КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2011                                                                                           № 6/93

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рєпіної Л.О.

суддів:           Баранця О.М.

          ОСОБА_1

при секретарі:           

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Севастопольське управління океанічного риболовства"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.04.2011

у справі № 6/93 (ОСОБА_2А.)

за позовом                               Державне підприємство "Севастопольське управління океанічного риболовства"

до                                                   Закрите акціонерне товариство "Севастопольська рибодобувна компанія"

про                                                  повернення виконаного за недійсною угодою

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 6/93 від 21.04.2011 р. відмовлено ДП «Севастопольське управління океанічного риболовства» до ЗАТ «Севастопольська рибодобувна компанія» про повернення виконаного за недійсною угодою.

Позивач, не погоджуючись з рішенням, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову..

Представник відповідача в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду – без змін.

Представник позивача в судове засідання двічі не з’явився, причина суду не відома. Враховуючи, вимоги ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 30.12.2002 року сторони уклали договір купівлі продажу № 30/12/02, відповідно до умов якого позивач продав 162 тонни рослинної олії, яка знаходилася в танках БКРТ “Наталія Ковшова” в районі промислу ЦВА, Мавританія.

Згідно рішення господарського суду м. Києва № 20-11/330-15/905 від 06.11.2007, залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2008р., договір купівлі-продажу рослинної олії № 30/12/02 від 30.12.02 визнаний недійсним.

Позивач звернувся з позовом про повернення виконаного за недійсною угодою, мотивуючи вимоги тим, що недійсність угоди передбачає повернення сторонами у натурі все, що одержано на виконання цього правочину. Як доказ знаходження рослинної олії у відповідача, позивач наводить акт приймання-передачі від 30.12.02.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що у акті зазначено його місце складання - м. Севастополь, але це не відповідає дійсності , оскільки умови договору передбачають передання товару на умовах FOВ- БКРТ “Наталія Ковшова”, район промислу ЦВА, Мавританія, та не може свідчить про знаходження олії у відповідача.

Заперечуючи проти рішення, позивач наполягає на тому, що господарський суд припустився помилки щодо відсутності доказів знаходження товару у відповідача враховуючи докази того, що ФДМУ передав в якості свого внеску до статутного фонду на баланс відповідача судно на якому перебувала олія. Крім того зазначає, що підписуючи акт приймання - передачі відповідач погодився з місцем його передачі-борт «Н.Ковшова».

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до частини 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

До недійсного правочину застосовуються наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України, тобто двостороння реституція. Однак, для цього необхідно встановити факт виконання договору його сторонами, а також з'ясування на підставі належних та допустимих доказів, що кожна із сторін отримала на підставі недійсного правочину. Втім, матеріали справи не містять документального підтвердження обґрунтованості заявлених вимог.

Колегія суддів приймає до уваги те, що позивач на протязі всього часу, в досудовому порядку, не звертався до відповідача щодо повернення олії, а його звернення з позовом до суду, колегія суддів розцінює як намагання за рахунок відповідача компенсувати свої витрати, так як судно, на якому знаходиться олія, досі перебуває в районі промислу в Атлантичному океані в територіальних водах Мавританії.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

. Апеляційну скаргу ДП Севастопольське управління океанічного риболовства» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 6/93 від 21.04.2011 - без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва .

Головуючий суддя                                                                      Рєпіна Л.О.

Судді                                                                                          Баранець О.М.

                                                                                          ОСОБА_1

06.10.11 (відправлено)