана Інструкція визначає процедуру реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Пункт 6 Інструкції регулює питання відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно з п.п. 6.1. п. 6 Інструкції ці розміри становлять для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

Відповідно до п.п. 6.4 п. 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з п.п. 6.8 п. 6 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до п.п. 6.10. п. 6 Інструкції відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Обов’язок відшкодування відповідачем коштів пов'язаний виключно з фактом понесення певних витрат Пенсійним фондом України.

Як вбачається з розрахунку заборгованності по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» сума такої заборгованості КСП «ім. Леніна» складає за період з квітня 2009р. по червень 19 881,47 грн.

Відповідно названої вище заяви про визнання позову, відповідач визнає наявність у нього перед позивачем суми боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 19 881,47 грн.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України, - обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватись перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо обгрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 112-113, 136, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області задовольнити.

2. Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Леніна (87123 Донецька обл. Тельманівсаький район с. Гранітне, вул. Самохіна,25, код 00696792, р/р 26006300398 в Тельманівському відділенні 5368, ВАТ «Державний ощадний банк України» МФО 394460) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 19 881,47 на користь Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі (87100 Донецька обл., смт. Тельманове вул. Леніна 154 код ЄДРПОУ 21955677 р/р 256073012057 в ДОУ ВАТ Ощадбанк України м. Донецьк, МФО 335106).

3. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 11 серпня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі  - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                          Буряк І. В.