КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2011 № 05-5-39/13429
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Корсакової Г.В.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу Монастириська обласна комунальна центральна районна аптека № 18
на рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2011
у справі № 05-5-39/13429 (ОСОБА_2
за позовом Монастириська обласна комунальна центральна районна аптека № 18
до Тернопільська обласна рада
про визнання недійсним рішення сесії п"ятого скликання від 19.11.2009р. за № 792
дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді – доповідача, усні пояснення представників сторін, суд –
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.11.2011р. позовна заява Монастирської обласної комунальної центральної районної аптеки № 18 про визнання недійсним рішення Тернопільської облради повернута без розгляду на підставі п.1-2, п.6 ст. 63ГПК України.
Не погоджуючись з ухвалою позивач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення господарським судом норм процесуального права, просить її скасувати.
Представник відповідача, в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував.
Розглянувши справу за правилами розділу XII Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
В оскаржуваної ухвали про повернення позову, господарський суд зазначив, що подану позовну заяву підписано ОСОБА_3, довіреність не наділяє представника правом підпису та подачі позовних заяв. Тому, господарський суд вважає що відсутні підстави вважати, що заява позивача підписана повноважним представником заявника. Крім того, в порушення приписів ст. 54 ГПК України позовна заява не містить повного найменування та місцезнаходження сторін, не надано доказів надсилання відповідачеві копії позовну з доданими до нього документами. Дані порушення є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.
Позивач, заперечуючи проти ухвали зазначає, що приписи ст. 57 ГПК України не вимагають надання позивачем установчих документів відповідача; до позову доданий фіскальний чек, що є доказом направлення на адресу відповідача копії позову; довіреність на ім’я представника відповідає вимогам чинного законодавства, тому висновки господарського суду щодо повернення позову є помилковими.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Вимоги щодо оформлення позовної заяви, викладені у ст. 54 ГПК України.
Відповідно до ст. 90 ЦК юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру. Відповідно до ст. 93 ЦК місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Стаття 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» визначає, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Місцезнаходження юридичної особи визначається засновниками в установчих документах та вказується в реквізитах реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, яка подається реєструючому органу під час державної реєстрації .
Вищий господарський суд України в п. 15 інформаційного листа від 14.08.2007 р. N 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України» навив таке: відповідно до п. 2 ч.2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін. Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою ст.93 ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. Якщо ж господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи вважає за потрібне з'ясувати фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу, то він не позбавлений права і можливості після порушення провадження зі справи здійснити це, зокрема, шляхом витребування відповідних доказів у порядку, передбаченому ст. 38 ГПК України.
Документи, що посвідчують повноваження представників, і порядок їх оформлення визначаються ст. 28 ГПК, відповідно до якої представниками юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Зі змісту ст. 28 ГПК України вбачається, що право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.
За приписами ст. 22 ГПК України довіреність може бути видана на представництво у конкретній справі (разова довіреність), або на представництво в усіх справах у всіх чи певних судах (постійна довіреність).
Представник за довіреністю має право вчиняти всі процесуальні дії, що їх має право вчиняти особа, яку він представляє, якщо у довіреності не застережено обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
У постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.11.2004 р. у справі за позовом ДП «Донецьквугілля» до ОП «Шахта ім. О. Ф. Засядька» про стягнення 943762,18 грн. зазначалося, що чинними нормативно-правовими актами не вимагається окремого уповноваження представника на вчинення такої дії, як підписання позовної заяви.
Також у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 13.01.2004 р. N 20/27 у справі за позовом ДК «Укртрансгаз» до ВАТ «Донецькоблгаз» про стягнення 1159409,31 грн. зазначається: представник юридичної особи, що діє на підставі довіреності, якою йому надано право представляти інтереси підприємства в судах з усіма правами, наданими чинним законодавством представнику сторони в судовому процесі, має право підписувати апеляційну скаргу на рішення суду, оскільки до процесуальних прав сторони законом віднесено право оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому ГПК.
Президія Вищого господарського суду України у рекомендаціях від 10.02.2004 р. N 04-5/212 вказала наступне: у застосуванні п.6 ст. 63 ГПК господарському суду необхідно враховувати,що розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення відповідно до п.36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 17.08.2002 №1155, може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення позовної заяви, оскільки згідно з п. 78 Правил листи, бандеролі і посилки приймаються з таким описом лише за бажанням відправника, і у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов'язкового оформлення описів вкладення.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Монастирської обласної комунальної центральної районної аптеки № 18 задовольнити, ухвалу господарського суду м. Києва від 07.11.2011 року у справі № 05-5-39/13429 - скасувати.
2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва для розгляду.
Головуючий суддя Рєпіна Л.О.
Судді Корсакова Г.В.
ОСОБА_1
26.12.11 (відправлено)