ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"17" вересня 2009 р. справа № 5020-12/209
За позовом Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт»
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в розмірі 1 651,33 грн.,
Суддя Харченко І.А.,
Представники сторін:
від позивача –Жукова Ю.М., довіреність №7 від 15.07.2009;
від відповідача –не з’явився;
Суть спору:
12.08.2009 Приватне підприємство «Сервісна компанія «Комфорт»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором на надання комунальних послуг та послуг по утриманню багатофункціонального комплексу в розмірі 1 651,33 грн., яка складається з суми основного боргу - 1 244,61 грн., пені –73,52 грн., 3% річних –333,20 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 17.08.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-12/209.
Відповідач явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про час та місце засідання повідомлено належним чином та своєчасно. Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
У зв’язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представника позивача, суд,
ВСТАНОВИВ:
Згідно статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
01 січня 2007 року між Приватним підприємством «Сервісна компанія «Комфорт»(надалі –позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі –відповідач) був укладений договір на надання комунальних послуг та послуг по утриманню багатофункціонального комплексу (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язався надати відповідачу комунальні послуги та забезпечити утримання та технічне обслуговування будинку та при будинкової території, надавати комплекс послуг по заявкам відповідача (арк.с.15-16).
Відповідно до розділу 1 Договору його предметом є послуги по водопостачанню та водовідводу, центральному опалюванню, електроенергії, по експлуатації та утриманню комплексу, що розташований за адресою м. Севастополь, вул. Очаківців, 19, в якому знаходиться приміщення №302 загальною площею 56,70 кв.м, яким відповідач користувався на підставі договору оренди №12, укладеному 10.11.2006. Строк дії договору оренди встановлений до 10.10.2007. Пунктом 5.1 договору оренди передбачено обов’язок відповідача на укладання договору на комунальне обслуговування з позивачем (арк.с.10-14).
Відповідно до умов Договору позивач зобов’язався забезпечити надання послуг, зазначених у пункті 1.2 Договору, та виставляти рахунки не пізніше 1 числа наступного місяця, а відповідач зобов’язався своєчасно, в установлені Договором строки, здійснювати платежі за надані послуги.
В період з березня по серпень 2007 року позивачем відповідачу були надані послуги по водопостачанню та водовідведенню, електропостачанню, опалюванню, послуги з утриманню комплексу та території, що до нього прилягає та виставлені рахунки №51 від 26.03.2007, №91 від 25.04.2007, №81 від 24.05.2007, №91 від 25.06.2007, №31 від 26.07.2007, №35 від 22.08.2007 на загальну суму 5 244,61 грн.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що розрахунковим періодом для розміру оплати послуг є календарний місяць, плата за який вноситься не пізніше 5 числа наступного місяця на підставі рахунку позивача.
У порушення умов Договору відповідач оплатив надані йому послуги несвоєчасно та частково в розмірі 4 000 грн., що підтверджується банківськими виписками від 28.08.2008 та 07.10.2008 (арк.с.19, 21).
У зв’язку з тим, що за відповідачем виникла заборгованість в сумі 1 244,61 грн., в лютому 2009 року позивач надіслав на його адресу претензію з вимогою погасити наявну заборгованість (арк.с. 23).
Заборгованість відповідачем погашена не була, що стало підставою для нарахування позивачем штрафних санкцій та звернення до суду.
Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у випадку невиконання відповідачем пункту 2.2 Договору, він сплачує пеню в розмірі 1% від суми, встановленої для оплати в місяць за кожний день прострочення.
На підставі цих умов договору та з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 73,52 грн. за період з січня по червень 2009 року.
Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Статтями 546, 549, пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Статтею 232 Господарського кодексу України вставнолено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевірив розрахунок пені, встановив, що позивач невірно визначив період нарахування пені, але розмір пені, стягуваної позивачем, не перевищує подвійну ставку НБУ та відповідає вимогам чинного законодавства, а тому вимоги в частині стягнення даної суми підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 333,20 грн. за період з 01.01.2007 по 01.07.2009.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Суд перевірив розрахунок 3% річних встановив, що вимоги в цей частині підлягають задоволенню частково в сумі 225,79 грн. з наступного розрахунку:
з 06.04.2007 по 05.05.2007: 1101,79 грн. х 3% : 365 дн. х 30 дн. = 02,72 грн.
з 06.05.2007 по 05.06.2007: 1852,49 грн. х 3% : 365 дн. х 31 дн. = 04,72 грн.
з 06.06.2007 по 05.07.2007: 2668,36 грн. х 3% : 365 дн. х 30 дн. = 06,58 грн.
з 06.07.2007 по 05.08.2007: 3333,01 грн. х 3% : 365 дн. х 31 дн. = 08,49 грн.
з 06.08.2007 по 05.09.2007: 4248,38 грн. х 3% : 365 дн. х 31 дн. = 10,82 грн.
з 06.09.2007 по 28.08.2008: 5244,61грн. х 3% : 366 дн. х 358 дн. = 153,90 грн.
з 29.08.2008 по 07.10.2008: 3244,61 грн. х 3% : 366 дн. х 40 дн. = 10,63 грн.
з 08.10.2008 по 01.07.2009: 1244,61 грн. х 3% : 365 дн. х 273 дн. = 27,93 грн.
Відповідно до вимог статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Таким чином, заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 1 651,33 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99038, АДРЕСА_1, ідентифікаційній номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт»(95022, місто Сімферополь, вулиця Бородіна, 16, ідентифікаційній код 30270840) заборгованість за договором на надання комунальних послуг та послуг по утриманню багатофункціонального комплексу в розмірі 1 543,92грн., яка складається з суми основного боргу - 1 244,61 грн., пені –73,52 грн., 3% річних –225,79 грн., державне мито в сумі 95,36 грн., витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в розмірі 220,65 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 107,41 грн. - відмовити.
Суддя підпис І.А. Харченко
Рішення оформлено та підписано
в порядку статті 84 ГПК України
24.09.2009.