Справа № 577/3855/16-а

Провадження № 2-а/577/107/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" жовтня 2016 р. м. Конотоп

Конотопський міськрайонного суду Сумської області в особі судді Кущенка М.Ф. розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради Сумської області про зобов»язання провести нарахування та виплату суми щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2016 рік,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить зобов»язати відповідача провести нарахування та виплату йому суми щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2012-2016 роки. На обгрунтування вимог у позові зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії та перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Конотопської міської ради. Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення повинна становити п»ять мінімальних заробітних плат. Проте, відповідачем, з посиланням на Постанову КМУ «Про щорічну допомогу на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562, за період з 2012 по 2016 роки сплачувалась ця допомога лише по 100 грн., чим порушені його права за захистом яких і звернувся до суду. При цьому вважає дії відповідача такими, що суперечать діючому законодавству України, тому як, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, застосуванню підлягають саме норми ст.48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова КМУ «Про щорічну допомогу на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562.

Ухвалою від 20.09.2016 року вимоги ОСОБА_1 в частині зобов»язання відповідача провести нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 2012 по 13.03.2016 роки залишені без розгляду.

ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи за його відсутності, свої вимоги підтримує. (а.с.19).

Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради надало письмові заперечення, в якому просять розглядати справу без участі їх представника та відмовити у задоволенні вимог. Також зазначають, що при виплаті позивачу, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, щорічної разової грошової допомоги Управління діяло в межах законодавства виходячи із виділених державою коштів та розміру визначеному Кабінетом Міністрів (а.с.11-13,21-22).

Відповідно до ст.122 ч.4 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи адміністративного позову, суд вважає, що у задоволенні вимог слід відмовити з огляду на таке.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.4), перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Конотопської міської ради Сумської області і в травні 2016 року отримав щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 100 грн.

Вказана виплата здійснена в розмірі, передбаченому постановою КМУ «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист. Це право гарантується загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

За положенням ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII в редакції, що існувала після визнання рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 неконституційними змін, внесених підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ, щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії виплачується у розмірі п»яти мінімальних заробітних плат.

Разом із тим, відповідно до Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ, який набрав чинності з 1 січня 2015 року, були внесені зміни, до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та вказану статтю викладено у такій редакції: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім»ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов»язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не містила положень щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат.

Останні зміни були внесені до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо усунення дискримінаційного ставлення до громадян, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях та військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї» від 21 квітня 2016 року № 1339-УІІІ, який набрав чинності 22 травня 2016 року, тобто після проведення ОСОБА_1 відповідних виплат.

Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що фінансування витрат, пов»язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

За приписом ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України - бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.

У ст.87 Кодексу вказано, що до видатків, які здійснюються з Державного бюджету України, належать, зокрема, видатки на програми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, який також набув чинності 1 січня 2015 року, розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу» України доповнено пунктом 26 за яким норми і положення, зокрема ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов»язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 постанови КМУ «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 12 липня 2005 року № 562, передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 100 гривень.

Згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини, розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

У рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 надано тлумачення, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Конституційний Суд України зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування кожного на достатній життєвий рівень. Суд виходив з того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов»язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість її фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч.1 ст.17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Невід»ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов»язок виконання соціальної політики держави.

Одним із таких органів є Кабінет Міністрів України, який згідно з п.2 ч.1 ст.20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 мала бути виплачена у розмірі, встановленому постановою КМУ від 12 липня 2005 року № 562.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного суд констатує відсутність підстав для визнання неправомірними дій відповідача по виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому постановою КМУ «Про щорічну допомогу на оздоровлення горомадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 56, що є підставою для залишення позову без задоволення.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 2, 7, 11, 71, 86, 94 , 128, 158-163, 167, 186 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимог про зобов"язання Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради Сумської області з 14.03.2016р. провести нарахування та виплату суми щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2016р.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Конотопський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: М. Ф. Кущенко