ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"11" вересня 2009 р. | справа № 5020-12/129 |
За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
до Приватного підприємства «Комерційна фірма «Зарница-Плюс»
про спонукання внести зміни в договір оренди,
Суддя Харченко І.А.,
За участю представників
Від позивача –Гатіятуллін Е.Д., довіреність б/н від 01.-1.2009. головний спеціаліст юридичного відділу;
Від відповідача –не з’явився;
Суть спору:
13.07.2009 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Приватного підприємства «Комерційна фірма «Зарница-Плюс»про спонукання внести зміни в договір оренди. Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 16.07.2009 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5020-12/129.
Відповідач явку повноважних представників у судове засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлено належним чином у встановленому порядку, Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
У зв’язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представника позивача, суд,
встановив:
04.03.2002 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) (Орендодавець) та Приватним підприємством “Комерційна фірма «Зарница»був укладений договір №56-02 оренди нерухомого майна –вбудованого приміщення, загальною площею 491 м2, розташованого на цокольному поверху за адресою: місто Севастополь, вулиця Коломійця, 5 для використання під офіс, склад. Строк дії договору встановлений до 29.10.2006 (далі –Договір) (арк.с.8-11).
Відповідно до пункту 7.2 Договору зміна та розірвання договору можливе за згодою сторін.
03.06.2009 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до Приватного підприємства «Комерційна фірма «Зарница-Плюс»з пропозицією про внесення змін до договору оренди №56-02 від 04.03.2003, у тому числі розміру орендної плати та строку дії договору (арк.с.12-14).
Оскільки позивач відповіді на свою пропозицію від відповідача не отримав, це стало підставою для звернення з позовом до господарського суду міста Севастополя про спонукання Приватного підприємства «Комерційна фірма «Зарница-Плюс»внести зміни в договір оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, стороною в спірному договорі оренди є Приватне підприємство «Комерційна фірма «Зарница».
Позивач в своєму позові визначив відповідачем Приватне підприємство «Комерційна фірма «Зарница-Плюс»та стверджує, що це те само підприємство, з яким укладений спірний договір оренди .
На запит суду щодо видачі довідки про включення Приватного підприємства «Комерційна фірма «Зарница-Плюс»до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з Севастопольського міського управління статистики надійшло повідомлення про відсутність цього підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України по місту Севастополю станом на 07.09.2009 (арк.с.29).
Таким чином, судом встановлено, що позов подано не до тієї особи, яка повинна за ним відповідати.
Відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
У судовому засіданні представник позивача такої згоди не надав, посилаючись на те, що Приватне підприємство «Комерційна фірма «Зарница-Плюс»та Приватне підприємство «Комерційна фірма «Зарница»є одним і тем же підприємством.
Така процесуальна дія, як заміна первісного відповідача належним обумовлена згодою позивача, тому у випадку незгоди позивача на заміну неналежного відповідача, суд може розглянути справу згідно з пред'явленим позовом.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Все вищеперелічене дає суду право для висновку про необґрунтованість та неспроможність позовних вимог.
Оскільки судом встановлено, що відповідач, визначений позивачем у позові, не є боржником у матеріально-правовому відношенні, з якого виник спір, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Суд звертає увагу, відмова в задоволенні позову до неналежного відповідача не позбавляє позивача права на звернення з новим позовом до належного відповідача.
На підставі викладеного, статтями 22, 24, 33, 34, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
вирішив:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя І.А. Харченко
Рішення оформлено та підписано
у порядку ст. 84 ГПК України
16.09.2009.
Розсилка:
1. Фонду комунального майна СМР
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
2. ПП «КФ «Зарница-Плюс»(м. Севастополь, вул. Коломійця, 5)