КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.10.2011 № 3/064-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Баранця О.М.
ОСОБА_1
при секретарі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ТОВ "Сафарі Кідз", Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.07.2011
у справі № 3/064-11 (ОСОБА_2В.)
за позовом ТОВ "Сафарі Кідз"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД"
про стягнення 129053,37 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області № 3/064-11 від 07.07.2011 р. первісний позов про стягнення 129 053,37 грн. з ТОВ «ВВС лтд» задоволено частково. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішенням в частині незадоволених позовних вимог, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати в частині незадоволених вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення
Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, також звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на грубе порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги.
Представник позивача в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 08.11.2010 сторонами укладено договір купівлі-продажу №2, за умовами якого позивач зобов’язався продати, а відповідач купити лікарські засоби та засоби косметичної промисловості.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, мотивуючи його тим, що передав відповідачеві товар на загальну суму 121 092,50 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, однак в порушення умов договору, відповідач оплату не провів. За неналежне виконання зобов’язань, з відповідача підлягає стягненню сума боргу з урахуванням індексу інфляції та річних, а також пеня.
Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що перевіривши подані позивачем докази, задоволенню підлягає сума боргу в розмірі 93 676,34 грн., оскільки не має доказів отримання відповідачем товару за накладною № 1 від 09.11.10 на суму 27 416,16 грн., в зв’язку з чим підлягають перерахунку пеня та сума боргу з урахуванням інфляційних втрат і річні.
Заперечуючи проти рішення в частині незадоволених вимог, позивач вказує на помилковість суду, оскільки заявлена накладна містить всі необхідні реквізити, підписи та печатки, в зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
В свою чергу, відповідач за первісним позовом, звернувся до господарського суду з вимогами про визнання договору недійсним з тих підстав, що сторонами не досягнуто всіх істотних умов , а саме: предмет, ціна та розмір платежів, що є підставою для визнання договору недійсним.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, господарський суд виходив з того, що укладений договір має всі істотні умови та відповідає вимогам чинного законодавства, в зв’язку з чим відсутні підставі для визнання його недійсним.
Заперечуючи проти рішення, відповідач наполягає на вимогах, викладених у зустрічної позовної заяві. Щодо часткового задоволення первісного позову, то вказує на те, що суд припустився помилки щодо прийняття в якості доказів накладні надані позивачем, оскільки підписувались особами, що не мали на те повноважень.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
За зустрічним позовом.
Договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до п. 4 ст. 632, п. 1 ст. 691 ЦК України передбачено випадки, коли ціна товару при укладенні договору купівлі-продажу може бути не встановлена або виходячи із його умов не може бути визначеною. У такому випадку лише виходячи із змісту предмету договору, як істотної умови, можна визначити, що укладений договір є оплатним і він передбачає набуття іншою стороною об'єкту продажу у власність.
За приписами статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Укладаючи договір, сторони визначили, що предметом договору є лікарські та косметичні засоби, асортимент, кількість та ціни на товар, вказуються у видаткових накладних, що є невід’ємною частиною договору купівлі-продажу (п.1.1).Оплата за товар здійснюється у національної валюті шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок продавця у строк вказаний у видаткових накладних (п.5.1). Додатковою угодою № 1від 08.11.2010року до договору, сторони визначили, що оплата за отриманий товар здійснюється протягом 75 днів.
Судова колегія звертає увагу на те, що відповідач не скористувався наданим п. 9.3 договору, правом внести в укладений договір зміні, доповнення або розбіжності; не надав докази, що позивач, за первісним позовом, заперечував або чинив перепони щодо внесення змін до договору, а також те, що підставою для звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, стало, насамперед, звернення позивача про стягнення боргу.
Таким чином, договір купівлі - продажу укладений сторонами відповідає вимогам ст. ст. 179, 180 ГК України, підстав для визнання даного договору недійсним відповідно до вимог ст. 215 ЦК України не вбачається, отже, зустрічний позов є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні зустрічного позову, слід залишити без змін.
Щодо первісного позову.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частин 1, 3 статті 692 цього ж Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Матеріали справи містять накладні, за якими позивач, за первісним позовом, відпустив товар, та довіреності відповідача на одержання матеріальних цінностей, з посиланням на кожну з накладних (за номером та датою).
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 610 - 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частинами 1, 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі N 10/557-26/155).
Враховуючи, що в передбачений договором та додатковими угодами до нього, відповідач не сплатив вартість поставленого товару, на претензію не відповів, колегія суддів вважає вимоги про стягнення боргу з урахуванням річних та інфляції, а також пені правомірними.
Щодо вимог позивача про задоволення первісного позову в повному обсязі, то колегія суддів звертає увагу сторін на наступне.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Порядок створення, прийняття і відображення підприємствами у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88.
Згідно Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання матеріальних цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.96р., довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві ; сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами; відпуск товарно-матеріальних цінностей юридичній особі здійснюється тільки на підставі довіреності, виданої конкретній фізичній особі, незалежно від її посади.
За таких обставин, заперечення відповідача за первісним позовом про те, що видаткові накладні підписувались працівниками відповідача, яки не мали на це право є хибними.
Те саме стосується позивача за первісним позовом, а саме: матеріали справи не містять довіреності на отримання матеріальних цінностей, виданої на ім’я Бойко
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ТОВ «ВВС-ЛТД» та апеляційну скаргу ТОВ «Сафарі Кідз» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області № 3/064-11 від 07.07.2011 - без змін.
2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ .
Головуючий суддя Рєпіна Л.О.
Судді Баранець О.М.
ОСОБА_1
06.10.11 (відправлено)