ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
07.09.2009Справа №2-15/1671-2009
За позовом Кримського республіканського об’єднання інвалідних організацій спілки організацій інвалідів України (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Р. Люксембург, 33/34) в особі Управління капітального будівництва Кримського республіканського об’єднання інвалідних організацій СОІУ (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гоголя, 68, кв. 40, ідентифікаційний код 33375026)
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Провідник» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 13, кв. 57, ідентифікаційний код 33000835)
За участю Прокуратури АР Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 21)
Про стягнення 145382,40 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – не з’явився
Від відповідача – Харманська Д.О., довіреність б/н від 14.04.2009 р., у справі, Літвінов С.Ю., директор
Від прокуратури – не з’явився
Обставини справи: Управління капітального будівництва Кримського республіканського об’єднання інвалідних організацій СОІУ звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Провідник» про стягнення 145382,40 грн. збитків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору № 1/10 від 16.03.2008 р. позивачем було отримано від відповідача 22 куб.м бетону загальною вартістю 15230,00 грн. Поставлений бетон був використаний при будівництві багатоквартирного жилого будинку, проте пізніше були виявлені тріщини, деформація плит та конструктивних балок. Вказані дефекти, на думку позивача, були спричинені в результаті поставки відповідачем неякісного бетону, чим самим були спричинені збитки в розмірі 145382,40 грн., що і стало приводом для звернення з відповідним позовом про стягнення вказаних збитків, до суду.
Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, просить суд у позові відмовити у повному обсязі.
15.07.2009 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшло повідомлення Прокуратури АР Крим про вступ їх представника в процес. Подальший розгляд справи здійснювався за участю представника Прокуратури АР Крим.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 25.08.2009 р. замінено позивача у справі Управління капітального будівництва Кримського республіканського об’єднання інвалідних організацій Всеукраїнського об’єднання інвалідів «Спілка організацій інвалідів України» належним на Кримське республіканське об’єднання інвалідних організацій спілки організацій інвалідів України в особі Управління капітального будівництва Кримського республіканського об’єднання інвалідних організацій СОІУ.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва. Після закінчення перерви судове засідання було продовжено.
Строк розгляду справи був продовжений на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представників сторін.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
16 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Провідник» (Постачальник) (відповідач) та Управлінням капітального будівництва Кримського республіканського об’єднання інвалідних організацій СОІУ (Покупець) (позивач) укладено договір поставки № 1/10. (а.с. 6-8)
Згідно з пунктом 1.1 вказаного Договору Постачальник зобов’язується поставити та передати у власність (повне господарське відання), а Покупець оплатити та прийняти бетон (товар), згідно специфікацій, в кількості та в асортименті згідно накладних, які є невід’ємною частиною дійсного договору.
Загальна сума дійсного договору складається з сум, зазначених в накладних на кожну партію товару. Орієнтовна сума дійсного договору становить 25000,00 грн.
Відповідно до пункту 2.2 Договору якість товару повинна відповідати вимогам чинних стандартів та технічних умов, що підтверджується сертифікатами відповідності.
Згідно з пунктом 4.8 Договору оплата здійснюється авансом у розмірі 100% від вартості товару на підставі виставленого рахунку.
Якщо вартість поставленого товару перевищує суму здійсненого платежу, Покупець доплачує різницю протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку Постачальником.
Так, на виконання вказаного договору відповідачем була здійснена поставка бетону М 300 в кількості 22000 куб.м загальною вартістю 15230,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № РН-0000002 від 18.03.2008 р. (а.с. 19)
Позивачем у виконання своїх зобов’язань за договором було оплачено 15230,00 грн., про що свідчать платіжне доручення № 384 від 18.03.2008 р. на суму 13530,00 грн. (а.с. 20), платіжне доручення № 429 від 26.03.2008 р. на суму 1700,00 грн. (а.с. 21)
Так, позивач зазначає, що поставлений відповідачем бетон був використаний при будівництві багатоквартирного жилого будинку по вул.. 60 років Жовтня.
Однак, 24 квітня 2008 року при будівництві будинку було встановлено, що в осях 1п-5п є тріщини від 0,2 до 1 мм, деформовані плити та конструктивні балки, про що робітниками позивача складений акт. (а.с. 22)
Позивач зазначає, що марка поставленого відповідачем бетону, яка була використана при бетонуванні другого поверху багатоквартирного жилого будинку по вул.. 60 років Жовтня була нижче за проектну (М 300), невідповідність класів бетону фактичного та розрахункового призвело до деформації конструкції та створення тріщин, що підтверджується листом КримНДІпроект. Для призупинення наступного деформування, необхідно здійснити монтаж дефективної конструкції.
Вартість матеріалів та робіт по розбору та монтажу будівельних конструкцій згідно локального кошторису позивача, складає 145382,40 грн.
Вказане і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду про стягнення 145382,40 грн. збитків.
Розглянувши представлені сторонами докази, оцінивши їх в сукупності, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Статтею 687 Цивільного кодексу України встановлено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам. Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках. Обов'язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів з питань стандартизації. У цьому разі продавець повній вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки.
Таким чином, обов'язок перевіряти якість поставленого товару законом покладений на покупця. У даному випадку позивач стверджує, що він використав отриманий ним від відповідача бетон без перевірки його якості, що призвело до дефектів усій будівлі. Проте, недотримання вимог статті 687 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права перекласти відповідальність за дефекти будівництва на відповідача.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, поняття збитків, наведені у статті 225 Господарського кодексу України та у частині другій статті 22 Цивільного кодексу України, не є тотожними. Таким чином, ГК України встановлює особливості відшкодування збитків в господарських відносинах.
Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статтсі 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов’язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв’язок. За відсутністю такого зв’язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв’язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв’язок між саме між порушенням зобов’язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.
У той же час, суд зазначає, що позивачем не були надані належні та допустимі докази, які б підтверджували право Управління капітального будівництва Кримського республіканського об’єднання інвалідних організацій СОІУ на відшкодування збитків, зокрема доказів порушення ТОВ «Провідник» зобов’язання щодо поставки якісного товару, доказів, понесення позивачем збитків та їх розмір, вину відповідача тощо.
З матеріалів справи вбачається, що на момент передачі бетону 18.03.2009 р. та найближчим часом позивачем не було заявлено відповідачу будь-яких зауважень з приводу якості бетону. Із документів, доданих до позовної заяви, вбачається, що дефекти, які стались при будівництві по вул. 60 років Жовтня начебто з вини відповідача, були виявлені 24 квітня 2008 року. Претензію з приводу якості бетону позивачем було надіслано відповідачу лише 01 грудня 2008 року. (а.с. 23)
В якості доказу невідповідності бетону умовам договору позивач посилається на лист Державного головного територіального науково-дослідного і проектного інституту „КримНДІпроєкт". (а.с. 24)
Проте такий лист не може бути належним доказом якості бетону, поставленого відповідачем, оскільки вказаний лист не є висновком експерту. Крім того, не вказано, що неякісний бетон, про який йдеться в листі, був поставлений саме відповідачем 18.03.2008р.
Якість бетону, що була вироблена відповідачем на той час, зокрема 18.03.2008р. підтверджена Протоколом випробувань від 27.03.2008р., виконаних лабораторією Національної академії природоохоронного і курортного будівництва. За результатами випробувань міцність на стиснення бетону відповідає його марці. (а.с. 65-66, 72)
Крім того, позивачем не доведено того, що наявність тріщин та деформація плит та конструктивних балок, як це вказано в акті позивача є наслідком саме застосування при будівництві неякісного бетону.
Позивачем не надано доказів того, що бетон, поставлений відповідачем позивачу 18.03.2008р. був застосований при будівництві саме цього об'єкту, де були знайдені дефекти, та саме у тій частині об'єкту (в осях 1п-5п). Крім того, в акті вказано, що бетон був поставлений відповідачем 03.06.08 або 06.03.08 (нерозбірливо) та 19.03.08 р., тоді як видатною накладною підтверджено, що бетон насправді був поставлений відповідачем 18.03.2008р.
Також позивач наполягає на стягненні з відповідача суми збитку, який був їм понесений в результаті деформацій будівлі, але всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів таких збитків, адже локальний кошторис та договірна ціна не є фактом наявності збитків позивача та саме в цій сумі.
За такими обставинами у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 07.09.2009 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.