Справа № 2-1454/2009

Категорія № 40

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕНЕМ  УКРАЇНИ

16  липня  2009 року Балаклавський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого - судді Ліморенко І.І.

при секретарі - Степанової Ю.Ю.,  

за участю: представника позивача – ОСОБА_7.,

                  відповідача – ОСОБА_2,

                  представника відповідача – ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2,  третя особа – Відділ громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб  Балаклавського РВ УМВС України в місті Севастополі, про зупинення договору найму житлового приміщення та виселення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору найму житлового приміщення  - квартири АДРЕСА_2, виселенні  ОСОБА_2 з вищевказаного приміщення з наданням житлового приміщення розташованого за адресою:АДРЕСА_1 та просить анулювати реєстрацію  ОСОБА_2 зняти з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2.

Вимоги мотивовані тим, що 16.04.2007 р.  позивачем за результатами конкурсу  придбана ? частка  житлового будинку АДРЕСА_2. Згідно даного договору останній був  зобов’язаний забезпечити мешканців квартири № НОМЕР_1, у вищевказаному житловому будинку, житлом  протягом 22 місяців. 16.04.2007 р. позивачем було придбано домоволодіння  з надвірними побудовами   у розмірі 64/100 часток  АДРЕСА_1, а також земельна ділянка, що розташована під домоволодінням.  За вимогою відповідача, вищевказане домоволодіння було передано за договором дарування  її дочкам – ОСОБА_3, ОСОБА_4, що підтверджується договором дарування від 28.12.2005 р., на підставі чого позивачем були виконані умови договору купівлі - продажу частки домоволодіння за конкурсом. Однак відповідачка відмовляється переїхати у домоволодіння передане її дочкам у власність.  На підставі чого, останній змушений звернутися до суд з вказаною позовною заявою.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, до початк слухання справи до суду надав  листа з проханням справу слухати у його відсутності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав  та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнала, та пояснила суду, що дійсно мешкає за вказаної адресою, так як  у цьому будинку колись мешкали ії батьки, та вона займає будинок с дитинства. На час 2005-2007 років до неї неодноразово звертався ОСОБА_5, який є батьком позивача, та пропонував їй різні варіанти  придбання житла. Однак, її не влаштовували умови переглянутих будинків, а передане у власність її доньок житло розташоване в іншому регіоні, у зв’язку з чим вона відмовляється виїхати зі спірного будинку. В той же час відповідачка пояснила суду, що умови у придбаному житлі значно краще за тих, що вона має – чотири кімнати, таулет в приміщенні, велика площа, однак бажає мешкати у районі селищ Резервне або Орлине.  

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 27.01.2006 р. між  ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був  укладений договір купівлі-продажу частки житлового будинку, згідно якого ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_1 прийняв у власність ? частку житлового будинку (квартира № НОМЕР_2) з надвірними будівлями, що знаходиться з адресою:АДРЕСА_3 ( а.с.     ).

16.05.2007 р. між ОСОБА_1  (покупець) та дочірнім підприємством «Севастопольський УПРДОР» Відкритого Акціонерного Товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (продавець) укладений договір купівлі-продажу  майна за конкурсом, згідно якого продавець за підсумком конкурсу по продажу ? частки будинку з надвірними  будівлями, що знаходяться по вул.. Вішнякова в с. Резервне м. Севастополя  зобов’язаний передати у власність покупця ? частку вищевказаного житлового будинку, а покупець сплатити за вказане майно ціну продажу та прийняти по акту прийому  - передачі майна. Також згідно  п. 5.1.3 даного договору покупець зобов’язаний протягом 22 місяців забезпечити мешканців квартири №НОМЕР_1 житлом, що відповідає їх вимогам та  відселити їх ( а.с.     ).

Згідно акту обстеження стану житлового приміщення  від 05.08.2004 р. за № 1171-р, вищевказане домоволодіння, що  розташоване на АДРЕСА_3, визнано не відповідаючим  санітарним та технічним нормам,  та є аварійним і неприродним для проживання. Також дана обставина підтверджується розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації, яким був затверджений акт від 05.08.2004 р.  та вищевказане домоволодіння визнане аварійним та непридатним для проживання ( а.с.       ).

Як слідує з  п.5.1.3 договору  купівлі-продажу майна за конкурсом, за домовленістю між сторонами, ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_3, ОСОБА_4,  доньки відповідача по справі, прийняли  у рівних частках кожна, від ОСОБА_5, в дар земельну ділянку 0, 0400га., що розташована під 64/100 частками житлового будинку з надвірними спорудами   у АДРЕСА_1.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4пояснили, що є доньками відповідачки, та на той час мешкали за вказаної адресою. До них дійсно звертався батько позивача з метою домовитись про виселення зі спірного будинку.  Вони погодились на придбання їм домоволодіння у смт. Куйбишево за згодою відповідачки.  Крім того вони отримували від позивача грошові кошти, та автомобіль.  Однак, відповідачка відмовилась від переїзду на нове місце мешкання, мотивуючи тим, що вона бажає мати житло у районі Байдарської долини – селищ Резервне або Орлине.  При цьому свідки пояснювали, що мають намір повернути придбане житло у власність позивача з метою придбання іншого житла за бажанням матери.  Свідки також не заперечували, що придбане житло значно краще за умовами, ніж спірне.

Суд, оцінуючи пояснення свідків, пояснення сторін, та матеріали справи, вважає, що позивач у повному обсязі виконував свої обов’язки, яки були покладені на нього договором купівлі-продажу майна за конкурсом, та придбав для відповідачки та членів її родини житло, яке за своїми умовами значно краще спірного, крім того, передав у власність земельну ділянку, в той час, як діюче законодавство не передбачає придбання житла саме у власність.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 170 ЖК України,  у разі переходу права власності на житловий будинок до іншої особи, договір найму зберігає силу.  Тому суд дійшов висновку про те, що відносини між сторонами повинні  бути врегульовані виходячи   із вимог житлового законодавства, а саме відносин, що виникають із договору найму. При цьому безперечно встановлено, що раніше відповідачка мешкала за вказаної адресою на умовах найму, так як вносила квартирну плату колишньому власнику будинку.

У зв’язку  з тім, що позивач забезпечив відповідачку житлом, яке за умовами значно краще спірного, суд вважає, що відповідачка може бути виселена на підставах вимог ч. 2 ст. 170, ст. 168 ЖК України.   При цьому суд враховує, що встановлений ч.3 ст. 168 ЖК України строк на попередження про виселення минув, тому що  відповідачка не заперечувала, що переговори про її виселення мають місце впродовж тривалого часу.

Розглядаючи питання про позовні вимоги про зняття з реєстраційного обліку відповідача, суд вважає, що провадження по цивільній справі підлягає  в даній частині закриттю, так як дані вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 168, 169, 170 ЖК України,  ст. ст. 6, 60, 213-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Припинити договір найму житлового приміщення – квартириАДРЕСА_2.

Виселити ОСОБА_2  із квартири АДРЕСА_2 з наданням їй  домоволодіння АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд міста Севастополя на протязі 20 днів, через Балаклавський районний суд міста Севастополя, після попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження термін подачі якого законом визначений 10 днів.

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно.

Рішення набрало законної сили  27.07.2009 р.

Суддя Балаклавського

районного суду м. Севастополя                                                                                                          І.І. Ліморенко