КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2011 № 40/197
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Корсакової Г.В.
ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"
на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2011
у справі № 40/197 (ОСОБА_2Г.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"
до Закрите акціонерне товариство "Форум-ДС"
про стягнення заборгованості 43667,18 грн.
дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді – доповідача, суд
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.11.2011 р. у справі № 40/197 відхилено скаргу ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» на дії ВДВС Святошинського РУЮ.
Не погоджуючись з ухвалою, скаржник звернулося з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати.
Представник боржника, в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Представник ВДВС в судове засідання не з’явися причина суду не відома. Враховуючи вимоги ст. 102 ГПК України, поштове повідомлення про отримання сторонами ухвали суду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІV Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, рішенням господарського суду м. Києва № 40/197 від 13.10.2009 узадоволений позов ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», на його користь з ЗАТ «Форум – ДС» стягнуто 33 212,88 грн. - основного боргу, 521,27 грн. пені, 52,57 грн. інфляції, 65,16 грн. –3% річних, 9 815,30 грн. штрафу, судові витрати. На виконання рішення господарського суду видано наказ, який пред’явлений для виконання.
ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», звернулося до господарського суду зі скаргою на дії ВДВС посилаючись на те, що результати перевірки зведеного виконавчого провадження та звільнення майна боржника з-під арешту є неправомірними, в зв’язку з чим просить скасувати постанову начальника відділу державної виконавчої служби Святошинського РУЮ у м. Києві від 05.10.11 про результати перевірки зведеного виконавчого провадження та постанову державного виконавця від 06.10.11 про звільнення майна боржника з-під арешту, зобов’язати державного виконавця відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» винести постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відмовляючи у задоволенні скарги, господарський суд вказав на те, що доводи скаржника не відповідають дійсності.
Заперечуючи проти рішення, апелянт наполягає на тому, що судом залишено поза увагою приписи ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачена лише єдина можливість зняття арешту. Ухвала не містить вказівки на порядок накладення арешту і в чому саме конкретно полягає порушення держвиконавцем такого порядку, а начальник ВДВС у постанові дослівно навів припис прокуратури. Доводи суду про те, що прокурорський припис не оскаржувався не заслуговують на увагу, так як не адресовано стягувачу та вимагає від нього вчинення певних дій, в свою чергу прокурорський припис, на думку скаржника, не повинен механічно переписуватись та безумовно прийматись до виконання, не враховано приписи ст. 25, 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до ст. ст. 115, 116 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Згідно з частиною першою статті 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Вищий господарський суд України у листі № 01-8/2351 від 20.10.2006 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України» зазначив наступне, якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) названого органу у зведеному виконавчому провадженні, то вона підлягає розглядові господарським судом виключно в тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду, але не загального суду чи іншого органу, яким видано виконавчий документ.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» ( ст. 33 Закону у новій редакції), у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.
18.08.2011 постановою державного виконавця відкрите виконавче провадження № ВП 28250080, боржнику запропоновано у 7-денний термін виконати рішення суду в добровільному порядку та накладено арешт на майно боржника у межах суми звернення стягнення. В ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем, зокрема, накладений арешт на 12 транспортних засобів.
05.10.2011 постановою начальника ВДВС Святошинського РУЮ задоволений протест заступника прокурора, на державного виконавця покладено накласти арешт на об’єкт незавершеного будівництва та земельні ділянки, а арешт з іншого майна-зняти. В зв’язку з чим, постановою від 06.10.2011 державний виконавець звільнив майно з-під арешту.
При виконанні рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках і вкладах в установах банків та інших кредитних організаціях, а також на рахунки в цінних паперах у депозитаріях останніх, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Стягнення на нерухоме майно (будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку) звертається за відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна з додержанням Закону України «Про виконавче провадження».
Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Відмова державного виконавця задовольнити зазначену вимогу боржника може бути визнана в судовому порядку необґрунтованою, коли очевидно, що ця вимога не порушувала інтересів стягувача й не ускладнювала виконання рішення.
Між тим, звертаючись зі скаргою на дії ВДВС та вимогами про скасування постанови державного виконавця про зняття арешту з майна та постанови начальника ВДВС,що є підставою для зняття арешту, скаржник не навів жодного доказу того, що прийняті постанови порушують майнові права та охоронювані законом інтереси.
Як зазначено вище, згідно наказу суду з відповідача на користь позивача стягується борг у грошовому еквіваленті. Заяв щодо зміни порядку та способу виконання рішення (звернення стягнення на майно-транспортні засоби) до господарського суду не подавалось.
Крім того, державний виконавець, не повертав наказ господарського суду стягувачу без виконання з причин неможливості його виконати, відсутності коштів на рахунку боржника, постанова про припинення виконавчого провадження також не приймалась.
За таких обставин, реалізація нерухомого майна у вигляді будівлі та земельних ділянок замість реалізації транспортних засобів не зачапає майнові права та охоронювані законом інтереси стягувача.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а ухвала господарського суду є обґрунтованою і такою, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 – 106, 1212 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» залишити без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 11.11.2011 року у справі № 40/197 –без змін.
2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва .
Головуючий суддя Рєпіна Л.О.
Судді Корсакова Г.В.
ОСОБА_1
26.12.11 (відправлено)