КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.01.2012 № 5/083-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Суліма В.В.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
на рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2011
у справі № 5/083-11 (ОСОБА_3
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_4
до Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном
дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області № 5/083-11 від 22.11.2011 р. позов задоволений. Відповідача зобов’язано усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні позивачем належним йому на праві власності обладнанням, зобов’язано допустити позивача або його представників на територію складу для вантажу техніки, тощо.
Відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на неповне з’ясування обставин що мають значення для справи, порушенням норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційної скарзі, заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду без змін.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, причина суду не відома. Враховуючи вимоги ст. 102 ГПК України, наявність поштового повідомлення про отримання ухвали апеляційного суду з зазначенням дати, часу та місця слухання справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність, оскільки про розгляд справи був обізнаний заздалегідь, клопотань щодо відкладення не надходило.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 01.09.2010р. сторонами укладений договір оренди складського приміщення № 4/2010, згідно умов якого відповідач здав в оренду, а позивач прийняв у тимчасове платне користування виробничо-складське приміщення, розташоване за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 4, площею 126 мІ.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про усунення перешкод у користування та розпорядженні майном, мотивуючи вимоги тим, що у орендованому приміщення знаходиться майно, зокрема, обладнання для виробництва клеєних деревинних панелей яке належить позивачу за договором міни товару загальною вартістю 198000,00 грн. Позивач повернув відповідачу орендоване приміщення, про що сторонами був складений акт прийому-передачі від 31.08.2011р., який підписаний в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений їхніми печатками та в наслідок чого договір оренди виробничо-складського приміщення від 01.09.2010р. № 4/2010 був припинений за згодою сторін. Однак відповідач безпідставно не допустив позивача до вказаних приміщень та майна, блокувавши заїзд до нього та відкриття воріт.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідач перешкоджає позивачу у користуванні та розпорядженні належним йому на праві власності вищевказаним майном, чим порушує право власності останнього. З огляду на що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Заперечуючи проти рішення, відповідач наполягає на тому що судом безпідставно не прийняті зауваження щодо фіктивності договору міні майна, укладеного між позивачем та ТОВ «Спеко Буд», з огляду на що майно не належить позивачу. Суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про витребування доказів з податкових органів, тому суд незаконно дійшов висновку про достатність та допустимість доказів для задоволення позовних вимог. Суд не прийняв до уваги клопотання про зупинення провадження до розгляду справи № 25/210 за його позовом до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Зі змісту ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Наполягаючи на фіктивності договору міни обладнання, укладеного між позивачем та ТОВ «Сіпеко Буд», відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження цього факту. Крім того, відповідач не має відношення до договору міни товару № 1/08-2010 від 05.08.2010, що позбавляє його права стверджувати про незаконність набуття права власності на обладнання, що знаходиться в приміщеннях, яки раніше позивач орендував.
Судом враховується відсутність судового акту про недійсність договору міні, навпаки рішення господарського суду № 25/210 від 20.12.2011вказує на протилежне, відсутність у відповідача доказів належності майна йому, що б було підставою для відмови позивачу у доступі до нього, відсутність заборгованості позивача згідно договору оренди, що б давало відповідачу право на притримання речей в порядку ст. 594 ЦК України, заперечення відповідача є необґрунтованими, а клопотання про витребування документів з податкових органів безпідставними.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2О залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області № 5/083-11 від 22.11.2011р.- без змін.
2. Матеріали справи повернути господарському суду Київської області
Головуючий суддя Рєпіна Л.О.
Судді Сулім В.В.
ОСОБА_1
23.01.12 (відправлено)