ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 р. Справа № 804/3220/16

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О, при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю представника позивача - ОСОБА_1 та представника відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Мадеса» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Мадеса» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточнень просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2016р. №0000922201.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами проведеної перевірки ПП «Мадеса» було винесене спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 14.04.2016р. №0000922201 безпідставним та протиправним, а також прийнятим відповідачем всупереч чинному законодавству.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов за викладених у ньому підстав та наданих у судовому засіданні доказів.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що взаємовідносини між ТОВ "Торг Консар", ТОВ "Дион" та ПП «Мадеса» не мають на меті реальних наслідків. Перевіркою встановлено формальне складання первинних документів, які суперечать фактичним обставинам, з метою штучного завищення показників бухгалтерського та податкового обліку. 3 огляду на викладене відповідач вважає вимоги позивача безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що ПП «Мадеса» зареєстроване 28.07.2000 р. Дніпропетровським міським управлінням юстиції, свідоцтво про державну реєстрацію від 28.07.2000р. № 12521070006000080; взято на податковий облік в органах державної податкової служби м. Дніпропетровська від 03.08.2000р. №21464; зареєстровано як платник ПДВ 07.08.2000р., свідоцтво про реєстрацію підприємства як платника ПДВ від 19.06.2015р. № 200223591.

Відповідно до наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 20.11.2015р. №617 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Мадеса», згідно із п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ПП «Мадеса» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р. відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку № 1 до акту.

За результатами перевірки складено акт від 01.04.2016р. №148/04-36-14-01/30905643 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП «Мадеса» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р.», який встановлені порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 187 ПК України.

Висновки зазначеного акта перевірки обґрунтовані тим, що позивачем протягом періоду, що перевірявся, було укладено правочини з контрагентами ТОВ "Торг Консар", ТОВ "Дион", які фактично не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є наступне:

- ПП «Мадеса» в ході перевірки не надано транспортні документи (товарно- транспортні накладні та дорожні листи вантажних автомобілів), тобто перевіркою не встановлено факту перевезення товарно-матеріальних цінностей від продавців до покупця, в зв’язку з відсутністю документів, що засвідчують їх транспортування, а також довіреності на отримання ТМЦ;

- на підставі податкової інформації встановлено, що у ТОВ "Торг Консар", ТОВ "Дион" відсутня можливість для виконання укладених договорів, оскільки відсутні основні засоби, трудові ресурси; сировина, матеріали для ведення господарської діяльності;

- за перевіряємий період між позивачем та контаргентами існують розбіжності податкового обліку.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14.04.2016 №0000922201, яким підприємству зменшено суму податкового зобов’язання та податкового кредиту з податку на додану вартість на 1674250 грн.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд зважає на наступне.

За приписами п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, а також пов’язана із господарською діяльністю платника податків.

При цьому п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.200.1-п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б)залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як підтверджено матеріалами справи, ПП «МАДЕСА» укладено з ТОВ «ТОРГ КОНСАР» договір поставки від 02.07.2012р. №02/07/2012 на придбання молока сухого цільного 25% та сироватки молочної сухої з додатками; з ТОВ "Дион" (код ЄДРПОУ 38279840) договір поставки від 01.10.2013 №2013-10-33 на придбання сировини для виробництва молока згущеного.

Зміст та обсяг господарських операцій ПП «МАДЕСА» з ТОВ «ТОРГ КОНСАР» та ТОВ «Дион» в повній мірі відображено в податкових та видаткових накладних, товарно-трагспортних накладних.

Розрахунки між підприємствами за придбаний товар проведено в безготівковій формі, кредиторська та дебіторська заборгованість по взаєморозрахункам з контрагентами відсутня.

Товар, придбаний у ТОВ «ТОРГ КОНСАР» (молоко сухе цільне 25%) часткового використано у власній господарській діяльності для виробництва згущеного молока, а решта - реалізовано в адресу ПРАТ «АВК» (код ЄДРПОУ 30482582). Придбане у ТОВ «Дион» молоко незбиране згущене стерилізоване з цукром карамелізоване та молоко сухе цільне 25% реалізовано в адресу наступних покупців: ТОВ «ДЕЙ-СОН ЛПК» (код ЄДРПОУ 37690038), ПРАТ «АВК» (код ЄДРПОУ 30482582).

Таким чином, факт реальних господарських операцій ПП «МАДЕСА» з ТОВ «ТОРГ КОНСАР» та ТОВ «Дион» підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв’язку із здійсненням оплати за отримані послуги.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладених позивачем з ТОВ «ТОРГ КОНСАР» та ТОВ «Дион» договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд не погоджується з доводами відповідача про не встановлення факту передачі товарів від продавця до покупця у зв’язку з відсутністю (не наданням до перевірки) документів, що засвідчують їх транспортування. Так, відсутність у покупця товарно-транспортних накладних на перевезення товару, яке здійснювалося його контрагентами-постачальниками за власний рахунок, не позбавляє покупця права на податковий кредит у разі наявності у нього відповідних податкових накладних, які, згідно ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України, є підставою для виникнення у платника податку права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду, якщо вони отримані в ході реального виконання господарської операції.

При цьому товарно-транспортна накладна є обов’язковою саме для підтвердження відомостей про господарську операцію з перевезення товару, а законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Разом з тим, під час судового розгляду підтверджено транспортування товару по Договорам з контрагентами, правочини з якими розглядаються по справі та відповідної оплати цих послуг на підставі договору надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, додаткових угод до нього, актів приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг).

Суд критично ставиться до посилань відповідача на відсутність у видаткових накладних інформації щодо довіреностей, на підставі яких видавалася продукція як на підставу дефектності первинного документу, оскільки такий реквізит первинного документу (видаткової накладної) не передбачено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» як обов’язковий.

Зазначеними встановленими під час судового розгляду справи обставинами спростовуються твердження відповідача про порушення підприємством позивача положень про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та посилання відповідача на порушення Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей.

Щодо посилань відповідача на те, що згідно податкової інформації між позивачем та зазначеними контрагентами існують розбіжності за перевіряємий період, суд зазначає наступне.

Навіть у разі якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за поставлені товари і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов’язку платників податків одержувачів товарів (послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Посилання відповідача на те, що позивач не мав фактичної (реальної) господарської діяльності з ТОВ «ТОРГ КОНСАР» та ТОВ «Дион» з огляду на недостатню кількість трудових ресурсів та відсутність матеріальних ресурсів, за недоведеності відповідачем зв'язку цього факту з неможливістю виконати вищенаведеними контрагентами позивача договірні зобов'язання перед позивачем з використанням залучених ресурсів, не можуть слугувати достатнім свідченням безтоварності розглядуваних операцій та недобросовісності позивача як платника податків. Основні та транспортні засоби необов'язково повинні перебувати у власності суб'єкта господарювання, так як можуть бути орендовані або взяті у лізинг у третіх осіб, а необхідні для виконання операцій особи можуть бути залучені платником за цивільно-правовими договорами. Крім того, не перебування контрагентів за місцем реєстрації не є свідченням неможливості провадження ними діяльності за іншою адресою.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит/податкові зобов’язання за податковими накладними, виписаними ТОВ «ТОРГ КОНСАР» та ТОВ «Дион».

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

          ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Мадеса» – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 14.04.2016 р. №0000922201.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Приватного підприємства «Мадеса» витрати по сплаті судового збору в розмірі 25113,75 грн. (двадцять п’ять тисяч сто тринадцять гривень сімдесят п’ять копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 17.08.2016 р.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 17.08.2016р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_3 ОСОБА_3 ОСОБА_4